3. Нормування добрив

Результати листкової і грунтової діагностики є основою для нормування добрив. Зокрема, враховуючи дані аналізів грунту, орієнтовні норми внесення Р₂Од і К₂0 можна встановити за фор­мулою:

^ М(О-Ф)

^{х =} то^- ’

X

де

— кількість елемента живлення, кг/га;

М — маса аналізованого шару грунту площею 1 га, т;

О — оптимальний рівень забезпечення;

Ф — фактичний вміст елемента живлення, мг на 100 г грунту.

Одержану за цією формулою норму конкретизують відповід­но до результатів листкової діагностики.

Орієнтовні норми добрив можна встановити і за щорічним винесенням елементів живлення з грунту, враховуючи коефіцієн­ти їх використання (для азоту — 60—80 %, фосфору — 20—ЗО %, калію — 55—65 %). Так, молоді дерева яблуні виносять з грунту

близько 7—12 кг/га азоту, 1—2 кг/га фосфору і 5—6 кг/га калію, груші — відповідно 22,3 і 29 кг/га, вишні — 44,8 і ЗО кг/га, череш­ні — 22,2 і 8 кг/га. В інтенсивних плодоносних садах яблуні з уро­жайністю до 1000 ц/га щорічно виносяться з грунту до 150 кг/га азоту, до 50 кг/га фосфору і до 150 кг/га калію. Враховуючи вміст елементів живлення у добривах та коефіцієнти їх використання не важко визначити, що для компенсації винесених з грунту по­живних речовин у молодих садах потрібно вносити через рік 10— 15 т/га гною чи 4—5 т/га перегною або ж щороку підживлювати гноївкою — 5—10 т/га чи удобрювати мінеральними туками — аміачною селітрою — 1—2 ц/га, суперфосфатом 1—1,5 ц/га і ка­лійною сіллю — 1—2 ц/га чи хлористим калієм — 0,6—1,2 ц/га; у плодоносному саду щорічна норма гною становитиме 25—ЗО т/га, перегною — 13—15 т/га або М₁₈₀Р₁₂₀К₂оо (аміачної селітри — 5—6 ц, суперфосфату — 6 ц і хлористого калію — 4—5 ц/га).

Встановлення норм мінеральних поживних речовин лише за їх винесенням з грунту є надто однобічним і вимагає значної кон­кретизації, у тому числі і на підставі даних листкової і грунтової діагностики.

Відновлювати поживний режим грунту доцільно, в першу чергу, за рахунок органічних добрив (гною, перегною, компостів, гноївки, пташиного посліду, сидератів), а мінеральні туки вносити в таких нормах, які б не проявляли негативного впливу на фізико- хімічні властивості грунту, навколишнє середовище, якість плодів.

При нормуванні добрив враховують біологічні особливості порід і сортопідщепних комбінацій, конструкції і світловий режим насадження і продуктивність фотосинтезу, щільність розміщення, вік і фізіологічний стан рослин, запрограмовану урожайність і якість продукції, кліматичні умови, фізико-хімічні властивості грунту, водний і повітряний режими, системи утримання грунту, результати листкової і грунтової діагностики, екологічні вимоги до стану навколишнього середовища. На основі цих факторів і вимог науковими установами України і зарубіжних країн розроблені орієнтовні норми внесення добрив у молодих і плодоносних насад­женнях плодових культур. Так, Інститутом садівництва УААН ре­комендувалось у молодих садах вносити один раз протягом 3—4 ро­ків 20—ЗО т/га гною чи компосту, а в інші роки, коли грунт не угною­ють, висівати сидерати і удобрювати мінеральними туками — ^(АбКвоУ незрошуваних і У₉₀_₁₂₀Р₆₀К₆о_₉о у зрошуваних садах. У плодоносних садах залежно від зони і типу грунту норма гною становить ЗО—40 т/га (табл. 5) при періодичному його внесенні. Норму внесення азоту диференціюють відповідно до урожайності — на кожні 100 ц/га норму збільшують на ЗО кг/га, що практикується у ряді зарубіжних країн. Але при цьому основним джерелом по­повнення грунту азотом і забезпечення ним потреб рослин є ор­ганічні добрива (гній, компости, перегній, гноївка, сидерати та ін.),

Таблиця 5. Норми внесення добрив у плодоносних садах без зро­шення при утриманні грунту під чорним паром

Зони і грунти	Урожайність до 200 ц/га		Урожайність 200 ц/га і більше
	гній, ком­пост, т/га	азот, кг/га діючої речовини	ГНІЙ, ком­пост, т/га	азот, кг/га діючої речовини
	Полісся
Дерново-підзолисті, світло-сірі	40	90—120	40	120-180
Прикарпаття,		Закарпаття
Буроземно-підзолисті, дерново-буроземні	40	90-120	40	120-150
	Лісостеп
Світло-сірі, сірі опідзолені	40	60-90	40	90—120
Темно-сірі опідзолені, чорноземи вилугувані і опідзолені	зо	60-90	зо	90-120
	Степ
Чорноземи звичайні і південні	зо	60-90	зо	90-120
Темно-каштанові	зо	60-90	зо	90-120

а мінеральні азотні туки вносять в обмеженій кількості — не біль­ше 60—90 кг діючої речовини на 1 та. При вирощуванні екологіч­но чистої продукції перевагу надають органічним добривам, а мі­неральні майже не вносять або вносять у незначній кількості, контролюючи якість продукції.

Норми азоту установлені, виходячи з оптимального його вміс­ту в листках. Якщо рівень забезпечення азотом низький, то нор­му збільшують на ЗО %, а при високому — зменшують на 50 % або протягом року й зовсім не вносять. У зрошуваних садах норми азоту збільшують на ЗО % порівняно з незрошуваними. При утри­манні грунту міжрядь під задернінням (дерново-перегнійною і дер­новою системами) вносять на ЗО % більші норми, ніж у садах з па­ровою системою.

При оптимальному рівні забезпеченості грунту фосфором і калієм у незрошуваних садах з урожайністю до 200 ц/га, де між­ряддя утримують під чорним паром, рекомендується вносити за­лежно від типу грунту Рзо 45, К4₅_₈₀, у зрошуваних садах —

Р4эКдо> ^{а в} зрошуваних садах під задернінням — Р₄₅_боКво—120- Якщо рівень забезпеченості грунту фосфором і калієм середній, то норму внесення Р₂0₃ і К₂0 збільшують на ЗО—50 %, а при низько­му рівні — у 2 рази порівняно з нормами при оптимальному рівні забезпеченості. У деяких країнах при урожайності 100 ц/га фос­фору не вносять, а норму калію обмежують до ЗО—45 кг/га. В са­дах з урожайністю 100—200 ц/га вносять Рзо_₄5К₄₅_₆₀, а при задернінні міжрядь норми збільшують на 25—ЗО %. У садах з урожайністю 200 ц/га і більше вносять підвищені норми фосфору і калію (табл. 6). При оптимальному рівні забезпечення грунту

Таблиця 6. Норми внесення фосфору і калію у плодоносних садах без зрошення при урожайності 200 ц/га і більше і утри­манні грунту під чорним паром, кг/га

		Р205			К20
Зони і грунти		забезпеченість грунту
	низька	середня	опти­ мальна	низька	середня	опти­ мальна
Дерново- підзолисті	75-90	Полісся 60-75 45-60		120-180	90-120	60-90
Буроземно- підзолисті, дерново- буроземні	Прикарпаття, Закарпаття 75-90 60-75 45-60 90-120				75-90	60-75
Світло-сірі і сірі опідзолені	75-90	Лісостеп 60-75 45-60		120-180	90-120	60-90
Темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені і вилугувані	75-90	60-75	45-60	120-180	90-120	60-90
Чорноземи звичайні і південні	75-90	60-75	Степ 45-60	75-90	60-75	45-60
Темно- каштанові	75-90	60-75	45-60	75-90	60-75	45-60

фосфором і калієм вносять, залежно від типу грунту і урожай­ності, Р₄₅__0оК45__до, при середньому рІВНІ — РбО—75^К60—₁₂₀ ^{1 П}Р^М низькому — Р75 90К75 юО' Якщо грунт у міжряддях саду утриму­

ється під задернінням, то норми Р₂0₅ і К₂0 збільшують на ЗО % з тим, щоб компенсувати внесення цих елементів живлення трава­ми. У зрошуваних садах норми внесення фосфору і калію збільшу­ють на ЗО % у зв’язку з кращим використанням елементів живлен­ня в умовах оптимального водного режиму.

При високому рівні забезпеченості грунту фосфором і калієм протягом 3—5 років відповідного елемента живлення не вносять. Зокрема, при внесенні гноївки грунт лише незначною мірою зба­гачується фосфором.

Для конкретизації норм калію використовують також ре­зультати аналізів листків. Якщо в листках пагонів вміст калію нижче оптимального, то норму його внесення збільшують на ЗО %, а при рівні, вищому за оптимальний, — зменшують на 50 %.

У насадженнях суниць залежно від продуктивності, віку і стану рослин, типу і водного режиму грунту, даних грунтової діаг­ностики вносять У45 ддР45 0ОК45 90, починаючи з другого-третьо-

го року після закладання плантації. Під кущові ягідники вносять

Р45_д()К₄5 до при оптимальному вмісті цих елементів живлення у

грунті і збільшують норму у два рази, якщо рівень забезпеченості фосфором і калієм низький. Норма азоту становить 60—90 кг/га. Забезпечення оптимальної норми елементів мінерального живлен­ня рослин здійснюють шляхом внесення гною, компосту — 25— ЗО т/га щороку чи один раз у два-три роки. У роки, коли гній не вносять, удобрюють іншими органічними добривами або мінераль­ними туками.

Наведені вище орієнтовні норми основних елементів міне­рального живлення необхідно конкретизувати також на підставі зональних результатів досліджень, проведених у різних грунто­во-кліматичних умовах. Дослідження, проведені в Україні і за її межами, свідчать про неоднакову реакцію порід і сортів на удоб­рення. Саме тому оптимальні норми азоту коливаються від 60 до 240 кг/га, фосфору — від 45 до 120, калію — від 60 до 180, а при­ріст урожаю — від 2—16 до 29—66 % і більше. В конкретних умо­вах господарства норми добрив необхідно обов’язково уточнюва­ти за результатами грунтової і листкової діагностики, водного ре­жиму, застосовуваної технології, конструкції і урожайності насадження.