2. Грунтова діагностика

Для характеристики поживного режиму грунту використо­вують дані його аналізу на вміст основних елементів живлення. Зразки грунту для аналізу відбирають у другій половині липня — першій половині серпня по горизонтах 0—20 і 21—40 см, а при потребі і на глибині 41—60 см. Грунт беруть на відстані 1,5—2 м від штамба в напрямку ряду та міжряддя з одних і тих же сторін у 4—6-кратному повторенні (біля 4—6 і більше дерев, з яких бра­ли листки на аналізи). З цих повторень по кожному горизонту го­тують змішаний зразок масою не менш як 0,5 кг. Відбирати проби

Таблиця 4. Орієнтовні рівні забезпеченості основних типів грунтів України рухомими формами фосфору і калію для пло­дових культур, мг на 100 г грунту у шарі 0—40 см

	Методи визначення	Р205		К20
Грунти		Рівні забезпеченості грунтів
		серед­ ній	опти­ мальний	серед­ ній	опти­ мальний
Дерново- підзолисті	За Кірсановим	6-12	12-18	3-6	6-9
Буроземно- підзолисті і дерново- буроземні	Те саме	7-14	14-21	5-10	10-15
Світло-сірі і сірі опідзолені »		8-16	16-24	6-12	12-18
Темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені	За Чириковим	10-20	20-30	6-12	12-18
Чорноземи звичайні і південні	За Мачигіним	3-5	5-7	15-25	25-35
Темно- каштанові	Те саме	1-3	3-5	30-40	40-50

грунту на аналіз (як і листків) доцільно у різних місцях саду по діагоналі кварталу.

Дані аналізу грунту поділяють на групи. В Україні встанов­лено чотири орієнтовні групи (рівні) забезпеченості різних типів грунтів фосфором і калієм у шарі 0—40 см, якими користуються при встановленні норм калійних і фосфорних добрив: середній і оптимальний — відповідають показникам таблиці 4, н и з ь - кий — нижчий за мінімальне значення середнього рівня і в и с о - кий — вищий за максимальні показники оптимального рівня. У деяких країнах визначають забезпеченість елементами живлен­ня не лише грунту, а й підгрунтя, беручи до уваги також потреби різних порід в елементах живлення.

Деякими науковими установами України визначені рівні за­безпеченості грунтів азотом, фосфором і калієм для яблуні з ура­хуванням продуктивності саду. Показники грунтової діагностики широко використовуються у практиці садівництва багатьох країн. Однак даних лише грунтової діагностики, яка розроблена здебіль-

шого для верхніх шарів грунту, недостатньо для визначення по­треби плодових рослин в елементах живлення. Пояснюється це тим, що коренева система плодових дерев проникає на значну гли­бину, а пластичні речовини нагромаджуються про запас у скелет­них гілках, коренях, стовбурі. У різних підщеп і порід галуження кореневої системи, її архітектоніка досить різні, неоднакові також і ступінь мінералізації опалого листя та винос поживних речовин. Тому методи грунтової діагностики поєднують з листковою. Зок­рема, установлені коефіцієнти залежності норм добрив від вмісту фосфору і калію у листках і грунті — при низькому вмісті Р₂0₅ і К₂0 у грунті і листках норми збільшують у 2 рази, а при низько­му рівні у грунті і оптимальному в листках норми не збільшують. Норму добрив рекомендується також збільшувати, якщо у грунті вміст К₂0 оптимальний, а в листках недостатній. Визначаючи рі­вень забезпеченості культур основними елементами живлення, звертають увагу і на забезпеченість мікроелементами, особливо 2п, В, Мп, Мо, Си. Необхідно також проводити діагностику стану навколишнього середовища, особливо в зонах із промивним вод­ним режимом. З цією метою періодично визначають вміст основ­них елементів живлення не лише в зоні розміщення основної маси кореневої системи, а й за її межами в більш глибоких шарах під­грунтя. Визначають також вміст гумусу в грунті та інші його фізи- ко-хімічні показники, хімічний склад підгрунтових і грунтових вод для того, щоб відповідним регулюванням форм, видів, норм, спо­собів і строків внесення добрив не допустити зниження природної родючості грунтів, забруднення води.