2. Системи удобрення

Система удобрення саду — багаторічне планомірне застосу­вання добрив, що базується на динамічних рівнях забезпеченості плодових рослин і грунту елементами живлення, запрограмованій продуктивності насадження і якості плодів із врахуванням її впли­ву на навколишнє середовище, фізико-хімічних властивостей, вод­ного режиму і системи утримання грунту та інших технологічних прийомів, біологічних особливостей порід, сортів і підщеп, віку і стану та конструкції насадження, насиченості грунту кореневою системою і її архітектоніки. У регулюванні процесів росту, фор­моутворення, ритмічності плодоношення і якості плодів системі удобрення належить одна з провідних ролей в інтенсивних техно­логіях вирощування плодових насаджень.

Система удобрення включає добір видів і форм добрив, ус­тановлення норм, строків і способів їх внесення. Існують три си­стеми удобрення: 1) органічна. 2) мінеральна, 3) органо-мінеральна.

1. Органічна система удобрення

У садах застосовують гній, перегній, компости, сидерати, гно­ївку, пташиний послід, сапропель, попіл. Вони є джерелом пожив­них елементів, поліпшують аерофізичні властивості, підвищують буферність та мікробіологічну активність грунту, що сприяє збіль­шенню вмісту в ньому доступних елементів живлення. У дослідах С. С. Рубіна (Уманський сільськогосподарський інститут) внесен­ня гною в яблуневих садах підвищувало врожайність на 33—35 %. На Мліївській дослідній станції садівництва (нині Науково-дослід­ний інститут садівництва Лісостепу ім. Л. П. Симиренка) внесен­ня один раз у три роки 40 т/га гною забезпечувало урожайність яблуні сорту Пепінка литовська у середньому за 10 років 216 кг з дерева, а з неудобрених дерев — 153,2 кг. У дослідах Українсько­го науково-дослідного інституту садівництва утримання грунту міжрядь під паро-сидеральною системою підвищувало урожай­ність яблуні на 12—25 % (Шеремет, 1974). Багаті органічною речо­виною грунти характеризуються підвищеною ерозійною стійкістю. Застосування органічних добрив ефективне на усіх типах грунтів, але найбільше значення має на грунтах з невисоким вмістом гу­мусу в зонах із промивним водним режимом. При застосуванні ор­ганічної системи удобрення в плодах не накопичуються у надмір­ній кількості шкідливі для організму людини речовини, зокрема нітрати. Органічна система удобрення не спричиняє забруднення навколишнього середовища. Тому ця система є основною для одер­жання екологічно чистої продукції.

2. Мінеральна система удобрення

Мінеральна система удобрення — забезпечення рослин еле­ментами грунтового живлення за рахунок внесення мінеральних добрив. Мінеральні добрива за умови раціонального їх застосуван­ня позитивно впливають на ріст і плодоношення плодових куль­тур. Однак численні досліди свідчать, що при тривалому внесенні одних лише мінеральних добрив значно погіршується реакція грунтового розчину та структура грунту, його водопроникність і вологоємкість, а також мікробіологічна активність. У зонах з про­мивним водним режимом тривале застосування мінеральних доб­рив призводить до погіршення хімічного складу грунтових вод, а отже, і води у річках, озерах, морях та океанах. При внесенні під­вищених норм мінеральних добрив, зокрема азотних, з метою ак­тивізації росту і одержання високого врожаю в плодах можуть на­громаджуватись у надмірній кількості нітрати і вони непридатні до споживання. Мінеральну систему удобрення у плодівництві не застосовують.