Глава 3. Удобрення інтенсивних садів

В інтенсивних садах велике значення має застосування ра­ціональної системи удобрення з метою повного забезпечення по­треб плодових рослин в елементах мінерального живлення, одер­жання високих врожаїв екологічно чистих плодів, збереження і поліпшення природної родючості грунтів. Інтенсивні сади харак­теризуються високою насиченістю грунту коренями, утворенням значної вегетативної маси та високою врожайністю. Так, у 5-річно- му інтенсивному саду яблуні в умовах Полісся і західного Лісо­степу на 1 м² площі живлення утворюється 5423—6295 коре­нів, у 12—13-річному — 1680317—1688761 шт. на дерево, або 840158500—844380500 шт. на 1 га, довжина коренів становить 5221—5241 км/га. Щороку утворюється 285—365 тис. м однорічного приросту на 1 га, площа листкової поверхні досягає 41400 м²/га,

урожайність — 750 ц/га. В інтенсивних насадженнях яблуні вро­жайність може досягати 1500—2000 ц/га, груші — 700—800 ц, сли­ви і суниць — 400—500 ц, смородини — 300 ц/га. Для утворення такої великої вегетативної маси і плодів необхідна значна кіль­кість елементів живлення. Інтенсивні плодоносні сади яблуні з урожайністю 400 ц/га і більше з грунту виносять 90—143 кг/га азоту, 22,5—46 кг фосфору, 133—155 кг калію, 191—206 кг кальцію, 34—45 кг/га магнію. Крім того, елементи живлення використову­ються в процесі латерального росту (потовщення стовбура, гілок, коренів), вимиваються вглиб за межі розміщення кореневої системи, особливо у зонах з промивним водним режимом, перетворюються у недоступні для рослин форми, звітрюються. Тому винесені з грунту елементи живлення поповнюються за рахунок внесення добрив. Ефективність добрив проявляється при внесенні їх у необхідній кількості і співвідношенні, у доступній формі та в оптимальні стро­ки, коли у плодових культур найбільша потреба в елементах міне­рального живлення. Сприятливі водний, температурний і повітряний режими грунту підвищують ефективність удобрення.

Раціональне удобрення, поліпшуючи мінеральне живлення, активізує фотосинтез, процеси росту, закладання і диференціацію генеративних бруньок, сприяє одержанню регулярних і високих врожаїв, підвищенню якості плодів і зимостійкості плодових рос­лин і є однією з основних складових частин інтенсивних технологій їх вирощування.

1. Види і форми добрив

Для удобрення плодових культур застосовують органічні і мінеральні добрива. Мінеральні добрива вносять здебільшого у формі туків, рідше — у вигляді розчинів поживних солей. Органіч­ні добрива заробляють в грунт у натуральному їх стані (гній, си­дерати та ін.), а деякі (гноївка, пташиний послід) перед внесен­ням здебільшого розбавляють водою.

1. Органічні добрива

Найбільш цінні добрива, містять майже всі необхідні для пло­дових культур макро- і мікроелементи і поповнюють ними запаси елементів живлення у грунті, поліпшують його мікробіологічну активність та агрофізичні властивості, збагачують приповерхневі шари повітря вуглекислотою.

Гній — одне з найбільш цінних і поширених добрив, що міс­тить (%): загального азоту — 0,4—0,9, фосфору — 0,2—0,3, калію — 0,4—0,7, сірки — 0,06—0,15, вапна — 0,2—0,5, води — 65—78, а також бор, марганець, цинк, кобальт та ін.

Перегній — перепрілий гній (1 т перегною утворюється з З—4 т свіжого гною) містить майже в 2 рази більше азоту і в 2—4 рази більше фосфору і калію, ніж гній.

Гноївка — органічне швидкодіюче добриво, яке містить близько 0,22 % азоту, 0,1 % фосфору, 0,46 % калію та інші елемен­ти живлення, що знаходяться у легкодоступній для рослин формі. Основна її складова частина — сечовина, яка на повітрі швидко піддається амоніфікації з виділенням аміаку. Гноївку використо­вують для підживлення, виготовлення компостів.

Пташиний послід — найбільш повне і висококонцент- роване органічне добриво, містить до 0,7—1,9 % азоту, до 1,5—2 % Р₂0₃ і 0,8—1 % К₂0. Можна використовувати як основне добриво і для підживлення.

Компост и — органічні добрива, які за ефективністю зде­більшого майже не поступаються гною. Залежно від складових ча­стин їх поділяють на торфогнойові (складаються з торфу і гною у співвідношеннях 1:1, 2:1), торфогноївкові (на 1 т торфу дають 2— З т гноївки), торфофекальні (компостують торф і фекалії у спів­відношенні 1:2—3), збірні (складаються з мокрої старої соломи, листя, бур’яну, інших органічних решток, суперфосфату чи фос­форитного борошна — 1—2 % від усієї маси); вологість ком­постів — 50—60 %.

Торфомінеральні-аміачні добрива (ТМАД) — на 1 т добре зволоженого торфу дають 10—20 кг аміачної води, 10 кг фосфоритного борошна, 5 кг суперфосфату і 5 кг хлористого калію; зберігають в буртах , накритих землею.

Сидерати (зелене добриво) — збагачують грунт елемен­тами живлення, поліпшують його мікробіологічну активність. 1 т зеленої маси люпину містить 4,52 кг азоту, 1,26 кг Р₂0₅ і 1,8 кг К₂0. При заробленні в грунт бобових сидератів на 1 га вноситься 76—219 кг азоту, 13—21 кг Р₂О_я, 29—54 кг К₂0, 55—79 кг СаО і 20—24 кг MgO.

Сапропель (прісноводний мул) за вмістом основних еле­ментів живлення не поступається гною.

Попіл — фосфорно-калійне і вапняне добриво, залишок від спалювання різних органічних речовин (солома, дрова та ін.).