2. Ефективність систем утримання грунту в садах

Системи утримання грунту в плодоносних садах значно впливають на його фізико-хімічні властивості і мікробіологічну активність, ріст кореневої і надземної систем та плодоношення дерев. Так, за даними проф. С. С. Рубіна (1967, 1983), при утриманні грунту під чорним паром і паро-сидеральною системою врожай­ність яблуні у позрошуваних садах в умовах південного Лісосте­пу була майже в 2 рази вищою, ніж на ділянках з задернінням. Задерніння негативно впливає на ріст кореневої і надземної сис­тем, але сприяє підвищенню вмісту сухих речовин і цукрів та кра­щому зберіганню плодів. У зрошуваних садах Степу тривале за­дерніння багаторічними травами при належній технології вирощу­вання забезпечувало одержання високих, сталих врожаїв пло­дів яблуні (255—340 ц/га), груші (175—358 ц/га) і сливи (109— 164 ц/га). В умовах Полісся суцільне задерніння міжрядь на сірих опідзолених грунтах протягом двох років знижувало урожайність яблуні на 20%, а протягом чотирьох років — на 50% порівняно з урожайністю саду, де грунт утримувався під чорним паром. Задер­ніння через міжряддя знижувало урожайність на 7—15%, а при задернінні пристовбурних смуг і утриманні міжрядь під чорним паром негативної дії трав не спостерігалось (Шеремет, 1974). Не­гативний вплив тривалого задерніння на урожайність спостерігав­ся в Росії, Білорусі, Естонії, Польщі, Німеччині, США та інших країнах. Кісточкові породи реагують на задерніння більш негатив­но, ніж зерняткові. Кісточкові породи, особливо персик і абрикос, вишня і черешня, краще ростуть і плодоносять при утриманні грунту під паро-сидеральною системою, а слива є більш витрива­лою до задерніння. У промислових сливових садах США грунт утримують під дерново-перегнійною системою. У деяких країнах Європи при утриманні грунту під дерново-перегнійною системою одержували в 2—3 рази вищі врожаї порівняно з задернінням міжрядь, де трави скошували на сіно. При оптимальному забезпе­ченні водою і елементами живлення в деяких районах, регіонах Росії, Казахстану і Киргизстану задерніння, особливо бобовими травами, давало кращі наслідки, ніж чорний пар. В Криму утри­мання грунту міжрядь під задернінням люцерною знижувало ура­ження яблуні хлорозом. У дослідах Науково-дослідного інститу­ту зрошуваного садівництва (м. Мелітополь), проведених в зрошу­ваних садах яблуні в умовах Степу, ефективність утримання міжрядь під дерново-перегнійною системою значною мірою за­лежала від біологічних особливостей сортів і видового складу трав — найбільшу прибавку врожаю одержано при використанні сумішок бобових і злакових трав. Досить ефективною виявилась дерново-перегнійна система і в дослідах Подільської дослідної станції садівництва, де прибавка врожаю яблуні становила понад 60 ц/га порівняно з чорним паром.

Дерново-перегнійна система утримання грунту, яку ще на­зивають газонно-гербіцидною, широко впроваджується в інтенсив­них садах багатьох країн Європи та інших регіонів (Італії, Бельгії, Голландії, Польщі. СІНА та ін.). Хоч вона має і ряд недоліків, але кращої альтернативи їй поки що не знайдено.

Дерново-перегнійна система є оптимальною за умови достат­нього забезпечення водою і елементами живлення, особливо азо­том, впровадженні належних заходів боротьби з мишами, хворо­бами та шкідниками.