1. Утримання грунту в молодих садах

   1. Утримання грунту в садах зерняткових і кісточкових порід

У молодих садах, особливо в перші 2—3 роки після садіння дерев, грунт на пристовбурних кругах діаметр ом 1—1,5 м доціль­но мульчувати шаром 10—15 см торфу чи перегною. Це поліпшує во'Д'нШі і температурний режими грунту протягом вегетації, захи­щає кореневу систему від підмерзання взимку. Грунт на пристов­бурних смугах і в рядах в усіх зонах утримують під чорним паром. На рівнинах у Степу і південному Лісостепу, де опадів не більше 400—600 мм за рік, міжряддя молодих незрошуваних садів утри­мують під чорним паром — в чистому розпушеному стані. У зонах з достатнім водозабезпеченням та у зрошуваних садах міжряддя утримують під чорним паром протягом перших двох-трьох років після садіння, а в деяких конструкціях насаджень — до 5—6-річ­ного віку дерев або й до закінчення експлуатації, зокрема при від­стані між рядами близько 3,5—4 м. Утримання грунту під чорним паром у молодих садах сприяє приживанню новопосаджених де­рев, активізації росту кореневої і надземної систем. В умовах достатнього водозабезпечення, де кількість опадів за рік понад 600—700 мм, та у зрошуваних садах міжряддя можна займати си­деральними культурами, починаючи з другого-третього року після садіння дерев. Сидерати висівають посередині міжрядь так, щоб пристовбурні смуги можна було утримувати під чорним паром за рахунок механізованого обробітку.

При утриманні пристовбурних смуг під гербіцидним паром (бур’яни знищують гербіцидами) сидерати можна висівати не ближче як за 1,5 м до рядів дерев, незалежно від ширини міжрядь. Більш близьке розміщення сидератів до рядів дерев, особливо у

2. річних насадженнях, призводить до затінення їх нижньої час­тини, негативно впливає на ріст і формоутворення. У садах з від­станню між рядами 6—8 м і механізованому обробітку пристовбур­них смуг сидератами займають середину міжрядь 2—4 м завшир­шки) "а в 'насадженнях з вузькими міжряддями (4—5 м) — шириною 2 м при умові застосування гербіцидів для боротьби з бур’янами на пристовбурних смугах і в рядах. Як сидеральні куль­тури використовують люпин, фацелію, гірчицю, вику, горох та ін. Висівають сидерати в середині літа (ярі), у зрошуваних садах — і восени (озимі), а в інші періоди вегетації грунт утримують під чор­ним паром, систематично розпушуючи. Заробляють сидерати тоді, ^-коли вони нагромадять найбільше зеленої маси. У садах з вузьки­ми міжряддями і утриманні пристовбурних смуг під чорним паром за рахунок механізованого обробітку та при відсутності насіння сидератів у першій половині вегетації міжряддя утримують під чорним паром, а в другій обробіток припиняють і залишають грунт під природними сидератами, які заробляють восени. Вирощувати будь-які сільськогосподарські культури на продукцію, у тому чис­лі зелений корм, в сучасних інтенсивних молодих садах, незалеж­но від ширини міжрядь, недоцільно тому, що вони ускладнюють механізований обробіток грунту, боротьбу з бур’янами, хвороба­ми і шкідниками, погіршують водний режим дерев, що негативно впливає на їх ріст, формоутворення та вступ у плодоношення. Крім того, при догляді за міжрядними культурами та збиранні врожаю нерідко наносять травми деревам. Неефективним виявилось і за­дерніння міжрядь молодих садів, особливо в умовах обмеженого водозабезпечення. Однак в зонах допустимого для вирощування пло­дових культур радіаційного забруднення задерніння є основною си­стемою утримання грунту, що перешкоджає міграції нуклідів. У мо­лодих садах на присадибних, дачних ділянках овочеві культури до­цільно розміщувати не ближче як за 1,5 м від штамбів дерев.