2. Післясадивний догляд за ягідними культурами

Після садіння суниць міжряддя розпушують культиватора­ми КРН-2,8, КРСШ-2,8 та ін. на глибину 12—14 см. Через 2 тижні перевіряють стан насадження і на місцях рослин, які не прижи­лись, садять нові, старанно їх поливаючи (1,5—2 л води на росли­ну). Одночасно з цим поправляють раніше посаджені рослини: у глибоко посаджених звільняють від грунту сердечко, високо по­саджені підгортають. Згодом міжряддя розпушують культивато­ром КРН-4,2, фрезою КГФ-2,8 та ін. на глибину 8—10 см.

На літньо-осінніх посадках грунт у міжряддях після появи бур’янів та при ущільненні після дощів розпушують. Перед ос­таннім розпушуванням і замерзанням грунту рядки рослин ЗО см завширшки мульчують торфом чи перегноєм шаром 6—8 см, ви­користовуючи спеціально обладнані причепи-розкидачі 1 ПТС-4 та ін., що сприяє кращій перезимівлі. Навесні, після розтавання снігу, рослини звільняють від мульчі, з понижень відводять воду у місця, не зайняті суницею. Коли грунт підсохне, рослини поправляють — під кущі, що піднялися над поверхнею внаслідок замерзання грун­ту. підсипають землю; сердечка, засипані землею, звільняють від неї, на місцях, де рослини загинули, підсаджують нові.

Насадження, закладені навесні та влітку, після садіння по­ливають 2—3 рази, особливо в посушливу погоду. У рослин вес­няного садіння доцільно видаляти квітконоси, що з’являються в період приживання розсади, бо вони ослабляють кущі, у яких ще не повністю відновлена коренева система, і значно знизять уро­жайність наступного року.

У насадженні малини після осіннього садіння грунт у між­ряддях розпушують культиваторами на глибину 12—14 см. На­весні, до початку вегетації, стебла зрізують біля поверхні грунту, що сприяє утворенню і росту нових кореневих паростків. Можна за­лишати через 50—60 м у ряду маячні стебла для зручності обробіт­ку грунту міжрядь до часу з’явлення сходів паростків, а згодом їх вирізують. Проводять суцільне боронування площі зубовими бо­ронами для закриття вологи, міжряддя культивують на глибину 10— 12 см. Після весняного садіння і поливання зрізують і спалюють стеб­ла, розпушують грунт у міжряддях на глибину 12—14 см.

Саджанці смородини і агрусу, посаджені восени, рано навесні обрізують, залишаючи в надземній частині пеньки стебел із дво- ма-трьома бруньками. Міжряддя боронують зубовими боронами з метою закриття вологи, а потім розпушують грунт на глибину 12— 14 см, використовуючи плуги-культиватори, культиватори, фре­зи (ПРВН-2.А, ПРВМ-3, КМК-2,6, ФПНІ-200 та ін.). Після весня­ного садіння стебла відразу укорочують, залишаючи 2—3 брунь­ки. Таке укорочування сприяє приживанню рослин та утворенню молодих прикореневих пагонів заміщення. У міжряддях грунт роз­пушують на глибину 12—14 см.

Глава 2. Утримання грунту в садах

В інтенсивних садах застосовують комплекс, сполучення, комбінації раціональних прийомів утримання грунту або систему, що відповідає біологічним вимогам плодових культур у різних кон­струкціях насаджень та зональним грунтово-кліматичним умовам.

Система утримання повинна сприяти поліпшенню структури, фізичних властивостей і поживного режиму грунту, поповненню за­пасу органічних речовин, оптимізації мікробіологічної активності. Вона відіграє дуже важливу, основну роль у боротьбі з бур’янами, які значно погіршують поживний, водний, а нерідко і світловий режими, виділяють токсичні для плодових культур речовини і тим самим пригнічують їх ріст, відтягують вступ у плодоношення, зни­жують урожайність. Раціональна система утримання грунту е важливим регулятором його температурного режиму — знижує різкі підвищення і коливання температур в період вегетації, по­слаблює морози взимку; вона забезпечує захист грунту від водної і вітрової ерозії, регулює водний і повітряний режими, може бути допоміжним заходом боротьби з хворобами і шкідниками. В райо­нах, забруднених радіонуклідами, де допустиме вирощування пло­дових культур, системи утримання мають важливе значення в ре­гулюванні міграції нуклідів.

Система утримання — це прийоми, способи використання грунту, не зайнятого плодовими рослинами, зокрема у міжряддях, пристовбурних смугах, у рядах. Вона включає утримання грунту в чистому стані, вирощування сидератів, задерніння, використан­ня гербіцидів чи поєднання, різні комбінації їх у нерозривному зв’язку з обробітком. Існує також тісний зв’язок з удобренням і зрошенням.

Прогресивні системи утримання грунту повинні мати обме­жену енергоємність і мінімально ущільнювати грунт. Впроваджен­ня певних систем утримання грунту передбачає застосування від­повідної системи удобрення, регулювання водного режиму та ви­користання системи машин, що забезпечує повну механізацію процесів догляду за садом та збирання врожаю. Системи утриман­ня грунту диференціюють відповідно до грунтово-кліматичних умов зони, рельєфу місцевості, конструкцій насаджень, способів розміщення і площ живлення, віку і біологічних особливостей по­рід, сортів, сортопїдщепних комбінацій, у тому числі потреби в елементах живлення і воді в різні фази і періоди річного циклу росту і розвитку.

Основне завдання систем утримання грунту в насадженнях плодових культур — сприяти створенню оптимальних умов для активного росту і формоутворення, прискорення плодоношення, одержання високих сталих врожаїв якісних, екологічно чистих плодів.