3. Післясадивний догляд за насадженнями

Кожну пересаджувану рослину слід розглядати як хворий організм і тим швидше він удужує, чим більш сприятливі умови будуть створюватись відразу після садіння. Ослаблення пересад­женої рослини викликано видаленням до 70—90 % кореневої сис­теми при викопуванні саджанця з розсадника. З тих коренів, що залишилися, зокрема мичкуватих, значна частина гине внаслідок висушування при транспортуванні.

Коренева система плодових рослин має високу генетичну ре­генераційну здатність і при сприятливих зовнішніх умовах після садіння відновлюється. Уже в першу вегетацію після висаджуван­ня саджанців приріст маси кореневої системи переважає приріст надземної частини у 8—12 разів. Якщо після висаджування рос­лин не забезпечуються належний контакт коренів з грунтом та інші необхідні умови, регенерація послаблюється або і зовсім не відбувається і такі саджанці гинуть, не приживаються. Тому при транспортуванні, зберіганні викопаного з розсадника садивного матеріалу, під час садіння оберігають кореневу систему від вису­шування та інших пошкоджень, а після висаджування в сад ство­рюють оптимальні умови для регенерації — сприятливі темпера­турний (10—16 °С), водний (80—95% НВ) та поживний режими, щоб забезпечити 95—100 % приживання саджанців.

1. Післясадивний догляд за плодовими деревами

Через 5—7 діб після осіннього садіння і поливання, коли грунт навкруги саджанців осяде, перевіряють їх стан, при необхід­ності поправляють і підгортають землею на висоту до ЗО см, діа­метром 0,6—0,8 м, особливо в районах, де можливе підмерзання коренів взимку. Міжряддя культивують на глибину 14—16 см. Стовбурці дерев білять розчином вапна або водоемульсійними фарбами з додаванням репелентів чи обв’язують папером, перфо­рованими плівками, пластифікованими сітками, щоб застерегти від пошкодження зимовими сонячними опіками. На присадибних ді­лянках можна використовувати для обв’язування стебла соняш­ника, очерет, хмиз, але не солому, яка принаджує мишей. Для бо­ротьби з мишами застосовують затруєні приманки. Кращим спо­собом захисту новонасадженого саду від пошкодження зайцями є огородження вольєрною сіткою. Рано навесні землю від дерев від­гортають, знову поливають (30—40 л води на дерево), пристов­бурні круги мульчують торфом або перегноєм шаром 8—10 см, проводять обрізування з метою формування крони та відновлен­ня корелятивних зв’язків між кореневою і надземною системами.

Після весняного садіння і поливання, саджанці поправляють, пристовбурні круги мульчують верхнім пухким грунтом. Через тиж­день, коли земля біля дерева осяде, поправку при потребі повторю­ють — підсипають грунт, вирівнюють стовбурець до вертикального положення. Пристовбурні круги мульчують торфом, перегноєм ша­ром 8—10 см. Дослідженнями, проведеними в різних зонах плодів­ництва, у тому числі й з достатнім водозабезпеченням, установлена висока ефективність мульчування різними органічними матеріала­ми — активізуються процеси регенерації і росту кореневої системи, росту пагонів, розвитку листкової поверхні новопосаджених дерев, що зумовлено значним послабленням коливань вологості і темпера­тури грунту протягом доби і вегетації, поліпшенням водного і темпе­ратурного режимів грунту взагалі. Відразу після садіння дерева об­різують. У міжряддях і рядах грунт розпушують культиваторами на глибину 14—16 см. Протягом вегетації проводять ще 1—2 поливи (ЗО—40 л води на дерево) і систематично розпушують грунт.