1. Районування і співвідношення порід

У кожній зоні плодівництва за результатами сортовивчення у науково-дослідних установах, сортовипробування в держсорто- садах та виробничої перевірки районуються найбільш цінні поро­ди і сорти, добре пристосовані до зональних грунтово-кліматич­них умов, рекомендується їх співвідношення. Під яблуню можна відводити 50—70 % площі садів, грушу — 5—15, кісточкові — 15— 35, ягідні — 5—15 і горіхоплідні — 2—3 %. Літні сорти яблуні зай­мають 5—10 % загальної її площі, осінні — 10—25 %, зимові — 70— 85 %, а в деяких областях навіть 90 %. На Поліссі груша може зай­мати близько 5 % площі садів, у тому числі 20—ЗО % літніх і 70—80 % осінніх сортів. У зонах, сприятливих для вирощування зимових сортів груші (Закарпаття, Придністров’я, Крим, південний Степ), вона займає 10—17 % площі зерняткових, у тому числі зимові сорти 50—85 %. У південних районах питома вага кісточкових досягає ЗО— 40 %, а в північних — 10—15%. У районах, сприятливих для виро­щування черешні, абрикоса і персика, під ці культури можна відво­дити 50—60 % площі кісточкових порід, а в північних і центральних районах вирощують здебільшого вишню (40—50 %) і сливу (45— 50 %/. В умовах Полісся під ягідні культури доцільно відводити 11— 16 % і більше площі садів, а в Степу — 2—5 %. Серед ягідних куль­тур близько 50—60 % площі відводять під суниці, під малину — 10— 20 %, під смородину та інші культури — ЗО—40 %.

При доборі порід і сортів для насаджень враховують ринки збуту продукції, спеціалізацію плодівництва. У господарствах, продукція яких реалізується у віддалених промислових центрах, в породно-сортовому складі саду мають переважати зимові сорти яблуні, груші. У приміських господарствах, які забезпечують сві­жою продукцією навколишні міста і промислові центри, значну питому вагу мають ранні сорти кісточкових і ягідних культур, особливо суниць. У господарствах плодоконсервних зон переважа­ють кісточкові, ягідники, айва.

Породи і сорти добирають з урахуванням їх економічної ефективності у конкретних грунтово-кліматичних умовах. У біль­шості районів промислового плодівництва найвищу рентабельність мають зерняткові породи, зокрема зимові сорти яблуні і груші. У Придністров’ї, Закарпатті, Степу, Криму висока ефективність кісточкових, особливо персика, абрикоса, черешні. Виходячи з природних і організаційно-економічних умов та світового досвіду, окремим господарствам, особливо з невеликими площами плодо­вих насаджень, доцільно спеціалізуватись на вирощуванні обме­женої кількості порід чи окремих порід або сортів (зимових сортів яблуні чи груші, черешні або персика, суниць чи кущових ягід­ників тощо).

2. Промисловий сортимент зерняткових і кісточкових плодових культур

Добір сортів для насаджень залежить від кон’юнктури рин­ку. Світовий досвід свідчить, що в промисловому саду потрібно вирощувати по 2—3 сорти яблуні і груші, по 3—4 сорти різних строків достигання кісточкових порід, які користуються найбіль­шим попитом споживачів і мають високу продуктивність в конк­ретних умовах господарства. Велика різноманітність грунтово-клі­матичних умов нашої країни, різні вимоги порід і сортів до еколо­гічних факторів, організаційно-економічні особливості господарств вимагають досить ретельного підходу до зонального підбору сор­тименту.

Природно-кліматичні умови України взагалі сприятливі для вирощування зерняткових, кісточкових і ягідних, горіхоплідних культур. Стосовно до природних умов і біологічних особливостей порід і сортів здавна склалася певна спеціалізація окремих зон країни, внаслідок якої ті чи інші культури займають ареали з най­більш сприятливими для них екологічними факторами. Всього в країні районовано понад 300 сортів плодових культур, з яких одні поширені майже на всій території, а інші мають обмежений ареал — одну-дві області.

ЯБЛУНЯ. Літні — Папіровка (народної селекції) і Мелба (ка­надської селекції); осінні — Слава переможцям (селекції Мліїв- ської дослідної станції садівництва), Уелсі (завезений із США), Пепінка золотиста (виведений на Мліївській дослідній станції са­дівництва), Мекінтош (канадського походження); зимові — Спар- тан (канадського походження), Кальвіль сніговий (народної селек­ції), Голден Делішес (американського походження), Джонатан (пів­нічноамериканського походження), Айдаред (походить із СПІА), Зоря Поділля, Рубінове Дуки, Зимове Плесецького (селекції Ук­раїнського інституту садівництва), Ренет Симиренка (введений в культуру Л. П. Симиренком). Ці найбільш поширені в Україні сор­ти яблуні добре пристосовані до природних умов у районованих зонах, високоврожайні, але мають також ряд недоліків, зокрема сильно пошкоджуються паршею (Ренет Симиренка, Мекінтош), борошнистою росою (Джонатан), пізно вступають у плодоношен­ня (Кальвіль сніговий) або схильні до надмірно активного росту (Зимове Плесецького, Рубінове Дуки, Зоря Поділля). У ряді обла­стей районовані такі сорти, як Боровинка, Мліївське літнє, Донеш- та і Шафран літній (літні), Ренет Ландсберзький, Салгірське, Пе­пінка литовська, Жовтневе Дуки, Бистриця (осінні), Зимове лимон­не, Бойкен, Канівське, Київське зимове, Рубінове Дуки,/Старк, Старкінг, Кортланд, Ред Делішес, Банан зимовий, Делішес (зимові) та інші. За останні роки в районований сортимент введені нові цінні сорти яблуні; літні — Алі паруси, Яндиківське; осінні — Алкме- не, Гала, Кід Оранж Ред, Прима; зимові — Росавка, Таврія, Уманське зимове, Голд Спур, Старк Ред Голд, Кальвіль донець­кий. Однак більшість сортів ще не відповідає вимогам сучасного інтенсивного плодівництва, основними з яких е невеликий об’єм і компактні крони, ранній вступ у плодоношення, висока і регулярна врожайність, зимостійкість, невимогливість до грунтово-кліматичних умов, імунність до хвороб і шкідників, одночасність достигання плодів і відсутність передзбирального їх опадання, транспортабельність, тривале зберігання, високий смак плодів і привабливий зовнішній вигляд. Тому систематично районований сортимент поповнюється більш цінними сортами вітчизняної селекції та виключаються сор­ти, менш придатні для інтенсивної культури. У зарубіжному інтен­сивному плодівництві використовують обмежену кількість найбільш цінних сортів, зокрема таких, як Голден Делішес, Грані Сміт, Ред Делішес, Джонаред, Елстар, Гала, Боскоп, Глостер.

ГРУША. Найбільш поширені районовані сорти: літні — Улюблена Клаппа, Бере Жиффар, Вільямс, осінні — Бере Боск, Лісова красуня, зимові — Бере Арданпон, Жозефіна Мехельнсь- ка, Кюре; менш поширеними районованими сортами є Мліївська рання, Солодка з Млієва, Корсунська (літні), Щедра, Конферен­ція, Маріанна, Добра Луїза, Таврійська (осінні), Деканка зимова, Вітчизняна, Васа, Золотиста, Олів’є де Серр (зимові) та ін. Най­більш високою зимостійкістю характеризуються Корсунська, Мліївська рання, Таврійська, низькою — Бере Жиффар, Вільямс, Добра Луїза, Бере Боск. Рано починають плодоносити (на 5—6-й рік) Вільямс, Маріанна, Вітчизняна, які є і високоурожайними (150—200 ц/га і більше); високоурожайні, але пізно вступають у плодоношення (на 7—9-й рік) Улюблена Клаппа, Кюре, Жозефі­на Мехельнська, Лісова красуня і Бере Арданпон сильно уражу­ються паршею. Протягом останніх років сортимент груші попов­нився новими сортами: літніми — Бере прекос Моретіні, Вільямс Руж Дельбара, Мраморна; осінніми: Бере мліївська, Вікторія, Гранд Чемпіон, Десертна, Смерічка, Трембіта, Улюблена осіння і зимовими — Бере київська, Зимова мліївська, Роксолана та ін. В інтенсивних садах груші за кордоном поширені такі сорти, як Вільямс, Конференція, Дюрандо, Фетель, Коміо, японські — Косуї, Тама та ін.

СЛИВА. До промислового районованого сортименту різних зон плодівництва належать Монфор, Персикова, Волзька красу­ня, Ода, Ренклод ранній, Угорка, Альбаха, Угорка донецька ран­ня (ранньостиглі); Каліфорнійська, Ренклод Альтана, Тулеу Грасс, Угорка ажанська. Угорка крупна і Угорка ювілейна (середньостиг­лі), Волошка, Анна ІТІпет, Опішнянка, Стенлей, Угорка звичайна, Угорка італійська, Угорка донецька (пізньостиглі). З них понад 35 % районовані за останні 10 років, а менш цінні сорти виведені з

сортименту промислових насаджень. Районовані сорти здебільшо­го добре пристосовані до зональних грунтово-кліматичних умов, характеризуються високою (120—300 ц/га) урожайністю, дерева середньо- і сильнорослі, вступають у плодоношення на 4—6-й рік, плоди різної форми, розмірів і забарвлення з високими смакови­ми якостями.

ВИШНЯ. До районованого зонального сортименту входять такі сорти: ранньостиглі — Шпанка рання, Англійська рання, Гур- тівка; середньостиглі — Гріот український, Гріот Остгеймський, Гріот Серідко, Жуковська, Моканешти^ Подбєльська, Самсонівка, Склянка, Чорнокорка, Примітка, Встреча та ін.; пізньостиглі — Анадольська, Лотівка, Любська, Нордстар. За останні роки сорти­мент вишні оновлено майже на ЗО %. Районовані сорти досить морозо- і зимостійкі в зонах їх вирощування, відносно добре при­стосовані до зональних грунтово-кліматичних умов, дерева слаб- корослі (Любська, Чорнокорка) або середньорослі (Гріот остгей­мський, Самсонівка) чи сильнорослі (Подбєльська), вступають у плодоношення на 3—5-й рік після садіння, урожайність досягає 120—180 ц/га.

ЧЕРЕШНЯ. В зонах, сприятливих для промислової культу­ри черешні (Степ, Придністров’я, Закарпаття, Крим, Лісостеп), районовані сорти: ранньостиглі — Жабуле, Запорізька, Валерій Чкалов, Касіні рання, Присадибна, Рання Дуки, Скороспілка та ін.; середньостиглі — Аеліта, Багратіон, Гедельфінгер, Дніпровка, Ки- таївська чорна, Киянка, Талісман, Ярославна, Бігаро Старкінг Харді Джаєнт, Франціє та ін.; пізньостиглі — Дрогана жовта, На­полеон біла. Наполеон рожева, Рожева мліївська, Янтарна, Нек­тарна, Бадачинська чорна, Ізюмна та ін.. За останні 10 років сор­тимент поповнився 14 новими сортами, тобто оновлений майже на ЗО %. Районовані сорти характеризуються відносно високою вро­жайністю (до 150—200 ц/га) та пристосуванням до зовнішніх умов зони вирощування; дерева здебільшого сильнорослі, починають плодоносити з 4—6-го року після садіння.

АБРИКОС. Сорти абрикоса районовані переважно в півден­них областях країни, де їх питома вага досягає 20 % і більше від площі кісточкових порід. Ранньостиглі сорти: Буревісник, Меліто­польський ранній, Присадибний, Форум; середньостиглі: Ананас­ний цюрупинський, Колгоспний, Краснощокий, Нікітський, Олімп, Парнас, Радужний та ін., пізньостиглі: Авіатор, Консервний пізній. Мелітопольський пізній, Сульмона. Районований сортимент з 1986 року оновлено майже на 50 % за рахунок нових, в основному віт­чизняних сортів, більш продуктивних і краще пристосованих до зональних екологічних факторів. Урожайність районованих сортів досягає 200 ц/га і більше, дерева середньо- і сильнорослі, почина­ють плодоносити з 3—4-го року.

ПЕРСИК. В Україні районовано близько 50 сортів, плоди яких достигають з кінця червня до початку жовтня. З районова­ного сортименту до ранніх відносяться: Дніпровський, Златогор, Київський ранній, Коллінз, Краснощокий, Крімсон Голд, Лісосте­повий. Майфльовер, Рум’яний, Фаворита Моретіні та ін.; серед­ньостиглих — Успіх, Старк Сангло, Славутич, Редхавен. Потомок, Подарок Києва. Пам’ять Шевченка, Лола, Золотий ювілей, Глінка, Ветеран та ін.; пізньостиглих — Золотистий, Знам’я, Муза. Близько 1/3 складу сортименту за останні роки оновлено. Більшість сор­тів є столовими, деякі (Дніпровський, Златогор, Знам’я, Золотис­тий, Пам’ять Шевченка та ін.) — універсальні і споживаються сві­жими та використовуються для консервування. Сорти персика по­чинають плодоносити на 3—4-й рік після садіння, урожайність — 150—300 ц/га. Вони значно відрізняються між собою за морозостій­кістю, імунністю до хвороб і шкідників, урожайністю і якістю плодів. До найбільш морозостійких відносяться Київський ранній, Пам’ять Шевченка, Краснощокий, Золотий ювілей, Кармен, Глінка.