3. Дорожча мережа

Для транспортування плодів, добрив, проїзду сільськогоспо­дарських машин у садах влаштовують міжквартальні, окружні до­роги, а у великих масивах — і магістральні.

Міжквартальні дороги шириною до 4 м розміщують біля са­дозахисних насаджень на розворотних смугах кварталу, які ма­ють ширину 8—10 м. По кутах кварталів у захисних насадженнях залишають вільні смуги 8—10 м завширшки для переїзду з квар­талу в квартал. Щоб полегшити вивезення врожаю, вирізаних гі­лок тощо, поперечні дороги в середині кварталу шириною 4—5 м створюють через 150—200 м.

Окружні дороги 4—5 м завширшки розміщують біля першо­го внутрішнього ряду дерев зовнішніх садозахисних смуг. Відстань від штамбів плодових дерев до дороги має становити близько 5 м.

Магістральні дороги 6 м завширшки створюють лише у ве­ликих садових масивах, здебільшого між торцевими сторонами прилеглих кварталів. З обох боків дороги садять по одному ряду дерев горіха волоського.

На схилах роблять дороги навколо саду шириною 6 м, а по межах кварталів — міжквартальні дороги 5—6 м завширшки. На терасованих схилах міжквартальні горизонтальні дороги влашто­вують на незайнятому деревами полотні тераси. На схилах, крім того, по межах кварталів роблять дороги зверху вниз під кутом не більшим за 8° до їх горизонталей, у поздовжньому напрямку кут підняття дороги не повинен перевищувати 80°. Міжквартальні до­роги роблять з поперечним нахилом полотна в бік схилу під ку­том 2—3°, щоб на ньому не затримувалась вода. Дороги на схилах утримують під задернінням.

1.3. Передсадивна підготовка грунту

1.3.1. Садозміни і сівозміни

Тривале вирощування на одній і тій же площі плодових куль­тур спричинює грунтоутомлення, яке є наслідком утворення і на­громадження різних токсичних речовин при розкладанні коренів старих дерев. Так, при розкладанні коренів яблуні утворюється гіперин, коренів кісточкових — амигдалін та інші токсичні речо­вини. У грунті, що довго використовувавсь плодовими культура­ми, нагромаджується інфекція — різні патогенні мікроорганізми, а також нематоди, кров’яна попелиця тощо. Значно погіршують­ся і фізичні властивості грунту, особливо, якщо він утримувався під чорним паром. Тому молоді плодові насадження, закладені від­разу після розкорчування старих, погано ростуть і плодоносять навіть при посиленому удобренні, зрошуванні та застосуванні на­лежних заходів боротьби з хворобами і шкідниками.

Розкладання в грунті залишків коренів і інактивація токсич­них речовин, які при цьому утворюються, а також поліпшення фі- зико-хімічних властивостей триває 3—5 років. Висаджувати на місці розкорчованого саду ту ж саму культуру раніше цього строку не можна, а садіння інших порід допустиме і через 2—3 роки. Як показав зарубіжний досвід, ефективним заходом у боротьбі з грун- тоутомленням є фумігація грунту.

Належну підготовку грунту під плодові культури .здійснюють у садозмінах (плодозмінах), сівозмінах, де перед закладанням на­садження площу займають такими культурами, вирощування яких забезпечує поліпшення фізичних і агрохімічних властивос­тей його, звільнює від бур’янів, інфекції і токсичних речовин. З цією метою у плодо-і сівозмінах вирощують однорічні злакові на зерно і зелений корм, однорічні та багаторічні трави, кормові і сто­лові коренеплоди, сидеральні та інші культури, утримують грунт під чорним паром. Не можна вирощувати культури з родин пас­льонових і хрестоцвітих, які-можуть бути переносниками нематод, попелиць, вірусних та інших хвороб.

Для інтенсивних насаджень плодових культур можна засто­совувати такі плодозміни:

яблуня на ссредньорослих і иапівкарликових підщепах: 1 — про­сапні; 2 — зернові з підсівом багаторічних трав; 3 — бага­торічні трави; 4 — багаторічні трави; 5 — чорний пар; 6—9 — молоді насадження; 10—25 — плодоносний сад; яблуня на карликових підщепах: 1 — просапні; 2 — зернові з під­сівом багаторічних трав; 3 — багаторічні трави; 4 — бага­торічні трави; 5 — чорний пар; 6—8 — молоді насадження;

9. 20 — плодоносний сад;

груша на айві: 1 — просапні; 2 — просапні; 3 — зернові на зеле­ний корм; 4 — чорний пар; 5—9 — молоді насадження; 10— 25 — плодоносний сад;

вишня на насіннєвих підщепах: 1 — просапні; 2 — багаторічні тра­ви; 3 — багаторічні трави; 4 — чорний пар; 5—8 — молоді насадження; 9—20 — плодоносні насадження; слива на насіннєвих підщепах: 1 — просапні; 2 — просапні; 3 — зернові; 4 — культури на зелений корм; 5 — чорний пар; 6— 9 — молоді насадження; 10—22 — плодоносні насадження; черешня на насіннєвих підщепах: 1 — просапні; 2 — багаторічні трави; 3 — багаторічні трави; 4 — сидеральні культури на­весні і чорний пар у другій половині вегетації; 5—9 — молоді насадження; 10—25 — плодоносні насадження; абрикос: 1 — просапні; 2 — просапні; 3 — культури на зелений корм; 4 — однорічні трави; 5 — чорний пар; 6—10 — молоді насадження; 11—25 — плодоносні насадження; персик: 1 — просапні; 2 — багаторічні трави; 3 — багаторічні тра­ви; 4 — чорний пар; 5—8 — молоді насадження; 9—15 — плодоносні насадження;

смородина, агрус: 1 — просапні; 2 — просапні; 3 — просапні; 4 — зернові; 5 — чорний пар; б, 7 — молоді насадження;

8. 15 — плодоносні насадження; малина: 1 — просапні; 2 — просапні; 3 — чорний пар; 4, 5 — молоді насадження; 6—13 — плодоносні насадження; суниці: сівозміна в Лісостепу і Степу: 1 — озимі з підсівом бага­торічних трав; 2 — багаторічні трави; 3 — багаторічні тра­ви; 4—чорний пар; 5 — суниці-новосадка; 6, 7 — плодоносні насадження; сівозміна на Поліссі: 1 — зернові; 2 — сидера­ти; 3 — чорний пар: 4 — молоді насадження; 5, 6 — плодо­носні насадження.

Щоб запобігти пошкодженню суниць довгоносиком і уражен­ню фітофторою, в деяких країнах вводять у сівозміни велику кіль­кість полів з іншими культурами та чорним паром, а суниці виро­щують на одному місці протягом двох років. Якщо на одному місці передбачається вирощувати суниці до 4—5 років при обмеженій кількості полів у сівозміні, перед закладанням насадження прово­дять фумігацію грунту.

При закладанні садів на рівнинах і пологих схилах крутизною до 6—8°, що раніше займались польовими культурами, за 2—3 роки до садіння саджанців висівають багаторічні трави, сидерати, просапні культури, крім пасльонових, соняшнику, конопель, тютюну, сорго, а забур’янені площі один-два роки утримують під чорним паром.