3. Вирощування саджанців на штамбо- і скелетоутворювачах

В умовах Полісся, Лісостепу, північно-східного Степу, Дон­басу, Карпат штамби і розвилки основних гілок цінних, але не до­сить зимостійких сортів яблуні можуть пошкоджуватись мороза­ми (зимові сонячні опіки). Такі сорти в розсадниках вирощують на морозостійких штамбо- і скелетоутворювачах (Антонівка звичай­на, Боровинка). Спочатку вирощують дворічні саджанці морозо­стійких сортів-скелетоутворювачів, на гілках яких у третьому полі шкілки саджанців окулірують потрібні сорти. Оскільки у гілках крони сокорух закінчується рано, їх окулірують у першу чергу. Залежно від кутів відходження бічні гілки окулірують зверху або знизу на відстані 25—-ЗО см від основи, а пагін подовження цент­рального провідника — не ближче 15—20 см від його основи. Че­рез 20 діб перевіряють окулянти і там, де вічка не прижилися, повторно окулірують за кору, а при поганому відставанні кори — вприклад. Рано навесні наступного року гілки зрізують над заоку­лірованими бруньками. З цих бруньок утворюються пагони, з яких протягом вегетації формують основні гілки крони. Отже, вирощу­вання саджанців із скелетоутворювачем триває чотири роки. При окуліруванні розгалужених однорічок тривалість вирощування скорочується до трьох років.—

4. Вирощування саджанців зимовим щепленням

Вирощування саджанців окуліруванням пов’язане з великими затратами ручної праці в літній період. При вирощуванні саджан­ців зимовим щепленням напруженість робіт помітно зменшуєть­ся. Крім того, у південних районах в умовах зрошення при високій агротехніці та в закритому грунті строки вирощування саджанців скорочуються.

Зимове щеплення можна застосовувати при вирощуванні саджанців усіх плодових культур, але найбільш позитивні наслід­ки воно дає при вирощуванні саджанців яблуні і айви на усіх райо­нованих підщепах та груші — на відсадках айви.

1. Технологія і строки щеплення

Підщепи (стандартні сіянці і відсадки) для зимового щеплен­ня заготовляють восени і після сортування миють, укорочують надземну частину сіянців до 6—8 см, корені — до 10—15 см. Збе­рігають підщепи у підвалах чи холодильниках при температурі мінус 1—2 °С, де їх складають у штабелі, пересипавши коріння вологим піском, або контейнери чи ящики з вологою тирсою. Мож­на також прикопувати підщепи в землі, накривши їх шаром тор­фу чи тирси так, щоб не допустити промерзання грунту і забез­печити умови для вибирання рослин узимку під час щеплення.

Для прищеп (живців) нарізують однорічні прирости 40—80 см завдовжки, у тому числі вертикальні з верхньої частини крони. У південних районах їх заготовляють перед щепленням, в інших — восени, зв’язують у пучки по 50—100 шт. і зберігають у вологому піску чи тирсі при температурі, не вищій за 2 °С (оптимальна 0 — мінус 5 °С). Щеплення свіжозрізаними живцями позитивно впли­ває на зростання щеплень і вихід саджанців.

Перед щепленням підщепи і прищепи миють і калібрують за товщиною. На відсадках видаляють бічні розгалуження, зрізують верхню частину так, щоб відсадки мали довжину 35—40 см, коре­ні — до 6 см. Живці заготовляють із середньої частини однорічних приростів, для чого останні спочатку ріжуть на відрізки необхід­ної довжини.

Зимове щеплення роблять протягом грудня—березня; опти­мальний строк щеплення — друга половина лютого—березень. За­кінчують щеплення за 2—3 тижні до садіння.

Щеплення роблять двома способами: поліпшеним копулю­ванням і вприклад з язичком. Здебільшого застосовують копулю­вання, добираючи підщепи і живці однакової товщини. На них роб­лять вручну або машиною МПП-1 навскісні зрізи не менш як З діаметри живця завдовжки. Підщепу і прищепу (живець з дво­ма бруньками) з’єднують навскісними зрізами, забезпечуючи збі- гадання їх камбіальних шарів. Якщо підщепа в 1,6 раза товща за прищепу, то застосовують щеплення вприклад, з’єднуючи поверх­ні зрізів так, щоб забезпечити стикування клітин камбію. Щеплен­ня щільно обв’язують поліхлорвініловою плівкою і парафінують — живець і місце щеплення занурюють у рідкий парафін із темпе­ратурою 65—70 °С і швидко виймають. Після висаджування плівка парафіну запобігає підсушуванню щеплень, особливо на клонових підщепах при вирощуванні саджанців у відкритому грунті.

Щеплення стратифікують із метою прискорення зростання прищепи з підщепою. Для цього їх укладають горизонтально в ящики і пересипають вологою тирсою, яку пропарюють і обробля­ють розчином марганцевокислого калію. Зволожені щепи можна стратифікувати і в перфорованих поліетиленових мішках. Стра­тифікація триває протягом 2—3 тижнів при температурі 16—22 °С і відносній вологості повітря близько 95%. Після стратифікації ще­пи зберігають при температурі мінус 2 — плюс 2 °С до висаджу­вання в грунт.

Подвійне зимове щеплення застосовують для одержання сад­жанців із проміжною вставкою клонової карликової підщепи. Для цього на насіннєву підщепу щеплять нижнім кінцем живець кло­нової підщепи 20—25 см завдовжки, а до верхньої його частини — двобруньковий живець сорту. Зручніше спочатку поліпшеним ко­пулюванням виконати верхнє щеплення сорту і вставки, а потім нижнє — вставки і підщепи. У щеплень, які будуть висаджуватись у відкритий грунт, верхнє з’єднання сорту і вставки обв’язують плівкою, а нижнє — паперовим шпагатом чи мачулою, що швид­ко перегнивають у землі; ті, що висаджуватимуть у теплиці, об­в’язують плівкою. Щеплення парафінують і стратифікують. У лю­тому—березні стратифікацію проводять при температурі близь­ко 10 °С, зберігання — при мінус 0—2 °С.