2. Вирощування саджанців окуліруванням

Вирощування саджанців плодових культур окуліруванням підщеп — один з найбільш поширених способів у практиці світо­вого розсадництва. Окуліруванням садивний матеріал зернятко­вих, кісточкових, горіхоплідних і цитрусових порід вирощують у шкілці саджанців — в полях сівозміни.

1. Шкілка саджанців

Ця шкілка є основною складовою частиною плодового розсад­ника і щорічно займає 2—3 чергових поля в семи-, восьмипільній сівозміні. Кількість чергових полів залежить від віку саджанців, в якому вони реалізуються з розсадника: при викопуванні одно­річок — 2 поля, дворічок — 3 поля. Перше поле закладають що­року і протягом двох-трьох років у ньому виконують весь цикл технологічних робіт — від висаджування підщеп до викопування саджанців. При цьому назви поля змінюються; перше, друге, третє. Отже, в шкілці саджанців є до трьох чергових полів із послідов-

н им технологічним процесом: перше поле — висаджування підщеп та їх окулірування; друге поле — вирощування однорічних сад­жанців: закладання крони і викопування 2-річних саджанців — у третьому полі. Три-чотири роки потрібно для вирощування од­но-, дворічних саджанців яблуні з інтеркаляром (вставкою) кло- нової карликової підщепи і несумісних сортів груші на айві та ви­рощування саджанців цінних неморозостійких сортів цих порід на стійких штамбоутворювачах.

2. Перше поле шкілки саджанців — поле окулянтів

Закладають це поле стандартними насіннєвими і клоновими підщепами. Підготовка грунту здійснюється у попередньому полі сівозміни (чорний чи зайнятий пар): вносять 40—80 т/га гною, фосфорні і калійні добрива (P₄5_₁5qK₆₀_₁₅₀) та проводять оранку. Норми добрив залежать від природної родючості грунту, зокрема вмісту фосфору і калію. На чорноземах і сірих опідзолених грун­тах орють на глибину 45—60 см, на легких — на глибину 35—40 см, на дерново-підзолистих — на глибину 22—25 см із розпушуван­ням підорного шару на 10—12 см. Після плантажу поверхню вир­івнюють планувальниками, проводять безполицеву поперечну оранку, розбивають площу на ділянки (50x100 м), в умовах зро­шення готують зрошувальну мережу.

Підщепи висаджують навесні, у південних районах — восе­ни рядковим способом: при вирощуванні однорічок— 70—80x15— 20 см, дворічок — 80—90x25—ЗО см. На 1 га висаджують від ЗО— 100 тис. підщеп і більше. Площі живлення залежать від умов ви­рощування, породного і вікового складу саджанців, типу підщеп. Садять саджалкою СШН-3, лісосадильними машинами або вруч­ну в борозни. Сіянці заглиблюють у грунт до рівня кореневої ший­ки, відсадки — на глибину 20—25 см. Після садіння їх поливають, зрізують на висоті 20—ЗО см, видаляють бічні розгалуження, під­гортають на висоту до 15 см, особливо після осіннього садіння.

Догляд за грунтом полягає у систематичному розпушуванні міжрядь протягом вегетації культиваторами на глибину 8—12 см та знищенні бур’янів у рядках. Для боротьби з бур'янами в посуш­ливих умовах ефективне 2—3-разове підгортання і розгортання підщеп. Азотні добрива вносять два рази: перший — після прижи­вання підщеп рано навесні (N_ЯQ), другий — у фазі інтенсивного рос­ту (N₆₀). Вологість грунту в шарі 0—50 см підтримують на рівні 75—80% НВ зрошенням (норма поливу — 400—500 м³/га).

До початку липня проводять інвентаризацію підщеп, склада­ють план розміщення порід і сортів по кварталах і картах, уста­новлюють черговість їх окулірування, потребу в живцях, інвентарі та обв’язувальних матеріалах, готують окулірувальників, обв’я- зувальників, підсобних робітників.

Окулірування, або щеплення вічком (брунькою з прилегли­ми частинами кори і тоненького шару деревини) способом за кору виконують лише в такі періоди вегетації, коли інтенсивно ділять­ся клітини камбію — добре відстає кора на підщепах, а також пов­ністю сформовані бруньки на пагонах сортів-прищеп. Залежно від строків'виконання розрізняють окулірування сплячою і ростучою бруньками.

Окулірування сплячою брунькою є основним — його вико­нують улітку (наприкінці липня — в серпні), а в південному Сте­пу, Закарпатті і в Криму — з середини липня до початку вересня. Заокуліровані бруньки проростають лише наступної весни.

Окулірування ростучою брунькою застосовують рідше. Зде­більшого окулірують підщепи, у яких не прижилися чи загинули вічка, заокуліровані влітку.

Черговість окулірування порід визначається, насамперед, тривалістю і строками відставання кори на підщепах. У першу чергу окулірують підщепи, в яких раніше починається і закін­чується поділ клітин камбію (відставання кори). Орієнтовно може бути така черговість окулірування порід: груша, клонові підщепи яблуні, насіннєві підщепи яблуні, вишня, абрикос, слива, айва, че­решня, мигдаль, персик. У південному Степу спочатку окулірують грушу, потім черешню, інші кісточкові, яблуню.

За технікою виконання розрізняють такі способи окулірування:

1. за кору;

2. вприклад;

3. дудкою і напівдудкою (рис. 15), а за наявністю в щитках деревини — з деревиною і без деревини.

При окуліруванні за кору (основний спосіб окулірування) з живця прищепи зрізують щиток із брунькою 2—3 см завдовжки (0,5—1 см знизу бруньки і 1,5—2 см зверху), ррблять Т-подібний надріз кори на підщепі, вставляють у нього щиток і обв’язують. При окуліруванні вприклад, яке можна робити і за відсутності сокоруху, на підщепі зрізують смужку кори з деревиною до 1,5 см завдовжки, з живця прищепи — такий же щиток із брунькою по­середині, прикладають його до підщепи і обв’язують. Дудкою оку­лірують здебільшого горіх волоський: навкруги підщепи зрізують кільце кори до 2,5—3 см завширшки, таке ж кільце кори з брунь­кою знімають із живця прищепи і прикладають на місце кори під­щепи, обв’язують. Це окулірування можна робити лише в період активного сокоруху.

Окулірування двома вічками застосовують здебільшого на кісточкових породах з метою збільшення виходу саджанців. Це зумовлено тим, що на живцях, крім вегетативних, можуть бути і генеративні бруньки, помилкове використання яких значно змен­шує вихід саджанців. На більш товстих підщепах окулірують дві бруньки з протилежних боків на одному рівні, на тонших — на

Рис. 15. Щеплення підщеп, на яких не прижилися літні окуліровки на сплячу бруньку:

І — весняне окулірування на ростучу бруньку: А — за кору (/ — річний приріст прищепи- сорту; 2 — Т-подібний розріз кори на підщепі; 3 — зрізування і вставлення щитка); Б — впритул (1 — підщепа; 2 — зрізування смужки кори з деревиною на підщепі;

3. — зрізування щитка; 4 — щиток; 5 — вставлення щитка в зріз на підщепі); В — дуд­кою (/ — зрізування кори на підщепі; 2—4 — знімання кори з вічком на однорічному прирості сорту; 5 — закінчення окулірування); II — щеплення живцем: А — поліпшене копулірування (і — підщепа; 2 — зріз на підщепі; 3 — однорічний приріст сорту;

4. — живець сорту, підготовлений до щеплення; 5 — з’єднання живця і підщепи); Б — впритул (/ — зріз на підщепі; 2 — однорічний приріст сорту і 3 — підготовлений з нього живець до щеплення; 4 — з’єднання живця і підщепи); В — у бічний надріз (/ — надріз на підщепі; 2 — живці сорту; 3 — вставлення живця у розріз на підщепі); Г — обв’язування щеплень (1 — копулірування; 2 — впритул; 3 — у бічний надріз)

відстані 3—4 см одна від одної і обв’язують їх одночасно. Якщо приживлюються обидва вічка і відростають два пагони, то зали­шають сильніший.

Перед окуліруванням на підщепах видаляють бічні розгалу­ження і листки до висоти 10—20 см, а потім витирають місце оку­лірування.

Живці заготовляють в маточно-сортовому саду у день окулі­рування вранці або на день раніше ввечері, нарізуючи пагони дов­жиною 35—50 см. На пагонах видаляють листкові пластинки, зв’я­зують у пучки по 50—100 шт., навішують етикетки і зберігають у вологій мішковині або ставлять нижніми кінцями у відра з водою.

Окулірування роблять протягом дня, у південних районах в жарку погоду — лише вранці і ввечері. Окулірують підщепи біля кореневої шийки, у західному Лісостепу, Прикарпатті на 5—8 см вище від неї, клонові підщепи — на висоті 15—20 см. Для окулі­рування використовують бруньки з середньої частини живця, у груші — з верхньої. Після окулірування підщепи обв’язують полі­етиленовими чи поліхлорвініловими плівками 1 см завширшки і 75—100 ммк завтовшки. Місце окулірування підщеп вибирають у напрямі ряду з боку панівних вітрів, у посушливих районах — з північного, північно-західного боку.

Ревізію окуліровок проводять через 3—4 тижні. Підщепи, на яких вічка не прижилися (щитки бурі, черешки не відділяються), окулірують повторно, якщо ще відстає кора.