4. Стратифікація (підготовка насіння до сівби)

В процесі достигання плодів насіння переходить в стан спо­кою — зникає крохмаль, підвищується вміст жирів, білків, запас­них вуглеводів та інших речовин, формуються щільні оболонки. Отже, після достигання плодів і насіння, воно перебуває в стані спокою і не може проростати. Тверді покриви насіння обмежують доступ води і кисню, перешкоджають росту зародка, а інгібітори стримують ріст. Для того, щоб насіння могло проростати, його про­тягом тривалого періоду витримують при знижених температу­рах, достатньому зволоженні і аерації. При цьому розкриваються насінні покриви, активізується дія стимуляторів росту, ферментів, послаблюється активність інгібіторів, поступово руйнується липо- їдний шар на поверхні протоплазми, збільшується обводненість, посилюється водообмін, активізується гідроліз запасних поживних

р

г

ечовин та інші фізіолого-біохімічні процеси. Зміни, що відбува­ються в оболонках насіння, сприяють підвищенню їх проникності для води і газів, прискорюють підготовку до проростання.

Насіння перед стратифікацією намочують у воді: зерняткові — протягом 8—10 год, кісточкові — 3—5 діб, міняючи воду щодня. Потім насіння протруюють 1%-ним розчином марганцевокислого калію чи підсушують і обробляють препаратом ТМТД (4—6 г на 1 кг). Після цього насіння змішують з субстратом у співвідношенні 1:2—3 — з чистим вологим річковим піском або з торфом, мохом, деревним вугіллям, тирсою, керамзитом, вермикулітом, перлітом. Насіння, змішане з субстратом, вологість якого близько 50%, за­сипають у ящики шаром до 20—25 см для зерняткових і 35—40 см для кісточкових порід.

Протягом періоду стратифікації стежать за вологістю суб­страту (65—75% НВ), його аерацією. З цією метою 2—3 рази про­тягом місяця насіння перемішують, підтримуючи відповідну тем­пературу, вологість, аерацію.

Тривалість стратифікації насіння сортів яблуні, груші та лі­сової груші становить 90—100 діб, айви і абрикоса — 80—100, али­чі — 120—150, сортів сливи — 120—180, вишні кислої — 150—180, черешні дикої — 120—180, терносливи — 150—180, антипки — 90—150, персика — 100—120, грецького горіху — 50—80, мигда­лю — 50—70, дерену — до 870 діб.

Розрізняють стратифікацію холодну і тепло-холодну. При хо­лодній стратифікації насіння до початку проростання витримують при температурі 0—4 °С, а потім до висівання — при температурі 0±1 °С. При тепло-холодній стратифікації насіння протягом 2—4 тижнів тримають при температурі 18—20 °С, а потім при 1—4 °С.

Насіння кісточкових можна стратифікувати в траншеях, зок­рема вишню, сливу, аличу, черешню. У липні-серпні насіння змі­шують з вологим субстратом і засипають у траншеї шаром 50 см. У центральних і північно-східних районах траншеї на зиму засипають землею шаром ЗО см, у північних районах накривають матами.

Застосовують спосіб стратифікації насіння і без субстрату. Для цього насіння насипають у мішки, заповнюючи їх на одну тре­тину об’єму і занурюють на 3 доби у воду. Щодня мішки перевер­тають, струшують, щоб перемішати насіння, замінюють воду. По­тім їх виймають з води, підвішують чи розкладають на стелажах. Через 8—12 год насіння висипають на брезент шаром 5—8 см для підсушування, обпудрюють ТМТД, перемішують і висипають у поліетиленові мішки розміром 70x50 см, які, не зав’язуючи, скла­дають у ящики. Витримують насіння при температурі 2—5 °С. Че­рез 2 тижні насіння в мішках перемішують, а якщо при наступній перевірці (через 40 діб) виявиться насіння з ознаками проростан­ня, то подальшу стратифікацію проводять при температурі близь­ко 1 °С у холодильниках чи снігових кагатах.

Насіннєві підщепи вирощують в шкілці сіянців (підщеп) — окультуреній у спеціальній сівозміні земельній ділянці з відпо­відною організацією площі. Підщепи кісточкових культур здебіль­шого вирощують з насіння у шкілці підщеп. Велике значення у безвірусному розсадництві має і насіннєве вирощування в шкілці підщеп зерняткових культур, оскільки при цьому не передають­ся вірусні захворювання.

Відомі такі способи вирощування насіннєвих підщеп: 1) ви­сівання стратифікованого насіння у шкілку підщеп; 2) висівання в шкілку нестратифіковаиого насіння або після його попередньої нетривалої стратифікації; 3) пікіруванням ключками — садіння у шкілку рослин з нерозкритими сім’ядолями і корінчиком ДО З CM завдовжки, який підрізують для посилення галуження; 4) зеленим пікіруванням — садіння у шкілку рослин з одним-двома справж­німи листочками і центральним корінцем до 6—8 см завдовжки, який підрізують для посилення галуження; 5) висаджування у шкілку рослин з надземною частиною до 7—10 см завдовжки, ви­рощених у горщиках в закритому грунті. В практиці сучасного розсадництва застосовують перші два способи, як найбільш про­дуктивні. Вирощування підщеп шляхом пікірування забезпечує їх високу якість, але є надто трудомістким і в технологіях сучасного промислового виробництва має обмежене впровадження. Вирощу­вання підщеп у торфоперегнійних горщиках також трудомістке і має значення для беспосереднього закладання 1-го чергового по­ля шкілки саджанців з метою їх прискореного вирощування.

Підготовка грунту. Під шкілку сіянців грунт готують у сіво­зміні, звільнюючи його від бур’янів, особливо багаторічних. Удоб­рення і обробіток грунту максимально ефективними є в умовах сівозміни.

Для висівання насіння грунт готують заздалегідь: під весня­не — восени, під осіннє — в першій половині вегетації не пізніше як за два-три місяці до сівби. Під оранку на глибину 20—25 см на дерново-підзолистих грунтах і на ЗО—35 см на чорноземах та сірих опідзолених вносять гній чи компост — 40—60 т/га та фосфорні і калійні добрива — Р₆₀_і2оК г>о—iso- Грунт до висіву утримують під чорним паром — два-три рази культивують на глибину 8—14 см. Безпосередньо перед висівом насіння роблять культивацію на гли­бину до 10—12 см і боронування.

Строки і способи сівби. Насіння плодових порід висівають на­весні у перші дні польових робіт та восени — не пізніше як за 20— ЗО діб до замерзання грунту. Насіння яблуні, груші, айви, абрикоса, мигдалю після 30-добової стратифікації можна висівати восени, де процес стратифікації в грунті триває ще протягом осінньо-зимо­вого періоду. Насіння вишні, черешні, аличі, сливи можна висіва­ти восени після попередньої стратифікації протягом 60 діб. Висі-

вання нестратифікованого насіння восени менш ефективне. В Лісо­степу і на Поліссі насіння зерняткових, кісточкових, горіхоплідних порід висівають навесні. У Степу і Криму восени доцільно висіва­ти 50% насіння всіх порід, а решту — навесні. Орієнтовні норми висіву насіння на 1 га такі, кг: яблуня — 40—50, груша лісова — ЗО—40, вишня кисла і черешня дика — 250—300, антипка — 150— 200, слива (сорти) — 500—600, алича — 400—550, абрикос — 600— 800, персик — 4000.

На легких грунтах насіння яблуні, груші, айви заробляють на глибину 3—4 см, на важких — 2—3 см; насіння аличі, сортів сливи, абрикоса, мигдалю і персика заробляють на глибину 2—3 см на лег­ких грунтах і 4—5 см — на важких, а вишні і черешні — 3—4 см.

Насіння зерняткових порід висівають рядковим способом з відстанню між рядками 45—70 см, а також стрічковим з 2 рядка­ми в стрічці, кісточкових — стрічковим з 2—4 рядками в стрічці; ширина міжрядь становить 45—70 см, відстань між рядками в стрічці — 10—20 см, тобто сіють за схемами — 45x15, чи 70x10, 70x15+15, 45x20+20+20, 60x15+15+15 та іншими. Висівають на­сіння сівалками СПН-4 з висівним апаратом для дрібного і круп­ного насіння, а також овочевими, лісними та іншими сівалками.

Догляд за посівами. До з’явлення сходів поперечним і діаго­нальним боронуванням (упоперек напряму рядків чи по діагоналі до нього) легкими кінними боронами розпушують грунт і знищу­ють бур’яни. Після з’явлення сходів протягом вегетації міжряддя 6 разів і більше культивують на глибину 6—10 см, утримуючи їх в розпушеному і чистому від бур’янів стані. В рядках прополюють вручну. Навесні після появи сходів роблять підживлення азотни­ми добривами — N₃₀__e0 кг/га. У фазі 1—3 справжніх листочків роблять перше проріджування, а через 2—3 тижні — друге, за­лишаючи рослини зерняткових в рядках на відстані 3—6 см, а кіс­точкових — 2—4 см, тобто відповідно 300—500 і 500—800 тис. рос­лин на 1 га. Поряд з проріджуванням грунт розпушують, видаляють бур’яни; слабкі і пошкоджені сіянці при проріджуванні видаляють в першу чергу. У червні рослини вдруге підживлюють азотними доб­ривами з розрахунку ЗО—60 кг азоту на 1 га. Щоб посилити галужен­ня кореневої системи в фазі одного-чотирьох справжніх листочків у зерняткових і після появи сходів у кісточкових порід, застосовують підрізування коренів спеціальними ножами на глибині 10—12 см. Під­різування можна робити тільки при достатньому зволоженні грун­ту. В умовах зрошення грунт доцільно поливати до підрізування і після нього. У посушливих районах протягом вегетації посіви зрошу­ють від 1—2 до 6—8 разів нормою поливу 200—600 м³/га способом дощування або поливом по борознах, підтримуюючи вологість грун­ту на глибині до 50 см в межах 80—85% НВ.

Викопування і сортування підщеп. Восени, за два тижні до викопування, надземну частину підщеп обробляють дефоліанта­

ми (хлорат магнію — 0,2—0,4%, хлоратхлорид кальцію — 0,10— 0,15%), що викликає опадання листя. Якщо до викопування листя на нижніх частинах підщеп опало, то механічну і хімічну дефолі­ацію не застосовують. Перед викопуванням надземну частину ско­шують косарками на висоті 15—20 см, а призначені для зимового щеплення — б—10 см; обшморгують листки, якщо вони не опали після хімічної дефоліації. Викопують підщепи викопувальними плугами і скобами, а вибирають підрізані рослини з грунту вруч­ну. У ряді зарубіжних країн використовують викопувальні виби- ральні плуги, які викопують і одночасно вибирають рослини з грунту та частково укладають зв’язаними у пучки.

Сортують підщепи на перший та другий сорти і нестандартні (рис. 12). Підщепи 1-го сорту зерняткових порід мають діаметр кореневої шийки залежно від зональних умов — 4—9 мм, не менш ніж 3 головні корінці з мичками 15 см і більше завдовжки, 2-го сорту — відповідно 4—7 см і 2 такі ж корінці; сіянці 1-го сорту кісточкових порід мають діаметр кореневої шийки 3—7 мм, роз­галужені корінці 15 см і більше завдовжки, а 2-го сорту — відпо­відно 5—7 і такі ж корені. Вік підщеп — один рік. Усі інші сіянці, що не відповідають вимогам — вибраковують.

В

1

2

З

Рис. 12. Насіннєві підщепи плодових культур:

/ — перший, 2 — другий сорти; 3 — брак

ихід стандартних підщеп яблуні і груші досягає 200—250 тис., кісточкових — 350—400 тис. з 1 га. Підщепи зв’язують у пуч­ки по 50—100 шт., укладають у контейнери, пересипають вологим торфом і зберігають в охолоджуваних приміщеннях при темпера­турі мінус 1±3 °С або прикопують у борозни глибиною 30—35 см.