4. Біологічна сумісність підщепи і прищепи

Міцне зростання підщепи і прищепи забезпечує нормальний ріст і високу продуктивність протягом життя. Якщо у щеплених дерев спостерігається неміцне зростання підщепи і прищепи, при­гнічення росту прищепи, а іноді і її загибель, то прищепу і підще­пу називають несумісними. Різні сорти і види плодових культур мають неоднакову трансплантаційну здатність. Високу сумісність мають рослини з близькою біологічною, генетичною спорідненістю. Як правило, добре зростаються підщепа і прищепа одного сорту, виду, роду. Іноді добре зростаються трансплантанти, що належать до різних родів (ряд сортів сливи на сіянцях абрикоса, груша на айві та ін.). Не мають практичного значення міжродинні щеплення.

У процесі зростання біологічно сумісних прищепи і підщепи виділяють такі фази:

1. виливання протоплазми з перерізаних клітин на поверх­ню рани;

2. дедиференціація, ріст і поділ клітин приранових шарів;

3. злипання оболонок суміжних клітин;

4. зростання злиплих оболонок клітин підщепи і прищепи;

5. диференціація клітин тканин зростання, завершення фор­мування цілісності всіх тканин прищепленого організму.

Клітини кори і камбію підщепи й прищепи зростаються про­тягом ЗО—60 днів, а деревини — протягом 2—3 років.

Уже через 3—4 доби після щеплення злипаються всі суміжні клітини кори та камбію прищепи і підщепи, і за рахунок їх росту заповнюються щілини між трансплантантами. Наприкінці 8-ї доби лінія злипання перетворюється в лінію зростання (ізолюючий шар), основною речовиною якої є пектин. До кінця 16—20-ї доби зникає ізолюючий шар, відбувається дедиференціація протоплазми, зрос­тання кори і камбію прищепи і підщепи в основному закінчується.

Зростання деревини прищепи і підщепи починається з деди­ференціації, делігнізації клітин ксилеми біля рани, що відбуваєть­ся на 35—60-й день після щеплення. У прищеп кісточкових ці клі­тини делігнизуються дуже повільно, тому підщепа і прищепа зро­стаються гірше, ніж у яблуні і груші. В процесі дедиференціації протоплазма з клітин серцевинних променів і живих елементів деревної паренхіми переміщується в судини і пусті клітини кси­леми, ростуть живі клітийи деревної паренхіми, відбувається гіс­

толіз неживих елементів деревини. З місцевих клітин кори і жи­вих клітин деревини прищепи й підщепи виникають клітини-пе- ретворювачі, які гістолізують здерев’янілі оболонки судин і пус­тий клітин деревної паренхіми, замінюють їх і омолоджують живі елементи флоеми і ксилеми, активізують обмін речовин. Утворюють­ся тканини зростання, які заповнюють внутрішньокалюсні міжкси- лемні щілини щеплень. Згодом відбувається диференціація клітин зростання — утворюються камбій, ксилема, спільні провідні судини.

При біологічній несумісності процеси зростання порушують­ся: утворюється надто товстий ізолюючий шар клітин, ранові сму­ги і плями, погано дедиференціюються приранові шари ксилеми, спостерігається затримка і аномальне проходження процесів ди­ференціації тканин зростання, в зоні тканин зростання поширю­ється патологічний гістоліз приранових і глибинних клітин, з’яв­ляються великі порожнини, що загалом зумовлює відокремлення щеплених частин. Анатомічні дефекти зростання прищепи і під­щепи є наслідком їх біохімічної неоднорідності, порушенням ме­таболізму. Несумісність може спричинюватись неспівпаданням ритму фізіологічних процесів прищепи і підщепи, термінів всту­пу і виходу із стану спокою. У несумісних щеп інтенсивність ди­хання кори підщепи значно нижча, ніж у прищепи._Несумісність може зумовлюватись виділенням одним з компонентів щеплення речовин, токсичних для іншого. Явища, подібні до несумісності, можуть бути спричинені деякими вірусами.

Несумісність прищепи і підщепи досить різноманітна за фор­мою і ступенем. Вона може проявлятись у розсаднику або в саду навіть через декілька років порівняно нормального росту дерев. Одним з проявів несумісності є відламування прищепи від підще­пи. Може спостерігатись послаблення росту пагонів, передчасне його закінчення, зміна забарвлення листя влітку, послаблення стійкості проти несприятливих зовнішніх факторів, зниження вро­жайності, погіршення якості плодів.