4. Взаємовплив прищепи і підщепи

Сорти плодових культур розмножують щепленням брунькою і живцем, кореневими паростками, відсадками, укоріненням жив­ців та інших стеблових утворень, а деякі і насінням.

Рослини, вирощені щепленням, називають щепленими, або щепами.

Дерева чи кущі сортів плодових культуру, вирощені з час­тин стебла (живців), паростків, відсадків,' називають кореневлас­ними. У кореневласних рослин надземна і коренева системи ма­ють спільне походження, тобто походять від однієї материнської рослини. На випадок передчасної загибелі надземної системи у та­ких рослин вона може відновитись з кореневих паростків без втра­ти біологічно-господарських властивостей.

Рослини, вирощені з насіння, називають сіянцями, або рос­линами насіннєвого походження. Сіянці плодових культур зде­більшого є гібридами і, як уже відмічалось, не успадковують ознак материнської рослини (сорту). Однак у сіянців, вирощених з апо- міктичного насіння (цитрусові та ін.), та у сіянців деяких культур (аронія) при насіннєвому розмноженні зберігаються ознаки сорту, надземна і коренева системи мають спільне походження. У таких рослин загибель надземної системи від сильних морозів чи інших несприятливих факторів може компенсуватись її регенерацією здорового кореневою системою зі збереженням ознак сорту.

У щеплених плодових дерев — прищепа (сорт) і підщепа (ко­ренева система) походять від різних рослин — різних видів одно­го роду, а іноді належать до різних видів різних родів. Тому втра­чена надземна система сорту не може бути відновлена кореневою системою.

Прищепа і підщепа після трансплантації створюють єдиний організм зі спільним метаболізмом. Між ними відбувається взаєм­ний обмін продуктами метаболізму, зокрема, прищепа забезпечує кореневу систему продуктами асиміляції, а коренева система, в свою чергу, поставляє їй елементи мінерального живлення, а та­кож органічні сполуки, які в ній синтезуються.

В результаті впливу прищепи на підщепу змінюються фізіо- лого-біохімічні процеси, активність і динаміка росту останньої, анатомія коренів, архітектоніка кореневої системи, відношення до вологи, температурного режиму, аерації. Так, сильноросла прище­па посилює ріст і галуження кореневої системи, збільшує її дов­жину та кількість коренів. Наприклад, коренева система однорічок яблуні сорту Розмарин білий мала сім порядків галуження, а сорту Кандиль синап — п’ять; довжина коренів саджанців груші сорту Олів’є де Серр становила 43—126 м, а сорту Вільямс — 25—55 м, довжина кореневих волосків відповідно — 35—63 і 88—109 мк. Ко­реневі системи сортів з крислатими кронами відрізнялись широ­ким галуженням, більшими кутами розходження основних коренів (Татаринов, Зуев, 1984). В дослідах автора коренева система мо­лодих дерев яблуні сорту Ренет Симиренка розміщувалась яру­сами, тоді як в інших сортів цього не спостерігалось. Однак спад­кові особливості підщепи зберігаються і превалюють над мінливіс­тю ознак під впливом прищепи.

Підщепа впливає на характер росту і плодоношення прище­пи, вступ у плодоношення, врожайність і якість плодів, стійкість до несприятливих умов середовища, хвороб і шкідників, на про­ходження фенофаз, довговічність дерев. Так, сорти яблуні і груші на карликових підщепах характеризуються послабленим ростом, невеликими розмірами крон, раннім (на 3-й рік) вступом у плодо­ношення, живуть до 20—25 років, а на сильнорослих підщепах дерева ростуть значно інтенсивніше, крони досягають великих розмірів і об’єму (до 500—550 м³), у плодоношення вступають піз­ніше (на 5—6-й рік), живуть до 40 років і довше. Залежно від під­щепи змінюється цукристість і кислотність плодів, їх забарвлен­ня, строки достигання, форма. Морозостійкі підщепи посилюють зимостійкість прищеп, змінюються відношення дерев до вологи та строки закінчення росту і листопаду. Ці зміни в різних сполучен­нях підщеп і прищеп, які називають сортопідщепними комбінаці­ями, проявляються неоднаково. Зокрема, на Кримській дослідній

с танції садівництва за 12 років найвищу сумарну урожайність яб­луні сорту Кальвіль сніговий одержано на напівкарликовій підщепі ММ 106—395 т/га, сорту Ренет Симиренка — на карликовій під­щепі М 9 (341 т/га), сорту Мелба — на напівкарликовій підщепі ММ 102 (202 т/га). Зміни ознак сорту під впливом підщепи не ус­падковуються.