6. Ріст кореневої системи у річному циклі

Навесні ріст кореневої системи починається при температурі грунту 2—4 °С. Оптимальна температура грунту для росту коренів 10—15 °С. Ріст кореневої системи триває до січня, а якщо взимку температура не нижче за 2 °С, то ріст коріння не припиняється. Отже, кореневій системі не властивий глибокий органічний спокій. Протягом вегетації ріст кореневої системи залежить від зовнішніх умов — температури, вологості грунту, аерації. Здебільшого спо­стерігають дві хвилі росту — весняну і осінню, рідше — три-чо- тири, а при сприятливих умовах корені можуть рости цілорічно. Якщо осінь дуже суха, що трапляється навіть на Поліссі, то осін­ня хвиля росту не спостерігається. У сприятливі періоди, коли температура грунту в зоні поширення основної маси коріння не вища за 15 °С, вологість — 75—80% НВ, активно формуються всисні корені, загальна довжина яких становить 80—90% загаль­ної довжини кореневої системи. При підвищенні температури до 22 °С і вище та значному зниженні вологості грунту утворення всисних коренів різко сповільнюється, значна частина коренів відмирає. Це явище називають коренепадом, подібно до листопа­ду в надземній системі. В умовах України це явище здебільшого спостерігається в серпні. Однак на глибині 100 см і більше (близь­ко рівня грунтових вод) спостерігається формування і ріст всис­них і ростових коренів. Середньодобовий приріст ростових коренів, як правило, найбільший у червні і досягає 7,9—8,2 мм, а в серед­ньому за вегетацію у яблуні він коливається від 1,2 до 3,2 мм. Про­тягом вегетації кількість активних коренів коливається від 16 до 91% загальної їх кількості у дерева. Динаміка росту кореневої си­стеми значною мірою залежить від підщепи, сорту і породи, погод- но-кліматичних умов, рівня технології.

Глава 5. Екологічні фактори

В ЖИТТІ ПЛОДОВИХ РОСЛИН

У процесі еволюції плодові рослини пристосувались до пев­них умов зовнішнього середовища, у них сформувались і генетич­но закріпились вимоги до комплексу екологічних факторів, що за­безпечують їх нормальний ріст і розвиток. Основними екологічни­ми факторами життя плодових рослин є світло, температура, вода, поживні речовини, повітря. Різні співвідношення цих факторів, різна забезпеченість рослин кожним з них зумовлюють і різну ак­тивність процесів росту і розвитку, а отже і урожайність. Свою оптимальну продуктивність рослини можуть проявляти лише при оптимальному забезпеченні кожним з цих факторів і оптимально­му їх співвідношенні. Вимоги плодових культур до факторів зов­нішнього середовища є основою раціональних технологій їх виро­щування, зонального розміщення порід і сортів.

1. Світловий режим і його регулювання

Світло є одним з найважливіших факторів у процесі асиміля­ції вуглецю — головному процесі живлення рослин. Плодові куль­тури належать здебільшого до світлолюбних. Під дією світла у них створились певні біологічні форми надземної системи. Форма кро­ни, її габітус певного мірою характеризують вимогливість породи і сорту до інтенсивності освітлення. У більш світлолюбних порід крони розріджені, а у менш світлолюбних — компактніші, більш загущені. До більш світлолюбних належать абрикос, мигдаль, пер­сик, черешня, більшість цитрусових, до менш світлолюбних — го­робина, яблуня, вишня, слива, смородина, суниці. За вимогливістю до світла плодові породи можна розмістити у такий ряд (від най­більш до найменш світлолюбних): фісташка, інжир, маслина, гра­нат, лимон, мандарин, апельсин, абрикос, мигдаль, персик, череш­ня, горіх грецький, груша, яблуня, вишня, слива, аронія, калина, ягідні культури. Неоднаково вимогливі до світла і сорти. Так, сор­ти яблуні Голден Делішес, Старкрімсон, Ренет Симиренка, Ренет шампанський більш світлолюбні, ніж Папіровка, Антонівка зви­чайна, а сорти груші Улюблена Клаппа і Бере Арданпон вимог­ливіші, ніж Лимонка та Іллінка. Під впливом змін інтенсивності освітлення та інших екологічних факторів можуть змінюватись строки достигання плодів.

Сонячне світло з довжиною хвиль 380—710 нм (фотосинте­тично активна радіація — ФАР) є основним джерелом енергії для фотосинтезу. Різні функції рослин — поділ клітин, ріст коренів, вбирання поживних речовин і в кінцевому результаті ріст і роз­виток в цілому — залежать в основному від процесу фотосинте­зу, що визначає світло як один з головних факторів зовнішнього

середовища. Оптимальна кількість ФАР для фотосинтезу плодо­вих культур становить 0,82—2,52 Дж/см² за хвилину. На пери­ферійні частини крони в сонячні дні надходить надмірна кількість ФАР — 5,04—6,72 Дж/см² листкової поверхні за хвилину, а у внут­рішні частини великооб’ємних (300—500 м³) крон — у 5—10 і навіть у 100 разів менше. Найбільш продуктивна частина листкової поверх­ні таких крон, куди надходить достатня кількість ФАР, має довжи­ну 110—150 см. Отже, діаметр крон, усі частини яких забезпечуються достатньою для фотосинтезу енергією ФАР, має становити близько З м, а об’єм — ЗО—40 м³. Внаслідок недостатнього освітлення внут­рішніх частин великооб’ємних крон спостерігається передчасне від­мирання обростаючих гілочок, погіршується якість плодів (смак, за­барвлення, розмір), що утворилися всередині крони, тобто вони є недосконалими оптико-фізіологічними системами. Тому в сучасних інтенсивних садах переважають малооб’ємні крони.

Велике значення має тривалість освітлення протягом дня та сумарна кількість ФАР за вегетацію. Реакція на тривалість освіт­лення протягом доби — фотоперіодизм — у плодових культур чітко не виявлена, тому немає підстав відносити ті чи інші породи до рос­лин короткого або довгого дня. Але кількість ФАР за добу і за веге­тацію значно впливає на продуктивність плодових культур. Наприк­лад, для активного фотосинтезу, утворення генеративних бруньок і забезпечення високої врожайності яблуні протягом вегетації се­редньодобова кількість енергії ФАР повинна становити не менш як 1008 Дж/см². Плодові насадження, які одержують більше енергії ФАР, продуктивніші. В інтенсивних садах з великою щільністю де­рев з малооб’ємними кронами і урожайністю до 750—1000 ц/га про­дуктивність фотосинтезу значно підвищується, а отже, зростають і вимоги до забезпечення енергією ФАР. В горах кількість енергії ФАР збільшується і плоди яблуні та груші там мають інтенсивніше забар­влення, ніж на рівнині. Вранці та пізно ввечері, у хмарну погоду спо­стерігається послаблення забезпечення енергією ФАР, а в сонячні дні її кількість надмірна. Світло впливає на транспірацію листків, напрям росту пагонів, інтенсивність цвітіння, сприяє поліпшенню забарвлен­ня плодів, нагромадженню в них цукрів.

Світловий режим у садах регулюють раціональним розмі­щенням і визначенням площ живлення рослин з урахуванням еле­ментів рельєфу і кліматичних умов, створенням оптимальних кон­струкцій насаджень, рядів і крон, формуванням малооб’ємних крон, проріджуванням крон плодоносних дерев.