4. П еріод спокою

Спокій — це спадково закріплене пристосування плодових рослин до перенесення несприятливого періоду року. У стані спо­кою в надземній частині сповільнюються або припиняються рос­тові і формоутворювальні процеси. Але життєдіяльність рослин у цей період не припиняється — відбувається дихання, транспіра­ція, біохімічні перетворення речовин, утворюються зачатки лист­ків у вегетативних бруньках та елементи квіток у генеративних бруньках, тобто спокій є відносним.

Розрізняють глибокий, або органічний, і вимушений спокій. Якщо рослини перебувають у глибокому спокої, то навіть сприят­ливі умови не спричинюють змін їх стану. У вегетативних бруньок і пагонів, що закінчили ріст, спокій настає у липні-серпні. Але, якщо пізніше будуть сприятливі умови, то спокій може перерватись, ріст відновиться і триватиме до листопада. Такий спокій назива­ють попереднім. Попередній спокій передує глибокому, за яким настає вимушений спокій.

Перехід від вегетації до спокою починається від масового опадання листя і триває до настання зими. Протягом цього періо­ду відбуваються процеси загартування надземної системи, внас­лідок яких рослини набувають здатності переносити несприятливі умови зими. Для успішного загартування важливе значення має поступове зниження температури в осінній період. Перша фаза загартування відбувається при поступовому зниженні температу-

106

і

ри повітря до 0 °С, а друга, що триває не менш як 20 діб, — при температурах від 0 до мінус 5—10 °С. Протягом проходження цих фаз загартування в рослинах відбуваються складні фізіолого-біо- хімічні зміни — нагромадження цукрів, збезводнення клітин, відо- соблеиня.протоплаїтмгіГ утворення на її поверхні ліпідного шару, який ізолює плазму клітини від доступу води, перешкоджає утво­ренню кристалів льоду, що посилює морозостійкість.

Глибокий спокій характеризується припиненням ділення меристемних клітин, подальшим збезводненням і відособленням протоплазми, утворенням на її поверхні ліпідів, відкладанням за­пасних малорозчинних речовин, різким зменшенням вмісту віль­них амінокислот та нуклеїнових кислот. Глибокий спокій настає не в усіх органів і частин рослини одночасно. Зокрема, у пагонів з активним ростом стан спокою раніше починається у бруньок ниж­ньої частини і значно пізніше у верхівкових. Фізіологічну суть ста­ну спокою до кінця не з’ясовано. Можливо, він зумовлюється дією інгібіторів чи лише певними змінами метаболізму.

Вийти із стану глибокого спокою листопадні плодові культури можуть лише тоді, коли на них діяли низькі температури — не вище 5—7 °С — протягом 50—60 діб (яблуня, груша, слива та ін.) чи 14— 25 діб (яблуня сибірська, абрикос сибірський, вишня східна, слива уссурійська).‘У всіх порід і сортів період глибокого спокою здебіль­шого закінчується в грудні, рідше — у січні. Короткочасні потеплін­ня у цей період не можуть спровокувати ростові процеси. Але різкі і тривалі коливання температур у січні-лютому впливають негатив­но — спричиняють початок вегетації і підмерзання. Тривалість і по­чаток глибокого спокою зумовлюються генетичними особливостями порід і сортів, кліматичними умовами, рівнем технології і віком рослин. Так, у кісточкових порід спокій настає у вересні, у зернят­кових — у жовтні. Молоді неплодоносні рослини входять у період спокою раніше і виходять з нього пізніше, ніж плодоносні, старіші. Внесення в кінці літа фосфорних і калійних добрив сприяє поглиб­ленню спокою плодових культур. Обробка дерев етиленхлоргідрином, риндитом перериває спокій бруньок. Період спокою може порушу­ватись високими температурами, обробкою масляними емульсіями. Високі температури восени можуть порушити спокій генеративних бруньок і спричинити цвітіння. Якщо для зняття глибокого спокою листопадні рослини не зазнавали дії понижених температур, у них порушуються процеси росту і розвитку.

Вимушений спокій зумовлюється відсутністю зовнішніх умов для росту і розвитку рослин, зокрема низькою температурою. З нас­танням сприятливих умов у рослин в короткий термін відновлюються нормальні процеси росту і розвитку. Однак різкі коливання темпе­ратури повітря рано навесні можуть викликати підмерзання генера­тивних і вегетативних бруньок, зокрема у порід з дуже раннім їх розпукуванням (абрикос, персик, алича, смородина, порічки та ін.).