3. Плодоношення

Характер плодоношення плодових культур зумовлюється ге­нетичними особливостями порід і сортів, підщеп, рівнем технології, грунтово-кліматичними умовами. Так, ягідні культури починають плодоносити з 1—2-го року після закладання насадження і про­тягом всього періоду експлуатації родять щорічно, а деякі сорти суниць і малини (ремонтантні) щорічно дають два-три врожаї. Вишня, черешня, алича, калина, дерен починають плодоношення з 3—5-го року після садіння і при задовільній технології вирощу­вання протягом періоду експлуатації дають щорічні врожаї. Яблу­ня починає плодоносити з 2—6-го року і в молодому віці здебіль­шого родить щорічно, а в період плодоношення у багатьох сортів спостерігається періодичність, нерегулярність плодоношення. Пе- ріодичністі/плодоношення спостерігається меншою мірою у груші, пізньостиглих сортів сливи, персика, абрикоса.

Періодичність плодоношення — це чергування років з висо­ким урожаєм і неврожайних, тобто коли в один рік плодові дере­ва інтенсивно цвітуть і дають високі врожаї, а в наступні один-два роки не плодоносять або формують невисокий урожай. Найбіль­шою мірою періодичність плодоношення проявляється у віковий період плодоношення, рідше — в період плодоношення і росту. У різних сортів плодових порід вона далеко не однакова — в одних вона проявляється досить різко, тобто після високоврожайного року дерева один-два роки не плодоносять, в інших — слабше (ви­соковрожайні роки чергуються з низьковрожайними), у третіх — майже або й зовсім не спостерігаються, хоч коливання врожай­ності по роках можуть мати місце. Так, сорти яблуні за характе­ром плодоношення можна поділити на три групи:

1. схильні до щорічного плодоношення (Голден Делішес, Рубі­нове Дуки, Джонатан, Пепінка золотиста, Прісцила, Пламенне та ін.);

2. сорти із слабкою періодичністю, які порівняно легко за до­помогою відповідних агрозаходів можна перевести на щорічне пло­доношення (Ренет Симиренка, Гала. Росаізка, Ліберті, Ренет шам­панський та ін.);

3. сорти з помірною і сильною періодичністю плодоношення (Антонівка звичайна, Донешта, Пріам, Флоріна, Папіровка, Укра­їнське, Пармен зимовий золотий та ін.).

Сорти, схильні до щорічного плодоношення, формують по­мірну кількість генеративних бруньок на однорічних приростах і кільчатках; сорти з помірною і слабкою періодичністю закладають генеративні бруньки на 1/2—2/3 кількості кільчаток і меншою мі­рою на прутиках, списиках; у сортів з різкою періодичністю зак­ладається надмірна кількість бруньок на кільчатках та інших пло­доносних утвореннях. Плодоносять щорічно або ж мають слабку періодичність також породи і сорти, які при інтенсивному ЦВІТІННІ'

формують помірну кількість плодів, тоді як у схильних до сильної періодичності в урожайні роки зав’язується надмірна кількість їх.

І

п =

У і -Уз Уі+У₂

•100 ,

ндекс періодичності плодоношення визначається за фор­мулою

п

П — Уі -

у₂ -

де

еріодичність плодоношення,%; урожайність в урожайний; в неурожайний або малоурожайний роки, ц/га.

Залежно від періодичності плодоношення сорти плодових культур умовно поділяють на такі групи:

р

1) 0—20%

2) 21—40%

■3) 41—60%

4. 61—80%

5. 81—100%

егулярне, щорічне плодоношення;

відносно регулярне плодоношення, слабка періодичність плодоношення; помірна періодичність плодоношення; сильна періодичність плодоношення; дуже сильна періодичність плодоношення.

Отже індекс періодичності плодоношення — це відношення різниці урожайності двох суміжних років до їх суми. Його можна визначати не лише у відсотках, а й десятковим дробом: 1/0—0,2; 2/0,2—0,4; 3/0,4—0,6; 4/0,6—0,8; 5/0,8—1.

Оскільки періодичність плодоношення значною мірою зале­жить від грунтово-кліматичних умов, поділ сортів є умовним. Так, літній сорт яблуні Боровинка в Лісостепу України плодоносить періодично, в Білорусі — щороку; сорт Папіровка в Лісостепу пло­доносить різко періодично, в Білорусі його періодичність вираже­на слабше, а в країнах Прибалтики плодоношення щорічне.^

На особливості плодоношення плодових дерев впливає тех­нологія вирощування садів. В екстенсивних Садах періодичність плодоношення виражена досить різко, бо в таких насадженнях дерева недостатньо забезпечені елементами живлення, вологою, листкова поверхня і квітки пошкоджуються хворобами і шкідни­ками, квітки і зав’язь — приморозками, ростові процеси надто по­слаблені, молодих плодоносних гілочок формується мало. Внаслі­док цього у більш сприятливі роки на дереві формується надмірна кількість плодів, а в менш сприятливі — урожай низький або де­рева не плодоносять. В інтенсивних садах надмірно високі врожаї в окремі роки також спричинюють періодичність плодоношення — в наступні роки врожай значно нижчий або зовсім не формуєть­ся: Пояснюється це тим, що асиміляційний апарат не може забез­печити потреби дерев в асимілятах, у тому числі і на закладання та диференціацію генеративних бруньок. Крім того, періодичність

плодоношення може спричинюватись чи посилюватись несприят­ливими погодними умовами, зокрема холодною, дощовою погодою чи надмірно високими температурами в період цвітіння. Це знач­но знижує врожайність в несприятливий рік і призводить до пе­ревантаження дерев урожаєм наступного року.

Причиною періодичності плодоношення є насамперед пере­вантаження дерев урожаєм, внаслідок чого вони недостатньо за­безпечуються водою і мінеральними поживними речовинами, зок­рема азотом. При цьому асимідятів не вистачає для одночасного забезпечення росту плодів і закладання та диференціації генера­тивних бруньок. Численні дослідження свідчать про провідну роль у цьому процесі концентрації клітинного соку і забезпечення ме- ристем конусів наростання бруньок азотом — у перевантажених урожаєм дерев генеративні бруньки не закладаються тому, що концентрація клітинного соку в конусах наростання низька, а рі­вень забезпечення азотом недостатній. Періодичність плодоношен­ня значною мірою залежить і від активності синтезу вуглеводів, амінокислот, якісного складу їх, співвідношення азоту і зольних елементів, у тому числі мікроелементів. Безумовно, порушення процесів метаболізму у дерев, схильних до періодичного плодоно­шення, а також несприятливі екологічні умови є однією з причин періодичності. Не виключено, що періодичність плодоношення пев­ного мірою зумовлюється і специфічною дією нативних (ендогенних) стимуляторів та інгібіторів росту. Проведені автором дослідження в інтенсивних садах яблуні показали, що у дерев, схильних до щоріч­ного закладання квіткових бруньок, спостерігаються певні особли­вості в активності і якісному складі стимуляторів і інгібіторів, які беруть участь у надходженні і перетворенні метаболітів. Це підтвер­джує ймовірність концепції про важливу роль у процесах закладан­ня квіткових бруньок специфічних ферментів і гормонів, зокрема гормону цвітіння, що потребує подальшого глибокого вивчення.

Щоб запобігти періодичності плодоношення, в насадження підбирають сорти, схильні до щорічного плодоношення в опти­мальних умовах. Технології вирощування садів повинні забезпе­чувати щорічний активний ріст пагонів (приріст за вегетацію не менш як 35—40 см), здорову листкову поверхню, утворення моло­дих плодоносних гілочок, нормальне, але не надмірне цвітіння і оптимальне навантаження дерев урожаєм. З цією метою відпові­дно до біологічних особливостей сортопідщепних комбінацій і порід та зональних екологічних умов впроваджують раціональні систе­ми удобрення, утримання і обробітку грунту, боротьби з хвороба­ми та шкідниками, обрізування, регулювання водного режиму, за­безпечують запилення, нормують кількість квіток чи зав’язі, про­водять боротьбу з приморозками тощо.

При удобренні садів особливу увагу слід приділяти застосу­ванню азотних добрив, бо надмірна кількість їх стимулює ріст па-

гонів і негативно впливає на закладання квіткових бруньок. Таке саме спостерігається і при перезволоженні грунту. Омолоджуюче обрізування на фоні оптимальних водного і поживного режимів грунту сприяє активізації росту пагонів, утворенню молодих пло­доносних гілочок та регулярному плодоношенню. Правильне роз­міщення сортів-взаємозапилювачів, своєчасне вивезення в сад па­сіки, застосування заходів боротьби з приморозками (димлення, дощування), належне забезпечення елементами живлення і воло­гою у роки з послабленим цвітінням підвищують урожайність і зменшують періодичність плодоношення. У роки з сильним цвітін­ням утворюється надмірна кількість плодів, тоді,як для-оптималь­ного врожаю їх достатньо 4—5% у зерняткових і до 23—24% у кіс­точкових від кількості квіток. Тому у такі роки обрізуванням ви­даляють до 50% генеративних бруньок, механічним або хімічним проріджуванням кількість зав’язі необхідно відрегулювати так, щоб на один плід після червневого її опадання припадало близько ЗО—40 листків. Хімічне проріджування найбільш ефективне при обприскуванні дерев через 20 діб після опадання пелюсток квіток. Для хімічного проріджування застосовують нафтилоцтову кисло- ту, її амід та інші сполуки.