5.6.3. Плоскі крони

За конструкціями та способами формування плоскі крони до­сить різноманітні. Деякі з них, наприклад пальмети прості і склад­ні канделяброві, вазоподібні та інші, є основою формового плодів­ництва. Численні типи плоских крон, зокрема пальмета навскісна італійська, рузинська, Буше-Томаса, Хаага та інші використову­вались у практиці інтенсивного плодівництва. Найбільш пошире­ною була навскісна пальмета, яку рекомендували для промисло­вих інтенсивних садів і в нашій країні, зокрема для яблуні і груші на підщепах різної активності росту.

Навскісну пальмету формують згинанням пагонів, відхилен­ням гілок і проріджуванням. Зміна розміщення у просторі пагонів та гілок спричинює зміни синтезу органічних, у тому числі фізіо­логічно активних речовин, розподілу елементів живлення, що, в свою чергу, впливає на активність росту пагонів і формоутворю­вальних процесів. З метою послаблення росту пагони, які не ви­користовують для основних гілок крони, згинають, а основні гілки ярусів при активному рості відхиляють до більш тупого кута (щоб послабити ріст), а при слабкому — підтягують до більш вертикаль­ного положення з метою активізації росту пагонів подовження. При проріджуванні крон застосовують також зелені операції.

У кроні формують 3—4 яруси навскісних гілок по 2 в кожно­му з них, які розміщують в одній площині у напрямі ряду. Відстань між ярусами у сортів яблуні і груші на насіннєвих підщепах ста­новить 0,8—1 м, на середньорослих і напівкарликових — 0,7—0,8, на карликових — 0,5—0,6 м; кути відходження гілок першого яру­су — 45—50°, другого — 50—55, третього-четвертого — 55—65°. Постійні кути відходження основних гілок установлюють підв’я­зуванням до опор тоді, коли вони у дерев на насіннєвих підщепах досягнуть довжини 2,5 м, а на карликових — 1,5 м. На навскісних гілках у напрямі міжрядь формують згинанням напівскелетні і обростаючі гілки. Після закінчення формування центральний про­відник у дерев на карликових підщепах укорочують на висоті 3 м, на насіннєвих і середньорослих вегетативних — 4—5 м, товщину крони біля основи обмежують відповідно до 1,5—2,0 м і 2—2,5 м при нахилі бічних площин близько 20—25°. Коли основні гілки су­міжних дерев у ряду зімкнуться, їх зв’язують між собою, створю­ючи суцільну стіну. Формування навскісної пальмети надто три­вале, трудомістке і складне для практичного плодівництва. Ця крона та інші були прототипами для розроблення плоских крон, більш придатних для виробництва (рис. ЗО).

Вільноростуча пальмета. Формують крону у дерев зернят­кових порід зимово-весняним обрізуванням — укорочуванням і проріджуванням. Крона складається з трьох ярусів навскісних гілок по дві у кожному з них, розміщених в одній площині вздовж ряду. У першому ярусі гілки відходять від стовбура під кутом 45—50°, у кож­ному наступному кут відходження збільшується на 5—7°. Висота штамба становить 50—70 см, відстань між ярусами у середньорос­лих сортів — 80—100 см, у слабкорослих — 50—60 см. Провідни­ки основних гілок ярусів при інтенсивному їх рості укорочують на

Рис. ЗО. Типи пальмет:

/ — вільноростуча; 2 — кримська комбінована; 3 — плоский шпіндельбуш

1/3—1/4 довжини. На центральному провіднику вище першого ярусу основні гілки можна закладати не ярусами, а поодиноко — на відстані ЗО—50 см одна від одної. На основних гілках ярусів у напрямі міжрядь формують напівскелетні та обростаючі гілки другого порядку, а на центральному провіднику між ярусами — лише обростаючі. На 4—5-й рік (а нерідко й пізніше) після закла­дання гілок останнього ярусу центральний провідник укорочують на одну з бічних гілок на висоті 3,5 м (рис. 31); товщина крони біля основи становить 2,5—3 м, нахил бічних площин до верхівки — 20°. При формуванні цієї крони для встановлення кутів відходження і нахилу основних гілок застосовують розтяжки, тимчасові шпале­ри, хрестовини, що збільшує затрати і ускладнює впровадження такого способу у виробництво.

Формування крони починають з першого року після закла­дання саду — однорічки укорочують до 70—80 см у дерев на на­сіннєвих підщепах і до 60—70 см — на слабкорослих, видаляють

Рис. 31. Формування вільноростучої пальмети:

І — обрізування однорічки після висаджування у сад; 2 — обрізування дворічки; З — дворічне дерево після обрізування і регулювання кутів вілходження; 4 — закладан­ня гілок другого ярусу і регулювання кутів їх відходження; 5 — крона після закінчення формування

бруньки на штамбах, у дворічок вибирають центральний провід­ник і дві кращі бічні гілки в одній площині у напрямі ряду, інші вирізують, окремі укорочують до 20—25 см. Бічні основні гілки укорочують на 1/3 довжини, а центральний провідник на 15—20 см вище рівня зрізів бічних гілок.

На 2—3-й рік вирізують конкуренти провідників основних гілок та сильнорослі прирости на верхніх частинах першого яру­су. Основним гілкам першого ярусу надають кут відходження 45— 50°. Вище цього ярусу гілки проріджують, залишені сильнорослі укорочують до ЗО—40 см з метою перетворення в обростаючі гілки. Для закладання гілок другого ярусу центральний провідник уко­рочують на висоті 90—100 см від основи першого ярусу у дерев на насіннєвих підщепах і 60—80 см — на слабкорослих.

Перед третьою-четвертою вегетацією вибирають два добре розвинених бічних прирости для гілок другого ярусу. Вони можуть бути розміщені суміжно або через 20—ЗО см одна від одної. Якщо ці гілки мають гострі кути відходження, то їх відгинають або уко­рочують на 1/3—1/4 довжини. Усі інші гілки в зоні другого ярусу вирізують. Сильнорослі прирости між ярусами укорочують, щоб перетворити їх в обростаючі гілки. На навскісних гілках першого ярусу у напрямі міжрядь закладають напівскелетні та обростаючі гілки другого порядку, перші — на відстані 45—55 см від основи, наступні — через 20—25 см одна від одної. Вирізують конкурен­ти провідників лідера і основних гілок, проріджують крону.

На 4—5-й рік вибирають однорічні прирости для закладан­ня 3-го ярусу чи другого, якщо його не заклали минулого року. Для третього ярусу вибирають гілки з кутами відходження 55—60°, а з більш гострими — відхиляють або сильно укорочують. На пер­шому і другому ярусах та на центральному провіднику в проміжках між ярусами продовжують формувати напівскелетні і обростаючі гілки, видаляють конкуренти провідників основних гілок, верти­кальні прирости на їх верхніх частинах. На 5-й рік чи у наступні роки закінчують формування крони укорочуванням лідера.

Вільноростуча поліська плоска крона та подібна до неї за конструкцією комбінована поліська плоска крона розроблені ав­тором в Житомирському сільськогосподарському інституті для сортів зерняткових на насіннєвих і середньорослих підщепах. Строки формування навіть при помірному рості пагонів не пере­вищують 4—5 років.

За конструкцією крони складаються з двох ярусів основних навскісних гілок і двох ярусів горизонтальних допоміжних гілок, які після трьох-п’яти промислових врожаїв вирізують або укоро­чують до 0,3—0,5 м. Відстань між ярусами основних навскісних гілок становить 100—140 см, кути відходження першого ярусу — 45—55°, другого — 55—70° (рис. 32). Горизонтальні гілки першого ярусу закладають на відстані 80 см від основи його верхньої гілки, для другого — на відстані 50—60 см від цього ярусу. Висота штам­ба — 50—60 см, дерева — 2,5—3 м, товщина крони біля основи першого ярусу — 2,5 м, біля верхівки — 1—1,5 м, нахил бічних площин — до 25°.

Вільноростуча поліська плоска крона (пальмета) формуєть­ся обрізуванням — укорочуванням і проріджуванням. Після висад­жування в сад однорічки укорочують до 70—80 см, на штамбах бруньки видаляють.

На другий рік й кроні вибирають два добре розвинених од­норічних прирости для гілок першого ярусу, кути відходження яких установлюють підв’язуванням до розміщених над ними і зі­гнутих гілок. Останні згодом вирізують або залишають як оброста­ючі гілочки. Гілки першого ярусу при різній довжині укорочують

Рис. 32. Вільноростуча поліська плоска крона, (поліська пальмета)

так, щоб зрізи були на одному рівні, а центральний провідник зрі­зують на 20—25 см вище цього рівня. Усі інші бічні гілки вирізу­ють, а окремі з них укорочують до 15—20 см для перетворення в обростаючі (рис. 33). Укорочуванням гілок першого ярусу спрямо­вують їх ріст по лінії ряду, певною мірою регулюють кути нахи­лу. Для цього гілку, верхня частина якої відхилилась від лінії ряду, укорочують на бруньку, розміщену в потрібному напрямі, а з про­тилежного боку залишають шипик до 2—3 см завдовжки. Гілки з оптимальним кутом відходження і нахилу укорочують на нижню бруньку, з незначним (1—3°) збільшенням — на верхню без ши­пика, а при дещо більших відхиленнях вище бруньки залишають шипик. Вертикальний однорічний приріст подовження централь­ного провідника укорочують на бруньку, розміщену з боку мину­лорічного зрізу. Якщо пагін подовження мав відхилення від вер­тикального лідера, то укорочування роблять на бруньку, розміще­ну з протилежного відхиленого боку, і вище неї залишають шипик 2—3 см завдовжки. При послабленому рості провідника, значно­му відхиленні від вертикалі його переводять на сильний, розміще­ний в потрібному напрямі конкурент (вирізують подовження цен­трального провідника, залишаючи конкурент). Якщо однорічний приріст подовження лідера дуже слабкий і значно відхилився від вертикалі, а сильний конкурент теж має відхилення, то їх доцільно

Рис. 33. Формування вільноростучої поліської пальмети:

/ — обрізування однорічки після висаджування у сад; 2 — обрізування дворічки (/ — місця обрізування); 2 — дворічне дерево після обрізування і регулювання кутів відходження гілок першого ярусу; 4 — обрізування трирічного дерева; 5 — трирічка після обрізування і регулювання кутів нахилу навскісних гілок першого ярусу; б — обрізуван­ня крони 4-річних дерев після закладання другого ярусу основних навскісних гілок і регулювання кутів їх відходження

зв’язати, а згодом слабший з них вирізують (рис. 34). Такий прин­цип укорочування провідників основних бічних гілок і лідера зас­тосовують протягом періоду формування.

Навесні третього року на центральному провіднику на від­стані 80 см від першого ярусу вибирають два горизонтальні чи з тупими кутами відходження однорічні прирости для допоміжних (підтримуючих) гілок першого ярусу, яким дають вільно рости. Інші слабкі горизонтальні та з тупими кутами відходження од­норічні гілки також не обрізують, а сильні укорочують до 25—ЗО см або вирізують, особливо в місцях загущення над першим ярусом. Однорічний приріст подовження центрального провідника не уко­рочують, що сприяє утворенню пагонів з більш тупими кутами відходження, а при відхиленні від вертикалі укорочують на 1/4— 1/5 довжини, а іноді й більше, щоб забезпечити необхідне поло­ження. Прирости подовження основних гілок першого ярусу не укорочують, якщо вони добре галузяться, їх верхівки знаходять­

ся на одному рівні, спрямовані у напрямі ряду, мають повністю сформовані вегетативні бруньки, але не генеративні, та не підмер­зли. Гілки різної довжини укорочують на одному рівні, відхилені — спрямовують обрізуванням у напрямі лінії ряду. Залежно від цього їх укорочують на 1/3—1/5 довжини. Бічні горизонтальні, з тупи­ми кутами та слабкі однорічні прирости на основних гілках пер­шого ярусу залишають рости вільно; сильні біля основи їх та на верхній стороні вирізують, а при недостатньому галуженні укоро­чують до 15—25 см для перетворення в плодоносні гілочки.

У

Рис. 34. Обрізування центрального провідника і основ­них навскісних гілок при формуванні вільнорос- тучої поліської пальмети:

/ — укорочування центрального провідника при вертикальному його положенні;

2. — укорочування центрального провідника при відхиленні від вертикальної осі;