2. Закономірності росту кореневої системи

Ріст кореневої системи насіннєвого походження починаєть­ся із зародкового корінчика. З нього утворюється головний (нульо­вого порядку) корінь, який, зберігаючи первинну будову, досягає довжини 10—20 см і починає галузитись. Галуження головного ко­

реня супроводжується суберизацією, потім переходом до вторин­ної будови, і верхня частина його втрачає функції вбирання води і поживних речовин. За вегетацію може утворитись до 5—7 по­рядків галуження загальною кількістю до 40000 коренів і довжи­ною понад 200 м, що проникають у грунт на глибину до 100 см і навіть 190 см. При цьому активні корінці до 5—7 мм завдовжки становлять понад 65% загальної кількості коренів.

У 2-річних саджанців у розсаднику довжина кореневої сис­теми досягає 300 м і більше. У викопаних з розсадника саджанців залишається не більше 10% кількості і довжини коренів. Після ви­саджування у сад відбувається регенерація кореневої системи в результаті реституції — утворення нових коренів з калюса на зрі­зах старих коренів та репродукції — утворення нових коренів з резервних точок росту. Майже 45—50% кореневої системи у цей період утворюється внаслідок репродукції. Одночасно з ростом новоутворених головних осьових коренів, довжина яких у яблуні за вегетацію досягає 50—55 см, у сливи — 20—25 см, відбуваєть­ся їх галуження — здебільшого до 5 порядків. Наприкінці вегетації першого року після садіння дерев у сад в умовах Полісся у яблуні утворюється 26974—28441 корінь загальною довжиною 310— 398 м, у 2-річних дерев довжина коренів досягає 718—888 м, у 3-річних — 1562—1580 м. У перший рік коренева система поши­рювалась у радіусі до 100 см від штамба і проникала на глибину до 80 см, на 2-й — відповідно до 150 і 140 см і на 3-й — до 200

і-160 см. У 7-річних дерев кількість коренів досягає 1127303 шт., довжина становить 5966 м, у 13—15-річних — відповідно 1680317 шт. і 10482 м. Кількість обростаючих коренів становить 56—70, а всис­них — до 83—90% загальної їх кількості. На дерново-підзолистих грунтах вертикальні корені проникають на глибину до 2 м, а ос­новна маса їх розміщується на глибині до 80 см. У молодих садах з сферичними кронами щорічне збільшення радіуса поширення кореневої системи досягає 50—75 см, а проникнення на глибину не перевищувало 20—25 см.

Ріст коренів першого і наступного порядків галуження та утворення нових коренів супроводжується також їх відмиранням, яке досягає 50% і більше. Так, уже в перший рік після посадки дерев у сад на калюсі існуючих коренів утворюється до 5—6 но­вих коренів першого порядку з розгалуженнями, а на кінець ве­гетації 1—2-го року, залишається, як правило, лише 1—2. Систе­матично відмирають і кінці осьових коренів та коренів першого порядку, і ріст кореневої системи у нові шари грунту відбуваєть­ся за рахунок коренів вищих порядків. Утворюються і відмирають активні корені, які живуть здебільшого 2—4 тижні. Активність росту кореневої системи, особливості її галуження і розміщення залежать від біологічних особливостей порід, сортів і підщеп, кон­струкцій саду, типу грунту і підгрунтя, рівня залягання грунто­

вих вод, утримання грунту та інших факторів. Так, за глибиною розміщення коренів плодові породи можна розмістити у такому порядку: яблуня, вишня, груша, черешня, айва, слива, абрикос, персик, а за радіусом поширення — абрикос, черешня, яблуня, груша, слива, вишня, персик, айва. Площа, зайнята кореневою сис­темою одного дерева, може досягати 153,8 м². У Криму в 45-річних яблунь сорту Сари синап на насіннєвій підщепі діаметр крони ста­новив 7,5 м, а діаметр поширення кореневої системи — 21,5 м. В Уманському сільськогосподарському інституті на чорноземних не- зрошуваних грунтах діаметр кореневої системи 7-річних яблунь досягав 10 м, глибина проникання в грунт становила 6,4 м, у 14- річних дерев — 9,4 м. Щорічний приріст діаметра кореневої сис­теми у 4—7-річних дерев становив 0,66—1,66 м, а глибина прони­кання — 1,33—1,53 м. На дерново-підзолистих грунтах у яблуні сорту Ренет Симиренка на підщепі лісової яблуні спостерігали по­ярусне розміщення кореневої системи, тоді як у Антонівки зви­чайної цього не виявлено. В Українському науково-дослідному ін­ституті садівництва М. П. Тарасенко установив, що корені яблуні сортів Папіровка і Пармен зимовий золотий, щеплених на карли­ковій клоновій підщепі М 9, проникають на глибину до 3,4 м, на середньорослій клоновій підщепі М3 — до 2,8 м і на сіянцях лісо­вої яблуні — до 3,6 м. Але основні скелетні корені у дерев на М 9 концентруються у верхніх шарах грунту, тому при навантаженні врожаєм дерева нахиляються і падають, а скелетні корені лісової яблуні проникають і в більш глибокі горизонти, міцно закріплюю­чи дерева в грунті.

Активніше корені ростуть при утриманні грунту під чорним паром. Уі'римання грунту під задернінням, близьке залягання грунтових вод сприяють більш поверхневому розміщенню корене­вої системи.

Коренева система молодих дерев росте значно інтенсивніше, ніж надземна. В умовах Полісся маса однорічного приросту коре­невої системи перевищує приріст надземної системи в 1,6—16,3, у Лісостепу — в 2,1—8,9 раза. Залежно від віку дерев, породи і грунтових умов може спостерігатись зворотне явище. Взагалі ко­ренева система росте активніше, ніж надземна, — діаметр поши­рення кореневої системи перевищує діаметр крони в 1,5—3 рази.

Ріст кореневої системи кущових ягідників також досить ак­тивний. У смородини діаметр кореневої системи переважає гори­зонтальну проекцію куща у 2—5 разів. Горизонтальні корені по­ширюються на відстань до 90—100 см від центра куща і проника­ють на глибину до 100—150 см, але основна маса коренів концентрується в шарі грунту 0—40 см з діаметром горизонталь­ного поширення 100—150 см. На дерново-підзолистих грунтах у однорічних кущів довжина кореневої системи досягає 335 м, 2—

3. річних — 600—682 м, з яких понад 90% становлять обростаючі корені. Горизонтальні корені малини відходять у міжряддя на від­даль до 100—150 см від центра куща і проникають на глибину до 80—100 см; основна маса горизонтальних коренів розміщується в радіусі 50—60 см і на глибині 0—ЗО—40 см. У суниць основна маса кореневої системи розміщується на глибині до 25—ЗО см, а по ра­діусу — до 50—60 см, переважаючи діаметр куща у 2—3 рази.

Росту коренів сприяє утворення здорової листкової поверхні. Розвиток всисної поверхні коренів взаємопов’язаний з розвитком листкового апарату і їх відношення здебільшого становить 1,5—2.