2. Округлі малооб’ємні крони

До такого типу належать веретеноподібні крони, які мають невеликий об’єм — 3—6 м³ (стандартне веретено, суперверетено, струнке веретено) та 10—15 м³ (веретеноподібний кущ, вільноро- стучий веретеноподібний кущ). Веретеноподібні крони формують переважно у цінних скороплідних сортів яблуні (Джонаголд, Гол­ден Делішес, Гала, Елстар, Глостер та ін.) на карликових і напів- карликових підщепах, їх можна формувати і в насадженнях яб­луні на насіннєвих підщепах з інтеркаляром М9, ПБ та у сортів груші й інших порід на слабкорослих підщепах. Веретеноподібні малооб’ємні крони, зокрема струнке веретено (грузбек), пілар та інші, як досить перспективні за великою врожайністю садів та ви­сокою якістю плодів, поширені а Європі (Голландії, Італії, Німеч­чині, Швеції, Польщі та інших країнах).

У дослідах Інституту зрошуваного садівництва насадження яблуні сортів Ренет Симиренка, Кінг Девід і Старкримсон на під­щепі М9 (1666 дерев/га) з кронами типу струнке веретено, пілар і вільноростучий веретеноподібний кущ за 9 років плодоношення

забезпечили середньорічну урожайність 254—404 ц/га, що на 3,8—24,4 % більше порівняно з вільноростучою пальметою (Клоч- ко, 1994). В дослідах, проведених у Житомирському сільгоспінсти- туті, насадження яблуні з веретеноподібними кронами сортів Ан- тор, Айдаред, Джонаред і Старк ерліест на насіннєвій підщепі (1250—2500 дерев/га) на 3-й рік після закладання саду забезпе­чували урожайність 100—180 ц/га, на 5—7-й — 600—800 ц/га. Після 10—12-річного віку спостерігається зниження урожайності до 100—300 ц/га, погіршується якість плодів, посилюється затухан­ня росту і відмирання плодоносних гілочок у нижній частині кро­ни, активізується ріст і утворення вертикальних пагонів у верх­ній її половині. В таких насадженнях на регулювання росту і об­меження обсягів крон затрачається надто багато праці. Тому веретеноподібні крони в садах з високою щільністю дерев форму­ють у сортів на карликових і напівкарликових підщепах, застосо­вуючи шпалери та інші підпори.

Струнке веретено (грузбек). Формування цієї крони розроб­лено в Голландії (селище Грузбек). Дерево має штамб близько 40—50 см заввишки і конусоподібну (веретеноподібну) форму кро­ни. Діаметр крони — 1 —1,5 м біля основи, висота дерева —

2. 2,5 м.

Сад закладають кронованими однорічками або дворічками. Найбільш підходять сорти з помірною чи високою пагоноутворю- вальною здатністю і тупими кутами відходження гілок.

Після висаджування саджанців перед початком першої ве­гетації в кроні залишають однорічні бічні прирости з тупими ку­тами відходження (близько 90°) та центральний провідник, а усі інші з гострими кутами відходження вирізують. Центральний про­відник укорочують на висоті 80—100 см. Якщо сад закладено од­норічками, то їх зрізують на висоті 80—100 см (у слабкорослих сортів укорочування не роблять), на штамбі бруньки видаляють, а в зоні крони з утворених пагонів залишають ті, що мають тупі кути відходження.

На другий рік вирізують дуже сильні бічні прирости крони, пагін подовження центрального провідника видаляють переведен­ням на конкурент, який не укорочують. Якщо конкурента немає (що буває дуже рідко), то лідер залишають без укорочування. Його подовження можна укорочувати на 1/3 довжини лише при значній перевазі за активністю росту над бічними гілками.

На третій-четвертий рік формування крони закінчують: ви­різують на кільце гілки з надто активним ростом, які мають гос­трий кут відходження, подовження центрального провідника що­річно замінюють конкурентом, який не укорочують навіть при ін­тенсивному рості, а тому стовбур набуває зигзагоподібної форми (рис. 29), обростаючі горизонтальні гілки не укорочують. Всього в кроні формують 25—ЗО обростаючих гілок першого порядку, при

Р ис. 29. Малооб’ємні округлі веретеноподібні крони у високоінтенсивних садах на карликових кло- нових підщепах:

1 — грузбек; 2 — пілар

цьому верхні мають значно меншу довжину, ніж нижні. Тому кро­на має контур видовженого конуса з шириною (діаметром) основи близько 1—1,5 м. Крони в ряду створюють суцільну плодову стіну. Центральний провідник укорочують на слабке горизонтальне роз­галуження, коли він досягне 2,0—2,2 м заввишки.

Стандартне веретено формують у насадженнях яблуні на карликових і напівкарликових підщепах згинанням пагонів, про­ріджуванням і укорочуванням, застосовуючи літнє обрізування. Висота сформованих дерев не перевищує 2,2—2,4 м, діаметр кро­ни біля основи — 1,5 м. Усі пагони, залишені для обростаючих гілок крони з кутами відходження, меншими за 90°, згинають до гори­зонтального положення. Пагони подовження лідерів укорочують до 50—60 см, а бічні розгалуження не обрізують. Видаляють кон­куренти пагонів подовження центральних провідників, вертикаль­ні та інші зайві пагони. Після закінчення формування лідер уко­рочують на висоті близько 2,2 м.

Суперверетено формують у насадженнях яблуні на карлико­вих і напівкарликових підщепах з розміщенням дерев 3—4x0,5— 1,2 м. Діаметр крони біля основи — 0,6—1,2 м, довжина бічних оброс­таючих гілок — 0,3—0,6 м, висота дерева — 2,0—2,5 м. Формують крону згинанням пагонів і проріджуванням, яке проводять улітку. Пагони подовження центральних провідників та бічні не укорочують.

Веретеноподібний кущ (шпіндельбуш). Цю крону формують у яблуні на карликових (М9, М26), напівкарликових (ММ102, ММ106) і насіннєвих підщепах із вставкою М9 чи ПБ та у груші на айві А. Застосовують в основному згинання гілок та проріджу­вання. Формують крону так. Після висаджування кронованих однорічок яблуні і дворічних саджанців груші бічні гілки укоро­чують на 1/3 довжини і відхиляють горизонтально, подовження центрального провідника укорочують наполовину. Пагони, що утворюються на гілках першого порядку, також відхиляють до горизонтального положення. На другий і в наступні роки подов­ження центрального провідника укорочують на 10—12 бруньок, а пагони, які з них утворюються, згинають горизонтально і не уко­рочують. Проріджують крону, застосовуючи філізене щодо конку­рентів лідера, вертикальних та інших зайвих пагонів. Окремі гілки другого і третього порядків галуження можна укорочувати до 4—5 нижніх бруньок. Так формують крону протягом 4—5 років, поки висота дерев на карликових підщепах не досягне 2—2,5 м, на на­півкарликових — 2,5—3 м. Після цього центральний провідник укорочують на бічну горизонтальну гілку. Недоліком крони є те, що нижні гілки при навантаженні врожаєм звисають і утрудню­ють обробіток грунту. Щоб запобігти цьому, нижні гілки форму­ють під кутом 60—70°.

Вільноросгучий веретеноподібний кущ формують обрізу­ванням у сортів з природними тупими кутами відходження гілок, а згинання пагонів не застосовують. Крона також має конічну фор­му і її висота не повинна перевищувати 2—2,5 м.

Пілар. Крона має колоноподібну форму діаметром до 1—1,2 і 2—2,5 м заввишки. Особливістю формування є застосування об­різування на заміщення, внаслідок чого в кроні немає гілок віком понад 3 роки. Навкруги центрального провідника рівномірно роз­міщують плодоносні ланки, що складаються з двох пагонів, дво- та трирічної гілки. При обрізуванні трирічні гілки укорочують на пеньки завдовжки до 2,5 см, у дворічних гілок вирізують одно­річний приріст подовження, а один з пагонів укорочують на 2—З бруньки. З цих бруньок протягом вегетації утворюються пагони, з яких потім вибирають два кращих, один з них укорочують, а один залишають на плодоносну гілку і не обрізують. Наступного року на цій дворічній гілці утворюються кільчатки і генеративні бруньки, а плодоносять трирічні гілки, які навесні укорочують на пеньки. Видаляють також зайві однорічні гілки, які не використо­вують для плодоношення.