5. Основні типи крон, принципи і техніка їх формування

Тип крони — це її конструкція, об’єм і форма, а тип саду визначають за типом крони, конструкцією ряду, щільністю розмі­щення дерев і ступенем інтенсифікації. Але часто поняття «тип крони» відображає лише її конструкцію (ярусна, розріджено-ярус- на, без’ярусна), форму (чашоподібна, округла, плоска, пальмета, пілар) чи форму і об’єм (малооб’ємна плоска), форму і місце ство­рення (пальмета югославська, пальмета італійська), форму або конструкцію і прізвище автора (пальмета Вер’є, пальмета Буше- Томаса, трикруазьйон Дельбара), іноді місцевість, де створено кро­ну (грузбек). Численні типи крон, за якими формують крони пло­дових дерев, можна поділити на дві групи: природні та штучні.

Природними називають такі типи крон, при формуванні яких не змінюють генетично запрограмованих властивостей породи і сорту, зокрема форми, обсягу і активності росту, розміщення і по­ложення основних та обростаючих гілок. До кінця XIV ст. крони плодових дерев формувались за типом природних округлих, об’­ємних і тільки пізніше почали поширюватись у ряді країн (Фран­ція, Італія, Бельгія та ін.) штучні форми і конструкції. В нашій країні природні крони зустрічаються у насадженнях громадських господарств, на селянських присадибних ділянках, у дачних садах, де вони формуються самостійно, природно, відповідно до спадко­вих особливостей, а втручання людини здебільшого зводиться до видалення пошкоджених і сухих гілок.

Штучні крони створюють зміною їх природних форм, обсягів і конструкцій або навіть одного-двох з цих показників. В сучасних промислових інтенсивних садах та у формовому плодівництві усі типи крон є штучними.

Типи крон можна групувати за різними ознаками. Проте в інтенсивних садах основним з них є об’єм, оскільки від нього за­лежить щільність розміщення дерев у насадженні. За цим показ­ником усі типи штучних крон можна поділити на три групи: ма- лооб’ємні, середнього об’єму і великооб’ємні. До першої групи від­носяться крони з об’ємом до 10—15 м³, до другої — 16—ЗО м³ і до третьої — понад ЗО м³. За формами і конструкціями розрізняють такі групи крон: округлі, напівплоскі, плоскі, кущоподібні і сланкі. Від об’єму, форми ("конструкції крони залежить конструкція ряду і саду.

Типи крон групують і за довжиною штамба: високоштамбові — 1,2—2 м, середньоштамбові — 0,8—1,2 м, низькоштамбові — 0,3— 0,8 м і безштамбові — 0—0,3 м. В промислових інтенсивних садах застосовують низькі штамби.

Округлі вільноростучі крони формували у розріджених про­мислових садах, вони є основними у селянських присадибних на­садженнях. Округлі крони, зокрема розріджено-ярусну і ярусну поліпшену, формують у широкорядних ущільнених садах. В таких насадженнях крони залишаються округлими до 7—12-річного віку дерев, а потім внаслідок обмеження їх росту в напрямі ряду і від­носно вільного наростання у міжряддя вони набувають напівплос- кої і навіть плоскої форми — форми паралелепіпеда, розміщено­го довшою стороною поперек ряду.

Округлі крони, горизонтальною проекцією яких є круг, біль­шою мірою відповідають природним формам і мають різні об’єми. Найбільш досконалими оптико-фізіологічними системами є мало- об’ємні веретеноподібні крони типу стрункого веретена, які впро­ваджуються в насадженнях яблуні з вузькими (3—4 м) міжряддя­ми і перспективні для інтенсивних садів. Сади з такими кронами і щільним розміщенням дерев (2—4 тис. га і більше) забезпечують ранні, високі врожаї і мають відносно короткий термін експлуа­тації — до 10—12-річного віку. Формують їх у цінних скороплід- них сортів яблуні на карликових підщепах. На закладання насад­жень потрібні високі інвестиційні затрати.

Округлими є і кущоподібні крони (веретеноподібний кущ — шпіндельбуш, вільноростучий веретеноподібний кущ та ін.), які можна формувати у сортів яблуні на карликових підщепах.

Напівплоскі крони різних конструкцій можуть бути застосо­вані у насадженнях з відносно неширокими міжряддями — до 6 м.

Плоскі крони (вільноростуча і комбінована пальмети, плос­кий шпіндельбуш та ін.) формують у садах яблуні на насіннєвих, середньорослих, напівкарликових, карликових клонових підщепах та в насадженнях деяких інших порід (груші, сливи, вишні). Різні типи плоских крон досить поширені у формовому плодівництві.

Розріджено-ярусна крона. За конструкцією крона складаєть­ся з 5—6 основних гілок 1-го порядку, з яких 3 розміщують у пер­шому ярусі, 2—3 — у другому. Перший ярус формується на ви­соті 60—80 см з кутами відходження 45—50° і з кутами розход­ження близько 120°. Гілки другого ярусу формують на відстані 60—80 см від першого або поодиноко — через 40—60 см від пер­шого ярусу і одна від одної. В горизонтальній проекції вони повинні бути розміщені в проміжках між гілками першого ярусу. Кути від­ходження їх можуть досягати 50—70°. Основні гілки розміщують у напрямі міжрядь. Вище останньої гілки другого ярусу централь­ний провідник укорочують на одну з бічних 2—3-річних горизон­тальних гілок з тим, щоб висота дерева не перевищувала 3,5—

5. м (рис. 26).