2. Виробничі основи оптимізації форм, обсягів, конструкцій крон і садів

Одним з головних завдань у промислових садах є найбільш раціональне використання землі. Вирішення цієї проблеми зале­жить від терміну вступу молодих насаджень у промислове плодо­ношення, величини урожайності та якості плодів, іцо забезпечу­ється впровадженням скороплідних і високоурожайних сортопід- щепних комбінацій, прогресивних форм, конструкцій крон і садів, способів формування та розміщення дерев. У одних і тих же сор- топідщепних комбінацій, залежно від форм, обсягів, конструкцій крон і садів та щільності розміщення дерев, передплодоносний період може скорочуватись чи збільшуватись на один-п’ять років, урожайність коливається в межах 150—500 ц/га і більше, значно змінюється вихід плодів вищих товарних сортів. Як уже згадува­лось вище, слабкорослі насадження яблуні з малооб’ємними ве­ретеноподібними кронами і щільним розміщенням дерев (2000— 4000 шт./га) вступають у промислове плодоношення на 2-й рік, тоді як сади з більшими обсягами надземної системи значно піз­ніше — пальметні (400—1200 дерев/га) — на 4—7-й рік, широко­рядні ущільнені (200—400 дерев/га) — на 6—8-й, а розріджені з великооб’ємними кронами (100—150 дерев/га) — на 10—12-й рік. У насадженнях з веретеноподібними кронами урожайність дося­гає 600—1000 ц/га уже на 5—6-й рік після садіння саду, в паль- метних (600—800 ц/га) — на 7—10-й, у широкорядних ущільне­них (300—400 ц/га) — на 11—13-й, а в розріджених великооб’єм- них (200—300 ц)га) — на 20—30-й рік. Така значна різниця у використанні землі різними конструкціями садів зумовлюється не лише послабленням освітлення і фотосинтезу внутрішніх частин великооб’ємних крон, а й значною мірою їх структурою. У мало- об’ємних крон більш раціональна структура, вони мають опти­мальне співвідношення між продуктивного і непродуктивною час­тинами, тоді як сильнорослі дерева характеризуються великою масою деревини основних гілок, що досягають значних розмірів. Внаслідок властивій плодовим деревам автономії їх органів в про­цесах метаболізму це призводить до нераціонального використан­ня пластичних речовин, синтезованих листковим апаратом.

Вибір форми, об’єму, конструкції крони і саду, площі жив­лення і схеми розміщення дерев залежить від активності росту і галуження порід і сортопідщепних комбінацій та способів збиран­ня врожаю. Складність формування крон і пов’язані з цим затра­ти праці зумовлюються, насамперед, відповідністю активності ро­сту дерев площам їх живлення. Відстані між деревами при різних конструкціях крон і садів мають бути такими, щоб сортопідщепні комбінації в конкретних умовах вирощування могли розвивати крони дещо більші за установлені розміри. Тоді здатність пагонів до певної активності апікального росту буде достатньою для ре­гулярного поновлення плодоносних гілок шляхом вибіркового об­різування та згинання і тим самим формування крон і утримання їх в установлених обсягах при відносно невисоких затратах праці. Якщо відстані між деревами надто малі порівняно з активністю їх росту, то крони не можуть достатньою мірою розростатись у го­ризонтальному напрямі і в них стимулюється надмірно активний ріст у висоту. Внаслідок цього для підтримання передбачених роз­мірів крон необхідно проводити щорічне обрізування, видаляючи значну масу деревини, що вимагає великих затрат праці. Отже, затрати праці на формування та утримання крон в певному обсязі і формі визначаються ще при обгрунтуванні схеми садіння дерев. Вирішальним фактором, від якого залежить величина затрат пра­ці, є об’єм крони з розрахунку на 1 га. При одному і тому ж об’ємі крон на 1 га затрати праці на формування, обрізування плодонос­них дерев, ручне збирання врожаю зростають при перевищенні граничних розмірів крон і ступеня їх галуження. Зокрема, продук­тивність праці значно знижується при висоті дерев понад 2—2,2 м і діаметрі (товщині) крони понад 2 м. Зниження висоти дерев зер­няткових порід на 1 м майже на ЗО % зменшує витрати на ручне збирання врожаю.