2. Морфологічні особливості крон різних обсягів і форм

У розріджених насадженнях дерева плодових культур мають вільний ріст і досягають великих обсягів, які лімітуються лише біологічними особливостями порід, сортів і підщеп та водно-пожив­ним режимом. В умовах Лісостепу вільноростучі 15-річні дерева яблуні на насіннєвих підщепах залежно від сорту досягають 35,8— 61,7 м³ об’єму крон, але використовують всього 20,7—29,8 % відве­деної їм площі живлення (8x8 м). Тільки на 22-й рік, коли крони досягли об’єму 145,1—185,7 м³ і площі проекцій становили 38,1— 49,6 м², вони повністю освоювали відведену їм площу живлення. 35-річні дерева сорту Кальвіль сніговий з площею живлення 10x10 м досягали висоти 6,5—7 м, діаметра крони — 8,1—9,5 м, а Пармен зимовий золотий — відповідно 7,6—8,3 і 10,1—10,8 м; проекції крон становили 84,1—91,6 м², об’єм — 571,9—632,0 м³. В дослідах М. П. Тарасенка (Український науково-дослідний інститут садів­ництва) 20-річні вільноростучі дерева яблуні сорту Пармен зимо­вий золотий на підщепі лісова яблуня мали діаметр крони 5,63 м, висоту — 5,55, на клоновій середньорослій підщепі МЗ — відповід­но 5,11 і 5,04 м, на карликовій М9 — 5,04 і 4,90 м. В таких велико- об’ємних кронах основні гілки 1-го порядку досягають .5—7 м, 2-го — 3—5 м завдовжки, на них формується величезна кількість обростаючих гілочок і плодоносних утворень. Листкова поверхня площею близько 150—250 м² (22—40 тис. м²/га) надто віддалена від кореневої системи. Водозабезпечення здійснюється здебільшо­го судинами периферійних річних кілець, тому що водопровідні судини внутрішніх кілець ксилеми згодом закупорюються, вна­слідок чого листки одержують недостатню кількість вологи. У фло- емних частинах стовбура і гілок нижчих порядків галуження має місце відмирання периферійних ситоподібних трубок, що зумов­лює флоемну нестачу, погіршує забезпечення коренів асимілята- ми, спричинює їх голодування і послаблює подачу ними води до листків. У результаті цього спочатку послаблюється ріст пагонів і наростання довжини гілок, а потім пригнічується життєдіяльність коренів і листків. Листки набувають ксероморфної структури, під­вищується їх транспіраційна діяльність і послаблюється фотосин­тез. Погіршення освітлення внутрішніх частин крон великого об­сягу, послаблення фотосинтезу, ускладнення переміщення води і поживних речовин прискорюють відмирання плодоносних гілочок. Обростаючі гілки, що утворилися на нижніх частинах основних гілок, відмирають, а нові утворюються ближче до периферії кро­ни, і її внутрішня частина оголюється — створюється непродук­тивна зона, яка може займати до 60—70 % загального об’єму (рис. 21). Плодоносні гілочки, близько 80—90 % листкової поверхні і пло­дів розміщуються на периферійних частинах основних гілок віком до 8 років та 1,5—1,8 м завдовжки.

У широкорядних ущільнених садах сорти яблуні на насін­нєвих і клонових середньорослих підщепах вступають у промис­лове плодоношення на 7—8-й рік після садіння дерев, максималь­но допустимих розмірів крони досягають у 10—12-річному віці — висоти 3,6—4 м, товщини поперек лінії ряду — 4,8—6,1 м, ширини вздовж ряду — 3,9—4,5 м при площі живлення 8x4 м. Оскільки

Рис. 21. Залежність освітлення крон від їх форм і об­сягів:

А — сферичні (округлі) крони; Б — напівплощинна крона в широкорядному ущільне­ному саду; В — великооб'ємна плоска крона (пальмета) без нахилу бічних площин; плоскі крони різних обсягів з нахилом бічних площин: а — продуктивна і б — непродуктивна частини крон

обсяг крон обмежується обрізуванням, їх об’єм не перевищує 26— 33 м³, площа проекції — 25,2—28,5 м²; на 1 м² площі живлення припадає 0,77—0,88 м³ об’єму крони. Відведену площу живлення крони повністю освоюють до 10—12-річного віку. Довжина основ­них гілок 1-го ярусу досягає 3—4 м. До 13—14-річного віку дерев листкова поверхня розміщується майже по всьому об’єму крони і становить 16,5—24,6 тис. м²/га або 2,1—3,2 м² на 1 м³ крони. У 18- річному віці дерев площа листкового покриву досягає

5. тис. м². Починаючи з 20-річного віку насадження в умовах Полісся спостерігається масове прогресуюче оголення внутрішніх частин крон і у дерев 25-річного віку плодоношення повністю пе­реміщується на периферію, продуктивний об’єм знижується до 35 % від загального, урожайність — у 2—5 разів порівняно з по­передніми роками. Закономірність цього явища подібна до того, що спостерігається у сферичних вільноростучих крон.

Насадження яблуні з плоскими кронами залежно від сорту і підщепи вступають у промислове плодоношення на 4—6-й рік. Крони дерев на насіннєвих і середньорослих клонових підщепах здебільшого досягають максимально допустимих розмірів на 6—

7. й рік після садіння. У 9—10-річному віці висота дерев після за­кінчення вегетації становить 3,4—4,3 м, товщина крони поперек ряду біля основи 1-го ярусу основних гілок — 2,6—3,3 м і у верхній її частині — 0,8—1 м, ширина крони вздовж ряду — 5,5—6,8 м. Основні гілки 1-го ярусу досягають 4—5 м завдовжки і їх верхні частини входять у простір крон сусідніх дерев на 0,5—1,1 м, ство­рюючи суцільну плодову стіну (рис. 22). Залежно від сорту, підщепи і конструкцій крон їх проекції до 7—9-річного віку дерев займа­ли 10,2—18,1 м² і повністю освоювали відведену площу живлення (5x4,5 м). Об’єм крони 7-річних дерев досягав 10,8—13 м³, 10-річ- них — 15,2—21,1 м³, понад 11 років — 16,3—30,2 м³; на 1 м² площі живлення припадало 0,60—0,96 м³ крони. У плодоносних садах площа листкової поверхні на 1 м² площі живлення становила 2,3— 4,1 м², на 1 м³ крони — 3,3—5,1 м² асиміляційна поверхня на 1 га насадження досягала 40,6—41,4 тис. м², тобто оптимальної вели­чини для одержання високої врожайності, яка до 7-річного віку дерев не перевищувала 200,6—230 ц/га, 8—16-річних — 616,7—

3. ц/га (у широкорядних садах — 347,5—378 ц/га). Після 16— 18-річного віку дерев в плоских кронах заввишки 2,5—3,5 м і 2,5—

З м завтовшки біля основи 1-го ярусу спостерігається відмирання обростаючих гілок на нижніх частинах центрального провідника та 1-го ярусу основних гілок, яке згодом набуває масового харак­теру. У 21—30-річних насадженнях відбувається досить активне оголення нижніх частин крон — відмирають усі гілки на лідері і основних гілках 1-го ярусу на висоті до 1,5—2 м від поверхні грун­ту, плодоношення переноситься у верхню половину крон. Поряд з цим на гілках верхніх ярусів відбувається інтенсивне утворен-

н

Рис. 22. Зростання гілок з різними кутами відходження:

А — великий (45" і більше) кут; Б — малий (гострий — менше 45°) кут; 1—6 — вік кілець деревини; ЖК — жива кора; МК — мертва кора; С — камбій; Г — початок загнивання

я вертикальних пагонів і гілок, урожайність і товарна якість пло­дів різко знижуються. Тому експлуатувати такі насадження найбільш доцільно до 16—20-річного віку дерев.

У насадженнях інших плодових культур, в кронах яких формують основні (скелетні) гілки 1-го порядку значної довжини (З—5 м), закономірності морфологічних змін мають подібний до яб­луні характер, але різні терміни і темпи. Зокрема, у груші процес відмирання стеблових утворень починається здебільшого з 20—25- річного віку і відбувається менш активно, а утворення вертикаль­них пагонів і гілок більш інтенсивно, ніж у яблуні. Крони сливи мають прискорений темп наростання об’єму і асиміляційної по­верхні, але після 14—15-річного віку відбувається інтенсивне від­мирання гілок і надземної системи в цілому. У вишні після 15-річ­ного віку плодоносить лише верхня 1/2—1/3 частина крони, спо­стерігаються численні відламування основних гілок.

Веретеноподібні крони мають висоту до 2—2,5 м, діаметр крони біля основи — 0,8—1,5 м, у верхній частині — 0,1—0,3 м; об’єм крони не перевищує 1—3 м³, горизонтальна проекція — 0,8— 1,7 м², площа листкової поверхні досягає 40—50 тис. м²/га. Уро­жайність на другий рік після садіння може досягати 110—200 ц/га, у наступні роки — 400—600 ц/га і більше. На центральному про­віднику формуються лише плодоносні гілки, які систематично по­новлюються.