2. Біологічні основи формування крон

Основою раціонального формування крон є біологічні особли­вості порід і сортопідщепних комбінацій, зокрема генетично за­програмовані закономірності росту, формування надземної і коре­невої систем та плодоношення.

Полярність — роздвоєння функцій, структур органів і час­тин рослини, а отже, і різна активність ростових і формоутворю­вальних процесів у полярних частинах стеблових утворень і кро­ни в цілому. При формуванні крон у саду, а також при застосу­ванні інших агрозаходів вона порушується. Слабке і помірне порушення природної полярності певного мірою сприяє регулю­ванню активності росту пагонів і підвищенню продуктивності пло­дових рослин. Надмірне порушення негативно позначається на життєздатності дерев і може призвести до загибелі їх.

Ступінь порушення полярності залежить від способів форму­вання, конструкцій і форм крон. Так, при формуванні округлих крон проріджуванням і слабким укорочуванням однорічних при­ростів полярність порушується меншою мірою, ніж при форму­ванні таким же способом площинних крон. Формування крон зги­нанням пагонів і гілок до дугоподібного і дугоподібнопониклого по­ложення більше порушує полярність порівняно із згинанням їх до горизонтального положення. Сильне укорочування однорічних і багаторічних гілок значно сильніше порушує полярність, ніж слаб­ке і помірне. Чим більше згинається чи укорочується пагонів та гілок у кроні, тим більшою мірою в ній порушується полярність росту і формоутворення.

Порушення полярності виявляється в змінах процесів мета­болізму у протилежних частинах пагонів і гілок, центральній і пе­риферійній, верхній і нижній частинах крони, надземній і коре­невій системах в цілому. Це спричинює зміни активності росту, утворення пагонів, генеративних гілочок і бруньок. У одних порід і сортів генеративні бруньки більш інтенсивно закладаються при формуванні крон відхиленням гілок, згинанням пагонів, слабким проріджуванням, в інших — при застосуванні згинання, укорочу­вання і проріджування. Зміна природного положення переважної більшості пагонів і гілок крони шляхом згинання чи надмірно силь­не їх укорочування викликають різке послаблення росту і формо­утворення і навіть загибель дерев.

Ярусність — скупчення розгалужень на окремих ділянках стебла враховують при закладанні ярусів основних гілок 1-го по­рядку в кронах (ярусній, розріджено-ярусній та ін.), а також при формуванні гілок різних порядків і функцій в усіх типах крон.

Циклічність зміни органів і частин дерева — один з основ­них законів, на підставі якого розробляють форму, конструкцію і оптимально-продуктивний розмір крони. При визначенні розмі­щення і кількості основних гілок враховують темпи і характер пе­реміщення вегетативних і генеративних стеблових утворень в кро­ні залежно від спадкових властивостей порід і сортопідіцепних комбінацій, передбачають особливості регулювання динаміки цик­лів агротехнічними прийомами.

Скоростиглість і збудженість бруньок — важлива біологіч­на властивість порід і сортів, яка значною мірою визначає харак­тер галуження в кроні. Цю закономірність враховують протягом усього періоду формування крони. Зокрема, при формуванні крон порід і сортів, що мають слабку збудженість бруньок і недостатнє галуження, застосовують прийоми (згинання, укорочування), які активізують утворення пагонів, плодоносних гілок. У кронах порід і сортів із високою збудженістю бруньок утворюється достатня або надмірна кількість галужень, і протягом періоду формування пе­реважає проріджування — видалення зайвих галужень.

Пагонопродуктивність — здатність бруньок проростати в пагони. Це важлива біологічна особливість порід і сортів, яка є од­нією з основ формування крон. Так, при формуванні крон у дерев з помірною і сильною пагонопродуктивністю легше вибрати ос­новні гілки крони, сформувати обростаючі гілки, застосовуючи різ­ні прийоми (згинання, проріджування, слабке укорочування), тоді як на деревах із слабкою пагоноутворюючою здатністю необхідно застосовувати відповідне укорочування однорічних гілок, а іноді й інші прийоми, зокрема кербовку, щоб спричинити утворення па­гонів на певних ділянках центрального провідника чи бічної гілки.

Регенераційна здатність, зокрема заживання ран після зрі­зування гілок, у кісточкових порід, грецького горіха значно ниж­ча, ніж у зерняткових. Це необхідно враховувати при формуванні крон і в насадженнях кісточкових порід не допускати нанесення великих ран, особливо на центральному провіднику і основних гіл­ках, застосовувати в цілому більш слабке формуюче обрізування.

Корелятивні зв’язки між надземною і кореневою системами порушуються при викопуванні саджанців із розсадника, оскільки близько 85 % коренів залишається в грунті. Після посадки сад­жанців у сад надземну частину також обрізують, що сприяє від­новленню втрачених зв’язків. Протягом періоду формування кро­ни дбають про оптимізацію кореляції процесів росту між надзем­ною і кореневою системами, між органами і частинами крони, тому що її порушення відображається і на формоутворенні. Так, пору­шення кореляції надто сильним формуючим обрізуванням може стати причиною утворення численних і сильних пагонів та над­мірного загущення крони, послаблення росту кореневої системи, закладання генеративних бруньок і відтягування вступу дерев у плодоношення. Заходи, спрямовані на збалансовану активність росту і розвитку надземної і кореневої систем, ростових і формо­утворювальних процесів у кроні, у тому числі застосування раці­ональних прийомів формування, що виключають нанесення рос­линам сильних подразнень хірургічними операціями, сприяють прискоренню вступу дерев у промислове плодоношення.

Активність росту — одна з важливих біологічних особливос­тей, від якої залежать тривалість періоду створення певної кон­струкції і форми крони та застосування тих чи інших прийомів формування. Активність апікального і латерального росту стебло­вих утворень зумовлюється генетичними особливостями порід і сортопідщепних комбінацій і може значною мірою регулюватись способами формування. При помірній активності росту пагонів крони здебільшого проріджують, а при сильному рості застосову­ють укорочування, згинання. У дерев, схильних до затяжного рос­ту пагонів протягом вегетації, крони здебільшого проріджують, а також застосовують прийоми, що сприяють своєчасному закінчен­ню росту і визріванню тканин (пінцирування, згинання).

Корелятивне гальмування росту — здатність одних пагонів гальмувати ріст інших, взаємодія активізації і пригнічення росто­вих процесів, якою визначається величина пагонів та їх положення в кроні. Чим сильніший основний пагін чи гілка, тим більшою мірою він пригнічує ріст інших, і навпаки. Не лише основний пагін галь­мує ріст бічних, а й останні, в свою чергу, можуть пригнічувати його ріст. При формуванні крон часто спостерігається надмірно активний ріст окремих бічних пагонів та гілок, які переганяють у розвитку сусідні галуження такого ж порядку, конкурують з ліде­ром і навіть подавляють його. Дослідженнями установлено, що гальмівна дія поширюється від молодих, добре освітлених листків пагонів, які виділяють біля основи черешків стимулятори та інгі­бітори росту. Стимулятори росту з верхівок-основних пагонів здат­ні переміщуватись лише вниз, а інгібітори можуть вільно прони­кати у верхівки бічних пагонів, гальмуючи їх ріст. Верхівки пагонів гальмують також проростання бічних бруньок. Це явище має ще назву апікального домінування і може проявлятися не тільки в '"регулюванні росту і прямому пригніченні гілкування, а й у визна­ченні величини кута, під яким пагін відходить від гілки.

Укорочування верхніх частин річних приростів, видалення конкурентів при формуванні крон зумовлюють припинення над­ходження інгібіторів до нижче розташованих бруньок і галужень, гальмівна дія інгібіторів припиняється і розміщені нижче зрізів бруньки проростають.