4. Осушення в садах

В умовах Полісся, західного Лісостепу, Прикарпаття та ін­ших зон значна частина насаджень плодових культур закладаєть­ся на землях періодичного перезволоження протягом вегетації. Здебільшого це мінеральні дерново-підзолисті грунти, розташо­вані на водорозділах і пологих схилах, які періодично перезволо­жуються атмосферними опадами, під час весняного розтавання снігу та при літніх і осінніх паводках, а також площі, що зволожу­ються безнапірними грунтовими водами, рівень і дебіт яких різко коливається залежно від випадання атмосферних опадів.

Періодичне перезволоження грунтів, а разом з тим і значне під­вищення відносної вологості повітря завдають великої шкоди садам. При перезволоженні грунту значно погіршується його аерація, а не­стача кисню спричинює різке порушення дихання, фотосинтезу, мі­нерального живлення та процесів метаболізму рослин в цілому. Не­тривале (до одного-двох тижнів) перезволоження грунту рано навесні до початку росту кореневої системи плодові культури можуть пере­носити без відчутного порушення життєдіяльності. Перезволожен­ня грунту в першій половині вегетації, навіть короткотермінове (до 5—6 діб), викликає значне послаблення росту і утворення всисних і ростових коренів та пагонів, листкової поверхні, посилює опадання зав’язі; більш тривале перезволоження спричинює припинення про­цесів росту і формоутворення, масове опадання листків і зав’язі, сильне ураження ослаблених рослин грибними хворобами, а згодом і відмирання їх, особливо на понижених ділянках. Надмірна кількість вологи у другій половині вегетації зумовлює порушення процесів ви­зрівання тканин пагонів, росту і достигання плодів, зокрема утворен­ня в них цукрів, посилюється їх ураження паршею і плодовою гнил­лю у зерняткових порід та розтріскування у кісточкових, особливо у сливи, відбувається сильне передчасне опадання плодів. На пере­зволожених грунтах, крім того, ускладнюється догляд за насаджен­нями, порушуються строки виконання робіт машинами і знаряддя­ми, у тому числі і боротьби з хворобами і шкідниками.

Основною метою осушення грунтів із періодичним перезво- ложенням є нормалізація їх водного режиму, поліпшення аерації

і структури, температурного режиму, подовження вегетаційного періоду, створення оптимальних умов для росту і розвитку пло­дових культур.

Про здійснення цієї мети в зонах з періодичним перезволо- женням грунтів необхідно подбати ще перед закладанням саду, вибираючи для цього пологі схили навіть дуже незначної крутиз­ни, особливо на Поліссі, де переважає рівнинний рельєф. При пе­редсадивній підготовці грунту на рівних площах обов’язкове їх планування з тим, щоб засипати блюдця та інші мікропониження.

У садах застосовують кілька методів осушення:

1. зменшення притоку води з сусідніх водозбірних площ;

2. прискорення поверхневого стікання води;

3. прискорення внутрішнього стікання (відведення води з ко­реневмісного шару грунту шляхом дренажу).

Для нормалізації водного режиму застосовують агротехнічні, агромеліоративні та гідротехнічні способи осушення.

До агротехнічних способів осушення відносяться утриман­ня грунту під дерновою, дерново-перегнійною чи паро-сидераль- ною системами. Багаторічні трави і сидеральні культури за веге­тацію виносять із грунту до 2000—3000 м³/га води, послаблюючи перезволоження і його негативну дію. Крім того, коренева систе­ма трав і сидератів, проникаючи на глибину 60—80 см, сприяє по­ліпшенню аерації грунту та фільтрації води вглиб.

Агромеліоративний спосіб оптимізації водного режиму включає ряд агротехнічних і меліоративних заходів: влаштуван­ня водовідвідних канав навколо саду і по межах кварталів, нарізу­вання водовідвідних борозен у місцях застоювання води при над­мірній кількості атмосферних опадів, утримання міжрядь під ба­гаторічними злаковими травами (дерново-перегнійною системою) чи сидеральними культурами. Водовідвідні канави, не меняі як 1—

5. м завглибшки, влаштовують біля зовнішніх і внутрішніх садо­захисних смуг. Тимчасові водовідвідні борозни, до 20—25 см зав­глибшки і по одній-дві у міжрядді, з’єднують з водовідвідними ка­навами, надаючи необхідний для стікання води кут нахилу. Борозни нарізують лише після випадання значної кількості опадів чи розтавання снігу на тих ділянках саду, де застоюється вода. При дерново-перегнійній системі утримання грунту вони можуть бути постійними і їх засівають травами, а при паро-сидеральній системі зарівнюють під час обробітку грунту після стікання води чи в період зароблення сидератів.

Гідротехнічні способи осушення в садах застосовують лише в тих випадках, коли агротехнічні чи агромеліоративні заходи не забезпечують необхідного регулювання водного режиму грунту. З гідротехнічних способів осушення перед закладанням саду влаш­товують траншейний гончарний дренаж, що складається з закри- • тих гончарних дрен-осушувачів і гончарних закритих водозби-

рачів, укладених на глибину 1—1,5 м, та закритого чи відкритого головного збирача води з надійною системою шлюзів для регулю­вання відтоку води з площі протягом вегетації і розміщеного за межами садового масиву чи кварталу біля садозахисних насад­жень на розворотних смугах. Але якщо поблизу саду, навіть на відстані 1—1,5 км, уже споруджена осушувальна система, особли­во без належного регулювання відтоку води, то в саду обмежують­ся лише агротехнічними чи агромеліоративними способами регу­лювання водного режиму.