5.6.3. Плоскі крони

За конструкціями та способами формування плоскі крони до­сить різноманітні. Деякі з них, наприклад пальмети прості і склад­ні канделяброві, вазоподібні та інші, є основою формового плодів-

жувачах, надходження води з них припиняється. Вода починає витікати крізь пори трубопроводів лише тоді, коли грунтова во­лога поглинається корінням і випаровується, а отже і знижується напір води, яка міститься в грунті. Завдяки такому природному регулюванню протягом вегетації забезпечується постійне зволо­ження кореневмісного шару грунту. Підгрунтове зволоження мож­на застосовувати на рівнинах та в пагорбкуватій місцевості з на­хилом не більше 8°.

До недоліків підгрунтового зрошення необхідно віднести ус­кладнення огляду і ремонту поливних ліній, потребу в систематич­ному промиванні системи, фільтруванні води, неодночасність рів­нозначних витрат води мікроводовипусками.

4. Строки і норми поливів

Потреба плодових культур у воді залежить від біологічних особ­ливостей порід, сортів, підщеп, віку і фізіологічного стану рослин, урожайності, конструкції насадження і напруженості кліматичних факторів (температури, інтенсивності світла, відносної вологості по­вітря тощо). Строки і норми поливів визначають за потребою плодо­вих культур у воді, їх вимогливістю до вологи у різні фенофази ве­гетації, водно-фізичними властивостями грунту, зокрема його водо- утримуючою здатністю, характером природного водозабезпечення.

Найбільш надійним і основним об’єктивним показником виз­начення строків і норм поливів є дані про запас доступної вологи в зоні висушування, де розміщена основна маса кореневої системи.

Норми вегетаційних поливів, визначені термостатно-ваговим чи іншими методами, залежно від способів зрошення і типів грунтів збільшують на 5—ЗО %, оскільки частина води витрачається на фі­зичне випаровування та фільтрацію. Оптимальна норма поливу має зволожити грунт на глибину зони висушування, яка коливається від 0,4—0,5 м навесні до 1,3—1,5 м влітку. У різних плодових культур неоднаковою є і глибина кореневмісного шару грунту. Тому при по­ливах глибина зволоження грунту у плодоносних садах має стано­вити 1,3—1,5 м, у молодих — 0,7—1 м, в насадженнях ягідних куль­тур — 0,3—0,5 м, у розсаднику, крім маточних садів, — 0,3—0,6 м.

Залежно від норм, строків, способів і виробничого призначен­ня поливи поділяють на вегетаційні і вологозарядкові, а також спе­ціального призначення (освіжні, підживлювальні, протипримороз- кові та ін.).

1. Строки і норми поливу зерняткових порід

У насадженнях зерняткових порід вегетаційні поливи засто­совують при зниженні доступної вологи в зоні висушування до 70 % НВ. Молоді сади, міжряддя яких утримують під чорним па­ром, у південному Степу поливають 4—6 разів, у північному Сте­пу і Лісостепу — 3—4 рази нормою 300—500 м³/га, витрачаючи за вегетацію 1500—2000 м³/га води. При підкронному дрібнодиспер­сному дощуванні та краплинному зрошенні поливна норма стано­вить 50—100 м³/га.

У Степу орієнтовно перший полив можна робити наприкінці травня — у середині червня, наступні — через 20—25 діб, а остан­ній — у вересні—жовтні. У Лісостепу вперше поливають у другій по­ловині червня, а наступні (якщо немає опадів) — через 20—ЗО діб.

Плодоносні інтенсивні сади яблуні у південно­му Степу при паровій системі утримання грунту поливають 5—6 разів з нормою зрошення за вегетацію 4000—5000 м³/га для зи­мових сортів і 3000—4000 м³/га — для літніх. Перший полив роб­лять у середині — кінці травня, у вологі роки — в середині черв­ня, а наступні — через 25—ЗО днів, у посушливі періоди влітку — через 10—15 діб. Останній вегетаційний полив роблять у вересні— жовтні. У першій половині вегетації при дощуванні поливні нор­ми не перевищують 500—600 м³/га, у другій — досягають 800— 900 м³/га. У вологі роки вперше поливають у середині—кінці черв­ня, зрошувальна норма для зимових сортів зменшується до 3000—3500 м³/га, поливна — до 500—600 м°/га. У північному Сте­пу поливають 4—5 разів, у Лісостепу — 3—4 рази. Перший полив роблять у середині—кінці червня, наступні — через ЗО діб, за на­пружених метеорологічних умов у липні та серпні — через 15 діб. Останні вегетаційні поливи роблять відповідно у першій декаді жовтня і вересня. Зрошувальна норма у північностеповій зоні ста­новить 3500—4000 м³/га, у лісостеповій — 2500—3000 м³/га, по­ливна норма — 500—900 м³/га.

При утриманні грунту міжрядь під дерново-перегній­ною чи паро-сидеральною системою протягом веге­тації проводять на 1—2 поливи більше порівняно з чорним паром. Перший полив роблять у середині, а в посушливі роки навіть на початку травня, наступні поливи — через 20—25 діб, у липні — серпні — через 12—15 діб. Зрошувальна норма в середньому ста­новить 5000 м³/га, в посушливі роки — близько 6000—6500 м³/га. Норми поливів протягом вегетації, як правило, на ЗО—60 % більші, ніж у садах під паровою системою, і становлять 700—1200 м³/га. За даними Д. П. Сьомаша (1975), у Степу в насадженнях літніх сортів яблуні, міжряддя яких утримують під чорним паром, за ве­гетацію у вологе літо зрошувальна норма має становити 3000 м³/га, за дерново-перегнійною системою — 3300, під задернінням бобо­вими травами — 4200 м³/га, а в сухе літо — відповідно 3800, 5000 і 5800 м³/га; норма поливу коливається від 400 до 1200 м³/га. У на­садженнях зимових сортів яблуні вегетаційна зрошувальна нор­ма значно більша і становить відповідно у вологе літо 4200, 4600 і 5000 м³/га, а в сухе — 4700, 6000 і 6900 м³/га при нормі поливу від 400 до 1400 м³/га.

Насадження груші протягом вегетації поливають 3— 5 разів; зрошувальна норма досягає 3000—3500 м³/га. У насаджен­нях літніх сортів груші при утриманні грунту під чорним паром перший полив роблять в середині — кінці червня, у посушливі роки — в середині — кінці травня, а наступні — через ЗО—40 діб. При утриманні міжрядь за дерново-перегнійною системою міжпо- ливний період скорочують до 20—25 діб і перший полив проводять у середині — кінці травня.