Глава 3. Закономірності росту

І РОЗВИТКУ ПЛОДОВИХ КУЛЬТУР

1. Ріст надземної системи

Ріст — процес новоутворення елементів структури рослин, що, як правило, приводить до збільшення їх розмірів і маси. Це по­няття включає не лише морфологічні зміни, тобто збільшення маси чи розмірів, а й процеси метаболізму, що їх зумовлюють.

Розрізняють ріст апікальний і латеральний.

Апікальний ріст — збільшення довжини пагонів внаслідок ділення клітин апікальної меристеми верхівок конусів наростання.

Латеральний ріст — збільшення товщини пагонів, гілок, стов­бура в результаті ділення клітин камбію.

1. Ріст пагонів

Активність апікального росту пагонів значною мірою зале­жить від біологічних особливостей порід, сортів і підщеп, віку і фізіологічного стану рослин, розміщення пагонів в кроні, грунто­во-кліматичних умов та агротехніки, конструкції крон і насаджень.

Молоді дерева і кущі характеризуються найбільш активним апікальним ростом — приріст пагонів за вегетацію може досягати 100 см і більше. У плодоносних дерев середня довжина пагона зде­більшого не перевищує 20—40 см, у старих — до 5—10 см і мен­ше. У молодих дерев кісточкових порід, особливо сливи та черешні, апікальний ріст пагонів більш інтенсивний, ніж у зерняткових. Іс­тотно розрізняються інтенсивністю росту пагонів і сорти. У зернят­кових порід сорти за інтенсивністю росту поділяють на три групи: сильно-, середньо- і слабкорослі. У дерев яблуні і груші на насіннєвих підщепах апікальний ріст значно інтенсивніший, ніж на карликових. Рослини з цілком здорового листковою поверхнею, достатнім забез­печенням енергією ФАР (фотосинтетично активна радіація), з низь­ким чи нормальним навантаженням плодами мають значно активні­ший ріст пагонів порівняно з перевантаженими урожаєм та з по­шкодженими хворобами і шкідниками листками, недостатньо забезпеченими світлом і послабленим фотосинтезом. Вертикальні (ортотропні) пагони ростуть в 0,3—3 рази активніше, ніж плагіотропні та з тупими кутами відходження. Пагін подовження центрального провідника, як правило, характеризується найбільш активним рос­том порівняно з бічними, які утворилися на ньому, що є проявом апі­кального домінування гілок нижчих порядків над вищими. Верхні і бічні пагони на центральному провіднику та гілках з гострими кута­ми відходження ростуть набагато активніше, ніж нижче розміщені на гілках з тупими кутами відходження. Часто самі верхні бічні па­гони (конкуренти) на центральному провіднику та основних гілках ростуть більш активно, ніж пагони подовження їх. У вільнорослих кронах такі верхні бічні пагони та гілки з надто активним ростом пагонів пригнічують ріст нижніх настільки, що останні згодом можуть відмерти. Ця взаємозалежність росту, від якої залежать розміри па­гонів і гілок називається корелятивним гальмуванням.

Різна активність росту пагонів в кроні зумовлюється неодна­ковою забезпеченістю їх водою і поживними речовинами, особли­вістю асиміляції і відтоку пластичних речовин, активністю ендо­генних стимуляторів та інгібіторів росту. Основною причиною ко­релятивної залежності в рості органів крони П. Г. Шитт вважав полярність. Наші дослідні дані свідчать, що в верхніх метамерах ортотропних пагонів, які ростуть активно, висока активність сти­муляторів росту і послаблена дія інгібіторів, а у слабкорослих пла- гіотропних пагонах — навпаки. Крім того, в пагонах з активним ростом досить висока поздовжня полярність розподілу води, по­живних і пластичних та фізіологічно активних речовин, а в паго­нах, які ростуть повільно, вони розподіляються по їх довжині більш рівномірно. Метамерні органи, полярні частини тканин па­гонів, їх бруньки і листки розрізняються інтенсивністю дихання і транспірації, осмотичним тиском, вмістом води, сухих речовин, хлорофілу, ферментів, вітамінів, реакцією на довжину дня, мор­фологією і життєздатністю.

В умовах недостатнього зволоження активність росту пагонів значно слабша, ніж при достатньому забезпеченні вологою. Тех­нологічні заходи, спрямовані на поліпшення водного режиму і азотного живлення, активізують ріст пагонів.

Значно активізується ріст пагонів і під впливом обрізування. У садах із щільним розміщенням дерев активний ріст пагонів при­пиняється раніше порівняно з розрідженими насадженнями. Важ­ливим показником апікального росту є індекс росту — відно­шення сумарної довжини приросту пагонів до сумарної довжини гілок, на яких вони утворилися.

Латеральний ріст пагонів здебільшого корелює з апікаль­ним — активне наростання довжини, як правило, супроводжуєть­ся активним діленням клітин камбію і збільшенням товщини стеб­ла пагона. Однак при недостатньому освітленні і послабленні фо­тосинтезу всередині крони чи куща процес ділення клітин камбію уповільнюється і пагони виростають довгими і тонкими. У різних порід і сортів активність ділення клітин камбію стеблової части­ни пагона далеко не однакова. Так, у черешні і деревоподібних сортів вишні латеральний ріст пагонів активніший, ніж у кущопо­дібних вишень, у таких сортів яблуні, як Зимове Плесецького, Бой- кен, Пепінка золотиста та інших порівняно з Кальвілем сніговим, Джонатаном, Пепінкою литовською та іншими сортами. Недостат­нє забезпечення водою і мінеральними поживними речовинами послаблюють процес латерального росту.