- •1. Проблема вивчення конфліктів на сучасному етапі розвитку психології.
- •2. Конфлікт: поняття та предмет вивчення
- •3.Конфліктологія - інтегративна галузь наукових знань про конфлікт.
- •4. Передумови формування конфліктологічних ідей: еволюція філософських уявлень про конфлікт
- •Проблема насильства та ненасильства у релігійних вченнях
- •Практичні знання як джерело конфліктологічних ідей
- •Відображення конфліктів у мистецтві та змі
- •5. Вивчення конфліктів у першій пол. Хх ст.
- •6. Психоаналітичний підхід
- •7. Соціотропний підхід
- •8. Етологічний підхід
- •9. Теорія групової динаміки
- •10. Фрустраційно-агресивний підхід
- •11. Біхевіористичний підхід
- •12. Соціометричний підхід
- •13. Інтеракціоністський підхід
- •14. Вивчення конфліктів у другій пол. Хх ст. Мотиваційний підхід
- •15. Організаційний підхід.
- •16. Теорія і практика переговорного процесу
- •17. Когнітивний та діяльнісний підходи
- •Діяльнісний підхід
- •18. Методологічні принципи дослідження к.
- •19. Експериментальні дослідження конфліктів у лабораторних умовах: ігрові процедури та створення к.
- •20. Експерименти з провокуванням конфліктів у природних умовах.
- •21. Вивчення специфічних форм соціальної взаємодії як моделей конфлікту.
- •22. Примирювальні та арбітражні процедури.
- •23. Методи опитування при вивченні конфліктів.
- •24. Допоміжні методи: тести, анкети, моделювання,
- •25. Класифікація конфліктів.
- •26. Особистісні конфлікти.
- •27. Міжособистісні конфлікти.
- •28. Міжгрупові конфлікти.
- •29. Внутрішньогрупові конфлікти.
- •30. Спільне у конфліктах різних видів.
- •Об'єктивні чинники виникнення конфлікту.
- •34Суб'єктивні чинники виникнення конфлікту
- •35. Поняття про критичні життєві ситуації
- •36 Об'єктивно-суб'єктивна природа конфлікту
- •37. Сприйняття ситуації як конфліктної
- •38. Визначення ситуації як конфліктної
- •39. Фактори визначення ситуації як конфліктної
- •40. Реакція людини на виникнення проблем
- •41. Стилі поведінки у конфліктних ситуаціях.
- •42. Мотиви та цілі учасників взаємодії.
- •43. Стратегії і тактики взаємодії.
- •44. Регулятори конфліктної взаємодії.
- •45.Нормативні регулятори
- •46. Моделі розвитку міжособистісної конфліктної ситуації.
- •47.Становлення практики керування конфліктами
- •48. Основні поняття керування конфліктами
- •49. Психопрофілактика та попередження к.
- •50. Врегулювання конфліктів за допомогою третьої сторони.
- •51. Вирішення конфліктів у психологічній практиці: психологічні консультації та групова корекційна робота.
- •52. Взаємодія психолога та клієнта.
- •53. Поняття про психологічне посередництво.
- •54. Бар'єри комунікації у конфліктах та можливості взаєморозуміння.
- •55. Робота психолога з реальними ситуаціями міжособистісних взаємин
- •56. Процес психологічного посередництва
- •57. Теорія та практика вирішення конфліктів у практиці шкільного психолога
- •58. Практика вирішення конфліктів у сфері "діти-дорослі".
- •59. Формування навичок ефективної поведінки у конфліктах дітей різного віку
- •60. Орієнтація дорослих на конструктивну взаємодію
Проблема вивчення конфліктів на сучасному етапі розвитку психології.
Конфлікт: поняття та предмет вивчення.
Конфліктологія - інтегративна галузь наукових знань про конфлікт.
Передумови формування конфліктологічних ідей:
а) еволюція філософських уявлень про конфлікт;
б) проблема насильства та ненасильства у релігійних вченнях;
в) практичні знання як джерело конфліктологічних ідей;
г) відображення конфліктів у мистецтві та засобах масової інформації.
Вивчення конфліктів у першій пол. XX ст.
психоаналітичний підхід;
соціотропний підхід;
етологічний підхід;
теорія групової динаміки;
фрустраційно-агресивний підхід;
біхевіористичний підхід;
соціометричний підхід;
інтеракціоністський підхід.
Вивчення конфліктів у другій пол. XX ст. Мотиваційний підхід;
організаційний підхід;
теорія і практика переговорного процесу.
Когнітивний та діяльнісний підходи до конфліктів.
Методологічні принципи дослідження конфліктів.
Експериментальні дослідження конфліктів у лабораторних умовах: ігрові процедури та створення конфліктів.
Експерименти з провокуванням конфліктів у природних умовах.
Вивчення специфічних форм соціальної взаємодії як моделей конфлікту.
Примирювальні та арбітражні процедури.
Методи опитування при вивченні конфліктів.
Допоміжні методи: тести, анкети, моделювання, соціометрія і т.д.
Класифікація конфліктів.
Особистісні конфлікти.
Міжособистісні конфлікти.
Міжгрупові конфлікти.
Внутрішньогрупові конфлікти.
Спільне у конфліктах різних видів.
Структура та функції конфлікту.
Динаміка конфлікту.
Об'єктивні чинники виникнення конфлікту.
Суб'єктивні чинники виникнення конфлікту.
Поняття про критичні життєві ситуації.
Об'єктивно-суб'єктивна природа конфлікту.
Сприйняття ситуації як конфліктної.
Визначення ситуації як конфліктної.
Фактори визначення ситуації як конфліктної.
Реакція людини на виникнення проблем.
Стилі поведінки у конфліктних ситуаціях.
Мотиви та цілі учасників взаємодії.
Стратегії і тактики взаємодії.
Регулятори конфліктної взаємодії.
Нормативні регулятори.
Моделі розвитку міжособистісної конфліктної ситуації.
Становлення практики керування конфліктами.
Основні поняття керування конфліктами.
Психопрофілактика та попередження конфліктів.
Врегулювання конфліктів за допомогою третьої сторони.
Вирішення конфліктів у психологічній практиці: психологічні консультації та групова корекційна робота.
Взаємодія психолога та клієнта.
Поняття про психологічне посередництво.
Бар'єри комунікації у конфліктах та можливості взаєморозуміння.
Робота психолога з реальними ситуаціями міжособистісних взаємин.
Процес психологічного посередництва.
Теорія та практика вирішення конфліктів у практиці шкільного психолога.
Практика вирішення конфліктів у сфері "діти-дорослі".
Формування навичок ефективної поведінки у конфліктах дітей різного віку.
Орієнтація дорослих на конструктивну взаємодію.
1. Проблема вивчення конфліктів на сучасному етапі розвитку психології.
Історія людської цивілізації насичена різноманітними конфліктами. Одні конфлікти охоплювали цілі континенти, десятки країн та народів, інші затягували великі та малі суспільні спільноти, ще інші відбувалися між окремими людьми. Із найдавніших часів люди намагалися вирішувати суперечності, які виникали між ними, адже завжди мріяли і мріють про безконфліктне суспільство. Навіть виникнення державності можна розглядати як прагнення створити універсальний механізм для попередження та розв'язання конфліктів.
У XX столітті різноманітні конфлікти стали основною причиною загибелі людей. Відбулося дві світові війни, близько 200 великомасштабних воєн, локальні військові конфлікти, терор тоталітарних режимів, боротьба за владу, вбивства, самогубства. За приблизними оцінками вони забрали життя близько 300 мли людей.
Проблематика, пов'язана з вивченням конфліктів, є актуальною. Вона охоплює величезну кількість напрямів, до яких належать:
- вивчення закономірностей виникнення та ефективного вирішення конфліктів;
- проведення переговорів та пошук згоди.
Проблемами конфліктів цікавляться не лише професійні психологи та соціологи, а й політики, педагоги, керівники, соціальні працівники - усі, хто у своїй практичній діяльності пов'язаний із проблемами взаємодії людей. Багато в чому цей інтерес зумовлений зростанням напруженості у різних сферах соціальної взаємодії, зростанням потреби людей у практичній допомозі щодо розв'язання конфліктів.
На сучасному етапі розвитку суспільних наук загалом і психології зокрема у нашій країні існує суперечність. З одного боку, усвідомлювана необхідність наукового осмислення та практичної роботи з конфліктами. З іншого боку - ми виявилися не готовими до такої роботи. І ця суперечність стосується насамперед психологів. Адже проблема конфліктів є фундаментальною для психологічної науки. У багатьох теоретичних підходах психологічні конфлікти, їхній характер та зміст стають основою пояснювальних моделей особистості. Суперечності, конфлікти, кризи, які переживає людина, є джерелом розвитку особистості. Вони визначають конструктивний або деструктивний життєвий сценарій особистості.
Не менш важливу роль відіграють конфлікти і у соціальному житті людини: і в інтерперсональних стосунках, і у міжгруповій взаємодії. Таким чином, можна стверджувати, що проблема конфлікту проходить через різні галузі психологічного знання.
2. Конфлікт: поняття та предмет вивчення
У повсякденному житті слово "конфлікт" ми застосовуємо до широкого кола явищ - від збройних сутичок і протистояння різних соціальних груп до службових або подружніх розходжень у думках. Ми називаємо конфліктом сімейну суперечку, військові дії, дискусії у парламенті, зіткнення внутрішніх мотивів, боротьбу власних бажань із почуттям обов'язку і т. ін.
Слово "конфлікт" походить від латинського "confliktus" - зіткнення. Практично незмінним воно є у інших мовах. Це поняття в науковому обігу ствердилося у другій пол. XX ст.
Анапо визначень конфлікту, що містяться у різних сучасних словниках та енциклопедіях, дає можливість відмітити їхню схожість. Зазвичай зміст поняття "конфлікт" розкривають через такі значення:
1) стан відкритої, часто затяжної боротьби; битва або війна;
2) стан дисгармонії у стосунках між людьми, ідеями чи інтересами; зіткнення протилежностей;
3) психічна боротьба, яка виникає як результат одночасного функціонування взаємно виключних імпульсів, бажань або тенденцій;
4) протистояння характерів або сил у літературному або сценічному творі, особливо головна позиція, на якій будується сюжет.
У психології поняття "конфлікт" також застосовують досить широко. Воно стосується найрізноманітніших явищ, тобто одним і тим самим поняттям "конфлікт" позначають широкий спектр явищ. Сьогодні психологи не дійшли спільної думки щодо визначення поняття "конфлікт" та розуміння його сутності. "Психологічний словник" за редакцією В.В. Давидова, О.В. Запорожця, Б.Ф. Ломова та ін. (1983) визначає конфлікт як суперечність, яку важко розв'язати і яка пов'язана з гострими емоційними переживаннями, а як форми конфлікту називає внутрішньоособистісні, міжособистісні та міжгрупові конфлікти. Якщо звернутися до психологічного словника за редакцією A.B. Петровського та М.Г. Ярошевського (1990), то у ньому конфлікт розглянуто як зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів опонентів чи суб'єктів взаємодії. Якщо звернутися до "Психологічного словника" за редакцією В.П. Зінченка та Б.Г. Мещерякова, то у ньому це поняття відсутнє.
Впродовж останніх років проблематика конфліктів викликає значний інтерес у психологів, однак відсутність єдиного розуміння змісту поняття "конфлікт" спонукає їх до пошуку власного розуміння досліджуваного феномену.
Так, Н.В. Гришина розглядає конфлікт як біполярне явище - протистояння двох начал, яке виявляє себе в активності сторін, спрямованій на подолання суперечності, до того ж сторони конфлікту представлені активним суб'єктом (суб'єктами) (2000).
Українські вчені Г.В. Ложкін та Н.І . Пов'яксль розглядають конфлікт як зіткнення різноспрямованих сил (цінностей, інтересів, поглядів, цілей, позицій) суб'єктів - сторін взаємодії, наголошуючи на тому, що поняття різноспрямованості ширше за розуміння протилежності спрямованості, що дає можливість зняти обмеження розуміння проблеми та усунути елемент антагонізму.
І.В. Ващенко та С.П. Пренко розуміють конфлікт як вияв неузгодженості інтересів, незгоду між двома або більшою кількістю сторін (особистостями чи групами), коли кожна сторона намагається зробити так, щоб була прийнята саме її позиція або цілі, спробу завадити зробити те саме іншій стороні, хворобу спілкування (нечесна, несправедлива, незрозуміла гра); серйозне розходження, гостру суперечку.
Як бачимо, сьогодні справді не сформовано єдиного визначення поняття "конфлікт". Однак нам видається най прийнятнішими погляди Г.В. Ложкіна та Н.І. Пов'якель.