2. Українська церква в гетьманську добу.

Церква в Україні в цю пору переживала несприятливі часи.Майже всі українські эпископи звернули свої погляди до Риму як до останньої надії зберегти християнство.Внаслідок цього виникає союз двох церков-унія,або греко-католицька церква(1596).Вона догматично й адміністративно приймає владу римського папи,але зберігаэє православну обрядовість.Українська церква інтенсивно розвиваэє національні українські начала в культурі.

Проникали в Україну й ідеї Реформації,лютеранство,кальвінізм.Українці-протестанти на свій лад збагатили національну культуру,принцип.Подавати народові Святе Письмо рідною мовою-визначив певну українізацію церковних книжок,які писалися церковно-слов’янською мовою(напр.,”Пересопницьке Євангеліє”)

3. Розвиток науки та освіти.

Українська культура розвивалася й при князівських дворах,у монастирях і церквах.Найбільш освіченим у XIII-XVIIст.було духовенство,тому більшість шкіл знаходилася при монастирях і церквах;школи давали елементарні знання з арифметики,навчали письма.

Поруч з цими школами функціонували понад 20 езуїтських колегій.В них вивчали теологічні дисципліни,грецьку мову й латину,риторику,математику.Чимало українців навчалося за кордоном.

Характерною постаттю цього часу є Юрій Дрогобич,що навчався у Львові та Кракові,а у Болонському університеті(Італія)став першим українцем,який отримав докторський ступінь у галузі мистецтва й медицини.Був навіть ректором Болонського університету наприкінці XVст.;згодом викладав у Кракові.Особлива роль в цю епоху належить Острозькій вищій школі.Князь Костянтин Острозький у своєму замку в м.Острог розгорнув широку просвітницьку роботу 1576р.,тут виникає Острозька вища школа(академія)із вивченням класичних мов,розвивається друкарство,видається повна перша слов’янська Біблія.

Наприкінці XVIст. Острозька академія стала занепадати через відхід нащадків Костянтина Острозького від православ’я.Але її справу продовжили в XVI-XVIIст.братські школи.Їх створили при церквах із міщан,хоча до них часом входили і українські шляхтичі,духовенство,козаки.Тут вивчали як основні предмети мови (грецьку,латину,польську);окрім цього до програм шкіл входили риторика ,піїтика,арифметика,астрономія,музика.Братські школи мали значний вплив на рівень української культури.

Особливий внесок до української культури зробив канонізований нині церквою в Україні нащадок знатного молдавського роду,воїн,митрополит,широко по-західному,освічена людина Петро Могила(1596-1647),що присвятив своє життя розвитку української культури.Завдяки йому в українській православній культурі впроваджується новий стиль-барокко,який на заході тоді служив переважно пропаганді концепції Римо-католицької церкви .

Він проводив рефому Київської колегії за зразком західно-європейських вищих шкіл(З початку XVIIIст.вона відома як Києво-Могилянська академія).Тут навчалися 7-8 років мовам,красномовству,поетиці,філософії.Студенти писали вірші,п’эси зазвичай латинською мовою,розігрували спектаклі.Чимало письменників і вчених,випускників академії,переїхали до Росії і працювали там.

Центром освіти,науки та культури в Зх.Україні був Львывський університет,відкритий у XVIIст.В ньому діяли 4 факультети:філософський,теологічний,юридичний і медичний.Читали лекції латинською мовою,стали поширюватися книги,по-справжньому справа розгорнулася завдяки вихідцям із Росії:Івану Федорову і Петру Мстиславцю.

Грунт для своіх ініціатив Федоров знайшов саме в Україні,зокрема у Львові й Острозі.Серед його праць-вже згаданий «Буквар»,богослужебна книга «Апостол» і відома «Острозька Біблія»(перший повний текст Біблыії церковно-слов’янською мовою.