Природно-господарська характеристика природних зон України: мішаних лісів, лісостепової, степової

Зона мішаних лісів в Україні розміщена в її північній частині і характеризується переважанням мішано-лісових ландшафтів. Мішані ліси займають площу 113 тис. км2, що становить майже 20 % території України.

Мішані ліси розміщені на різних геоструктурах Східноєвропейської платформи. Найдавніша серед них — Український кристалічний щит. Зона мішаних лісів охоплює північно-західну частину цього щита. На захід від нього вона займає частини Волино-Подільської плити і Галицько-Волинської западини. На схід від Українського війта простягається Дніпровсько-Донецька западина. Крайня східна частина зони розташована на схилі Воронезького кристалічного масиву.

Мішані ліси лежать на Поліській низовині, тому цю зону ще називають Поліссям. Лівобережжя зони охоплює нахилену на південний захід Придніпровську низовину. Заболоченість — одна з характерних рис території зони.

Значне поширення мають тут перевіяні вітром піски, що утворюють горби, пасма, вали, рідше дюни, які здебільшого закріплені рослинністю.

Клімат мішаних лісів помірно континентальний. Переважають західні і північно-західні вітри. Улітку вони зменшують спеку, а взимку — холод. Середня температура січня від -4 °С на заході до -8 °С на сході, а липня — відповідно +17 °С та +19 °С. Кількість опадів становить 550—700 мм, випаровуваність не перевищує 400—450 мм.

У зоні мішаних лісів густа мережа річок. Усі вони повноводні, з повільною течією, низькими і заболоченими берегами. Майже всі річки Полісся є притоками Прип'яті і Дніпра: Случ, Уборть, Стир, Тетерів, Десна. Своєрідний природний комплекс утворюють озера, що мають долинне, карстове і льодовикове походження. Найбільшим серед них є Світязь, Пулемецьке, Турське.

У Поліссі на підвищених формах рельєфу поширені дерново-підзолисті ґрунти, що становлять 95 % території зони.

На продуктах вивітрювання вапнистих порід утворюються дерново-карбонатні ґрунти. На значній території в зоні лісів поширені торфово-болотяні грунти і торфовища (переважно у північній частині).

Великі площі Полісся зайняті мішаними й хвойними лісами, які вкривають30 % території. Тут ростуть соснові, сосново-дубові, дубово-грабові та вільхові ліси. Для південної частини природного комплексу характерні, крім хвойних, дуб, в'яз, береза, граб, клен, липа. Низькі місця вкриті заростями вільхи і верби. На крайньому заході зустрічається бук.

У лісах Поліссі живуть козуля, заєць, лисиця, лось, кабан, вовк, білка, борсук, зрідка рись; з птахів — тетерев, глухар, біла сова, журавель, лелека; з комах — шовкопряд, ковалик, бджоли, жук-олень.

За природними особливостями мішані ліси України поділяють на шість фізико-географічних провінцій: Волинську, Мале Полісся, Житомирську, Київську, Чернігівську, Новгород-Сіверську.

ПТК зони мішаних лісів змінені господарською діяльністю людини (вирубування лісів, меліорація земель, розорювання, видобування корисних копалин, будівництво шляхів). Це район інтенсивного сільськогосподарського виробництва та лісового господарства.

Широке використання земельних, лісових, водних, мінерально-сировинних, біологічних і рекреаційних ресурсів потребує проведення природоохоронних заходів.

Лісостепова фізико-географічна зона займає 202 тис. км2, що становить 35 % території держави, і простягається від Передкарпаття до західних відрогів Середньоросійської височини.

Рельєф Лісостепу, в основному, відображає тектонічні структури. Придніпровська височина пов'язана з Українським кристалічним щитом. На захід від нього розташовані Волино-Подільська плита і Галицько-Волинська западина, на яких розкинулися Волинська і Подільська височини. Придніпровська низовина лежить на Дніпровсько-Донецькій западині. Західні відроги Середньоросійської височини відповідають схилу Воронезького кристалічного масиву. Поверхня зони, особливо в Придністров'ї і східній частині Придніпровської височини, розчленована глибокими річками, ярами і балками, уздовж берегів яхих на поверхню часто виходять граніти, іноді — вапняки і пісковики, утворюючи скелі.

Кліматичний режим Лісостепу характеризується збільшенням континентальності клімату у східному напрямку. Зима тут коротка і більш м'яка, ніж на Поліссі, літо довше і тепліше. Сніг лежить близько трьох місяців. Середня температура січня на заході становить -5 °С, на сході — (-8 °С), температура липня — відповідно +18 °С і +22 °С. Річна кількість опадів на заході — 650 мм, на сході — до 550 мм. Це майже стільки, як на Поліссі, але випаровування тут більше і становить 500—600 мм.

Річкова система Лісостепу розвинута добре. Найбільшою в цьому регіоні є річка Дністер з притоками Стрий, Свіча, Бистриця, Лімниця, Гнила Липа, Золота Липа, Серет, Збруч, Смотрич. Річки Лівобережжя мають повільну течію, береги їхні низькі, долини широкі. Це Сула, Псел, Ворскла.

Найпоширенішими серед ґрунтів є чорноземи типові, чорноземи опідзолені та сірі лісові. На давніх терасах і зниженнях поширені лучно-чорноземні ґрунти.

Тут вирощують кукурудзу, рис, на півночі — цукрові буряки. Розвинуте також садівництво й виноградарство.

Серед природозаповідних об'єктів у Степу є національний природний парк "Святі гори", на території якого росте трав'яна рослинність, дубово-соснові ліси.