Євразія Загальні відомості та фізико-географічне положення

Євразія — найбільший материк Землі. Він займає 1/3 суходолу (площа — 53млнкм2). Традиційно Євразію поділяють на дві частини світу — Європу й Азію. Крайні точки материка: північна — мис Челюскін (77°43' пн. щ., 104° 18' сх. д.), південна — мис Піай (1°16' пн. ш., 103°30' сх. д.). Більша частина материка лежить у Східній півкулі, але окраїнні його частини заходять у Західну півкулю. Крайньою західною точкою материка є мис Рока (38°47' пн. ш., 9°34' зх. д.), а східною — мис Дежньова (66°05' пн. ш., 169°40' зх. д.).

Євразія найближче межує з Африкою. У геологічному минулому Євразія була тісно пов'язана з Північною Америкою, а в теперішній час вона розділена вузькою, замерзаючою взимку Беринґо-вою протокою. Тісне сусідство з іншими материками збільшує ступінь розмаїтості природи Євразії. Величезний материк омивається водами всіх чотирьох океанів.

У Євразії є майже всі типи клімату, рослинності і ґрунтів, що існують на Землі.

Найбільше материк простягається із заходу на схід — на 16 тис. км.

Берегова лінія материка найпорізаніша на заході. Атлантичний океан утворює численні моря, затоки, що глибоко вдаються в суходіл. Води Тихого океану відділені від суходолу ланцюгами островів. Між острівними дугами і материком розташовані окраїнні моря. На півночі мілководні окраїнні моря широко відкриті в бік Північного Льодовитого океану.

В Індійський океан видаються великі півострови, а між ними — широкі затоки і моря.

Природні зони. Євразія розташована в усіх кліматичних поясах Північної півкулі, а тому в її межах є всі типи природних зон Землі. Здебільшого, зони витягнуті із заходу на схід. Але складна будова поверхні материка і циркуляція атмосфери визначають нерівномірне зволоження різних його частин. Через це зональна структура сильно ускладнюється, багато зон не мають суцільного поширення або істотно відхиляються від широтного напрямку.

Арктичні пустелі, тундра і лісотундра розташовані північніше, ніж у Північній Америці. На заході материка вони лежать далеко за Полярним колом, що зумовлено впливом теплої Північно-Атлантичної течії. Тундра і лісотундра займають у Північній Європі вузьку смугу, що розширюється на схід із зростанням суворості клімату. Узимку в континентальних районах бувають дуже низькі (-15°...-45 °С) температури повітря. Частими є сильні вітри, хуртовини. Літо коротке, прохолодне, із середньомісячними температурами не вище за +10 °С. Опади випадають часто, але їх загальна кількість невелика — 200— 300 мм на рік. Сума опадів перевищує випаровуваність, тому в тундрі та лісотундрі характерним є надлишкове зволоження.

Характерною рисою земної поверхні в межах тундри є переважання багаторічної мерзлоти. В умовах короткого літа сформувалися тундрово-глеєві, в низинних ділянках — торф'яно-болотні ґрунти. Основна рослинність тундри — мохи, лишайники, карликові дерева. У видовому складі лісотундрового рідколісся — криворосла береза, ялина, модрина. Тваринний світ представлений лемінгами, полярними зайцями, північними оленями, білими куріпками, полярними совами. Господарське значення має полювання на звірів та птахів, розведення оленів.

Південніше в межах помірного цоясу від Атлантичного до Тихого океану простягнулися хвойні ліси (тайга). Тут достатньо тепла і вологи для росту дерев. Там, де є умови для затримки вологи, утворюються болота. Із заходу на схід у межах зони тайги природні умови поступово змінюються.

В азіатській частині значно поширена багаторічна мерзлота, що певною мірою спричиняє зміну видового складу тайги. Так, на заході материка переважає сосна і ялина, за Уралом панує ялиця, сибірський кедр (кедрова сосна), у Східному Сибіру — модрина. До хвойних порід часто домішуються дрібнолистяні — береза, осика, вільха. У тайзі багатий і різноманітний тваринний світ, багато хутрових звірів. Найціннішим хутром виділяються соболі, бобри, горностаї. У тайзі водяться лисиці, білки, куниці. Є звичайні зайці, бурундуки, рисі, з великих тварин — лосі, бурі ведмеді. Велика кількість птахів, які харчуються насінням, бруньками, молодими паростками рослин (глухарі, рябчики, клести, кедрівки й ін.), є комахоїдні (в'юрки, дятли), хижі. Деякі з птахів є об'єктом промислу: рябчики, куріпки, тетерева.

Тайгові ліси багаті деревиною. На великих площах вирубуються дерева, одночасно вважаються заходи для їх відновлення.

На південь зона тайги змінюється зоною мішаних лісів. Опале листя і трав'яний покрив цих лісів сприяють накопиченню в поверхневому шарі певної кількості органічних речовин. Мішані ліси поширені не суцільною смугою, а лише в Європі і Східній Азії.

Зона широколистяних лісів простяглась південніше. Вона також не утворює суцільної смуги, виклинюється поблизу Волги. У Європі, в умовах достатньої кількості тепла й опадів, переважають букові ліси, на сході вони змінюються дубовими, тому що дуб краще переносить літню спеку і сухість. До основних деревних порід у цій зоні домішується граб, в'яз, ільм — на заході, липа, клен — на сході.

У широколистяних лісах, особливо дубових, звичайний трав'яний покрив з рослин із широкими листками: сниті, буквиці, папороті, конвалії, медунки й ін. На сході материка широколистяні ліси збереглися лише в гірських районах. В умовах теплого і дуже вологого літа мусонного клімату ліси ці дуже різноманітні за видовим складом. У помірному поясі зустрічаються південні елементи, наприклад бамбук. Є ліани. Під пологом лісу — густий чагарниковий ярус і трав'яний покрив. Багато реліктових форм. Корінних типів лісів залишилося небагато.

У мішаних та широколистяних лісах живе багато тварин, які характерні для тайги (зайці, лисиці, білки та ін.). Раніше водилося багато козуль, кабанів, благородних оленів. У збережених масивах лісу вони живуть і зараз. На сході світ тварин у лісах, що залишилися, різноманітніший, бо збагачений видами південніших широт. Так, у Японії в цій зоні водяться мавпи (японський макака), у басейні Амуру — тигри.

У центральних частинах материка ліси на південь змінюються лісостепами і степами у зв'язку зі зменшенням кількості опадів і збільшенням випаровуваності. У лісостепу переважає трав'яниста рослинність на чорноземних ґрунтах, але є ділянки широколистяних чи дрібнолистяних лісів, під якими формуються сірі лісові ґрунти.

Степи — безлісі простори, де панують злаки з густою і щільною кореневою системою. Під ними утворились родючі чорноземні ґрунти. Тому степи і лісостепи майже цілком розорані, і в усьому світі є тільки декілька заповідних ділянок степової рослинності. Тваринний світ стеців майже не зберігся. Тільки гризуни — ховрашки, бабаки, польові миші — пристосувалися до життя на сільськогосподарських угіддях. Численні табуни копитних зникли з оранкою степу, залишки їх перебувають під охороною. У східній частині материка в міру віддалення від океану зростає' континентальність клімату. Тому у Східній Гобі з'являються сухі степи з бідною рослинністю і каштановими ґрунтами, що містять менше перегною, ніж чорноземи.

У центральних районах Євразії у внутрішніх улоговинах розташовані напівпустелі і пустелі. Вони сформувалися тому, що тут дуже мало опадів. Літо сухе і спекотне, а зима суха і холодна. Для життя рослин не вистачає вологи. У пустелях помірного і субтропічного поясів Євразії ростуть полин, солянки, саксаул. У Центральній і Середній Азії, в зоні напівпустель і пустель, є численні гризуни, що здебільшого узимку впадають у сплячку. Колись тут жили дикі осли-кулани, дикі коні Пржевальського, верблюди. Зараз вони майже не збереглися, але в результаті активних заходів з охорони та відновлення кількості популяції цих тварин врятовані від вимирання.

Тропічні пустелі Аравії, Месопотамії і басейну Інду подібні за своїми природними умовами до африканських, тому що між цими територіями існують широкі зв'язки і немає перешкод для обміну.

На півдні приокеанських секторів материка розташовані зони субтропічних, а на сході і тропічних лісів. Особливою своєрідністю відрізняється зона твердолистяних вічнозелених лісів і чагарників Середземномор'я. Літо тут сухе і жарке, зима волога і тепла. Рослини пристосовані для перенесення жари і посухи.

Умови для росту деревної рослинності несприятливі, тому вирубані ліси не відновлюються, їхнє місце займають чагарникові формації. У прибережних лісах переважають вічнозелені дуби, дика маслина, благородний лавр, південна сосна - пінія, кипариси. У підліску — низькорослі і чагарникові форми дубів, мирт, суничне дерево, розмарин та ін. Вони є основною рослинністю чагарникових заростей. Великі площі зайняті культурними рослинами. Вирощують маслини, цитрусові, виноград, ефіроолійні культури, наприклад лаванду, У минулому тут було розвинуте скотарство. У результаті перевипасання деякі райони взагалі виявилися позбавленими ґрунтово-рослинного покриву або заросли колючими чагарниками. Диких тварин мало, збереглися гризуни (наприклад дикий кролик), невелика кількість диких кіз і гірських баранів (у горах, переважно, на островах), хижах генетта. Є багато плазунів: змій, ящірок, хамелеонів. Своєрідний світ птахів, багато з яких не зустрічаються в інших місцях (блакитна сорока, іспанський горобець та ін). Живуть великі хижі птахи — грифи, орли.

У субтропічному поясі на сході материка переважають перемінно-вологі (мусонні) ліси. Опади тут випадають переважно у період жаркого літа, а зима прохолодна і відносно суха. Ліси дуже багаті видами. Ростуть вічнозелені дерева: магнолії, камфорний лавр, камелії, тунгове дерево, бамбук. До них домішуються листопадні: дуб, бук, граб, :і.'південні хвойні: особливі види сосни, кипариси та ін. Є багато ліан. На густозаселених рівнинах Китаю природної рослинності майже немає. Тут вирощують субтропічні культури. Дикі тварини збереглися, головним чином, у горах. Склад фауни своєрідний: зустрічаються чорний гімалайський ведмідь, бамбуковий ведмідь — панда, леопарди, мавпи — макаки і гібони. Птахи зазвичай мають яскраве пір'я: фазани, папуги та ін.

Там, де добре виражений посушливий період, у субекваторіальному поясі характерні савани і рідколісся.

У Південній і Південно-Східній Азії порівняно великі площі зайняті вологими екваторіальними лісами. Ліси відрізняються великим різноманіттям рослин і тварин, серед яких багато своєрідних груп. Особливо велика кількість видів пальм (до 300 видів), бамбука.

У Євразії великі площі займають високі гірські системи і нагір'я, у яких добре виражена висотна поясність. Структура її надзвичайно різноманітна і залежить від географічного положення гір, експозиції схилів, висоти. Особливо своєрідне Тибетське нагір'я, яке підняте на дуже велику висоту —4—6 км. Воно розташоване в 30—40-х широтах, однак, має вкрай незвичайний клімат. У денні години поверхня землі дуже нагрівається, а вночі ґрунт і повітря дуже остигають. Різниця в нагріванні досягає іноді десятків градусів. Це викликає різницю тиску і сприяє утворенню сильних вітрів. Зимові і літні температури теж дуже відрізняються. Клімат Тибетського нагір'я дуже несприятливий для життя рослин і тварин. У центрі і на заході нагір'я, де ці умови особливо яскраво виражені, формуються високогірні пустелі з низькорослими багаторічними рослинами. Уздовж водних потоків ростуть деякі витривалі лучні трави (мітлиця, вівсянка, осоки) і кущі обліпихи. Тварини цього регіону пристосувалися до несприятливих умов. Під час морозів і бур багато з них, у тому числі і птахи, ховаються в норах. Є звичайні гризуни: пищухи, бабаки, миші, зайці. Серед хижаків характерні особливі види лисиць, куниць, ведмедів. Головна тварина Тибету — як, невибагливий бик з густою довгою вовною. З інших копитних багато антилоп, є дикі осли-кіангі, гірські барани.

У межах інших високогір'їв Євразії кліматичні умови мають деякі риси подібності до Тибету, але ніде немає таких великих просторів високогірних пустель.

Запитання і завдання