Північна Америка Загальні відомості та фізико-географічне положення

Північна Америка — третій за розмірами материк Землі (після Євразії і Африки). її площа становить 20,4 млн км2, а з островами — 24,25 млн км2.

Північна Америка розташована в Північній і Західній півкулях. На півдні материк перетинає тропік, на півночі — Північне полярне коло. Крайні точки материка: на півночі — мис Мерчісон (73°50' пн. ш., 94°45' зх. д.); на півдні — мис Мар'ято (7°12' пн. ш., 80°52/ зх. д.); на сході — мис Сент-Чарльз (52°24' пн. ш., 55°40' зх. д.); на заході — мис Принца Уельського (65°35' пн. ш., 168° зх. д.).

Північна Америка омивається водами Тихого (із заходу), Атлантичного (зі сходу) й Північного Льодовитого (з півночі) океанів. Берингова протока відокремлює Північну Америку від Євразії, а Панамський канал — від Південної Америки.

Більша частина материка розташована у помірному тепловому поясі, крім крайньої півночі, яка лежить у холодному поясі, і Центральної Америки, що лежить у жаркому поясі.

Протяжність материка з півночі на південь по меридіану 100° зх. д. становить 52° (5772 км), а зі сходу на захід по паралелі 40° пн. ш.— 50° (4270 км).

Берегова лінія Північної Америки дуже порізана. На півночі біля материка розташований найбільший острів земної кулі — Ґренландія (2,2 млн км2) і великі та малі острови Канадського Арктичного архіпелагу. Північно-західна окраїна материка утворює півострів Аляску, продовженням якої є Алеутські острови. Східна — півострів Лабрадор, що омивається великою, але мілкою Гудзоновою затокою. Біля східних берегів Північної Америки лежать острови Ньюфаундленд та Великі й Малі Антільські. Берегова лінія Північної Америки найбільш порізана на північному заході, де багато островів, заток і бухт. На західному узбережжі материка є тільки одна велика затока — Каліфорнійська, відокремлена від океану півостровом Каліфорнія. У вузьких затоках східних берегів, що глибоко врізуються в суходіл, спостерігаються найвищі на Землі морські припливи — до 18 м (затока Фанді). Біля берегів материка проходять: Аляскинська, Каліфорнійська, Лабрадорська течії і течія Гольфстрім.

Природні зони

На півночі материка природні зони підпорядковані закономірності широтної зональності.

Більшу частину Гренландії і Канадського Арктичного архіпелагу займає зона арктичних пустель. На сході зони великі простори зайняті льодовими, а на заході — кам'янистими пустелями. На льодовиках арктичних пустель можуть жити тільки найпростіші організми. На прогрітих ділянках кам'янистих пустель ростуть мохи та лишайники. Життя більшості тварин тут пов'язане з океаном. На суходолі зустрічаються лемінги, якими харчуються песці та вовки.

Зона тундри, що розміщена в субарктичному кліматичному поясі, на сході материка просувається далеко на південь, займаючи майже половину півострова Лабрадор. При малій кількості тепла й опадів для неї характерним є надмірне зволоження, велика кількість боліт, озер, невеликих річок. На тундро-болотяних ґрунтах ростуть кущі, трави (карликова береза, карликова вільха, Кассіопея та інші), великі простори зайняті мохами і лишайниками. Уздовж річок, що течуть із півдня і несуть тепло, з'являється деревна рослинність. Типовими жителями американської тундри є північний олень карибу, лемінг, песець, вовк, вівцебик.

Зона лісотундри простягнулась вузькою смугою на південь від тундри. У лісотундрі з'являються хвойні дерева — чорна і біла ялина, бальзамічна туя, а на півдні — модрина.

У помірному кліматичному поясі, що займає майже 1/3 материка, розміщено декілька природних зон. На півночі поясу в умовах прохолодного літа і надмірного зволоження на мерзлотно-тайгових і підзолистих ґрунтах ростуть хвойні ліси, тобто сформувалася зона тайги. Тут ростуть чорна і біла ялина, бальзамічна туя, декілька видів сосни та модрини. Особливо багатий видовий склад тайги на узбережжі Тихого океану. Для неї характерні сітхінська ялина, дугласія, хемлок та інші види великих дерев заввишки до 80—100 м. У тайзі живуть чорний ведмідь, сірий ведмідь грізлі, американський лось, лісовий бізон, канадська рись, єнот, ондатра, червона лисиця та інші.

На південь від тайги на рівнинах Північної Америки зміна природних зон відбувається від узбережжя Атлантичного океану вглиб материка. Зона мішаних лісів з переважанням бурих лісових і дерново-підзолистих грунтів займає область Великих озер. У її межах поєднуються масиви хвойних, дрібнолистяних (береза, тополя) і широколистяних лісів. На узбережжі розповсюджені хвойно-широколистяні ліси, де ростуть декілька видів клена (цукровий, червоний, сріблястий), а також бук, липа, дуб, ясен, із хвойних — туя.

Зона широколистяних лісів (аппалачські ліси) лежить на південь і південний схід від мішаних лісів. Ґрунти тут бурі лісові. Флористичний склад лісів багатий і різноманітний: дуб (білий, чорний, північний, червоний), липа, бук, платан, каштан, тюльпанне дерево, листопадна магнолія. Мішані та широколистяні ліси збереглися дуже мало, тому і тварин тут мало. У заповідниках водяться бізони.

У межах помірного кліматичного поясу в центрі материка, південніше тайги і західніше мішаних широколистяних лісів простягаються лісостепи, а також прерії, де у минулому панували висо-котравні злакові рослинні угруповання. Сьогодні обидві підзони майже повністю розорані. На захід від Великих рівнин лежать Кордильєри.

На плоскогір'ях, плато і нагір'ях, що простягаються між пасмами Кордильєр, сформувалися ландшафти напівпустель і пустель.

У субтропічному кліматичному поясі зміна зон відбувається зі сходу на захід. На сході ростуть субтропічні вологі вічнозелені мішані ліси на жовтоземах і червоноземах. У лісах панують дуб, магнолія, бук; там, де сухіше, ростуть сосна, пальма сабаль, а на заболочених ділянках — болотний кипарис. Лісів на рівнинах материка збереглося мало.

Углиб материка ліси змінюються преріями, які в цьому поясі в продовженням прерій помірного поясу. Природна рослинність прерій майже не збереглася. її змінили поля бавовнику, арахісу, тютюну.

На захід прерії переходять у зону субтропічних степів, де серед трав зустрічаються сухі колючі кущі, а на самому півдні навіть дерева (дуб, акація).

Зона напівпустель і пустель субтропічного поясу розміщена у внутрішніх районах Кордильєр (нагір'я Великий Басейн, плато Колорадо, північна частина Мексиканського нагір'я). Основні рослини — чорний полин, лобода. Для Мексиканського нагір'я характерні кактуси. Серед тварин багато плазунів, гризунів, зустрічаються броненосці. Високі хребти в цьому, поясі вкриті рідкими сосновими лісами.

На заході поясу розміщена зона середземноморських твердолистяних лісів і чагарників. У лісах на західних схилах гір — вічнозелені дуби, сосни, секвойї, які належать до реліктових видів.

У тропічному поясі на високих плато Центральної Америки панують савани, а на узбережжі Мексиканської затоки і на островах — савани та вологі тропічні ліси на червоноземних і червоно-бурих ґрунтах.

У Кордильєрах виражена висотна поясність, особливості якої визначаються висотою гір і розміщенням їх окремих частин у різних кліматичних поясах. У середній частині, що складається із чагарників, вище ростуть ліси з дуба, сосни, клена, а вище за 1000 м переважають хвойні породи (сосна, кедр, смерека і гігантська секвойя заввишки до 150 м). Виїде від межі лісу поширені альпійські луки, які переходять у гірську тундру і голі скелі. Із тварин у горах водяться сірий ведмідь грізлі, рись, вовк, лисиця.

Природа Північної Америки змінена в результаті господарської діяльності, особливо на території США.