5.4 Рекомендації з призначення посадок шліцьових з'єднань

Шліцьові з'єднання в порівнянні зі шпонковими передають великі обертові моменти, мають велику міцність втоми і високу точність центрування і напрямку. Застосовуються прямобочні, евольвентні і трикутні шліцьові з'єднання, однак найбільше поширення мають прямобочні, тому обмежимося рекомендаціями з вибору посадок тільки для них.

Існує три способи центрування (рис. 5.8): за зовнішнім діаметром шліців D (a) (зазор по внутрішньому діаметру), за внутрішнім діаметром d (б) (зазор по зовнішньому діаметру) і по бокових сторонах шліців b (в) (зазори по зовнішньому і внутрішньому діаметрах). Вид центрування вибирається з конструктивних і технологічних міркувань.

Там, де пред'являються високі вимоги до кінематичної точності, застосовують центрування по d чи D. Центрування по d забезпечує точне центрування і застосовується звичайно для рухомих з'єднань, а центрування по D - для нерухомих з'єднань чи для рухомих, що сприймають невеликі навантаження. Центрування по b застосовують, коли точність збігу вісей може бути невелика, але потрібно забезпечити достатню міцність з'єднання в експлуатації чи коли вимагаються мінімальні зазори по ширині шліців, наприклад, при знакозмінних навантаженнях чи реверсивному русі. Найчастіше використовують центрування по d чи D.

Основні розміри прямобочних шліцьових з'єднань нормовані ГОСТ 1139-80, причому в залежності від числа зубців Z вони підрозділяються на три серії: при

Z= 6,8 і 10 - легка і середня; при Z= 10, 16 і 20 - важка.

Посадки шліцьових з'єднань із прямобічним профілем будують в системі отвору. їх виконують по циліндричній поверхні, що центрує, і одночасно по бокових поверхнях западин втулки і зубців вала (тобто, по d і b, no D і b чи тільки по b). Відхилення розмірів отвору і вала відраховують від номінальних розмірів d, D і b, основні відхилення і поля допусків для яких узяті у відповідності з ГОСТ 25346-82.

Стандарт рекомендує посадки в залежності від способів центрування, виділяючи з них кращі, на яких ми і зупинимося.

Так, при центруванні по D посадка центруючого елемента може

вибиратися з ряду , , а при центруванні по d - з ряду .

Посадка по ширині шліців вибирається:

при центруванні по b з ряду:

при центруванні по D з ряду: ;

при центруванні по d з ряду:

Для елементів, що не центрують, установлені такі поля допусків: для D при центруванні по d і b a11 - для вала і Н12 - для втулки; для d при центруванні по D чи b H11 - для втулки.

Позначення шліцьових з'єднань валів і втулок на кресленнях повинне містити літеру, що позначає поверхню центрування, число зубців і номінальні розміри d, D і b, позначення полів допусків чи посадок діаметрів, а також розміру b, розташовані після відповідних розмірів. Допускається не вказувати в позначенні допуски діаметрів, що не центрують.

Так, умовне позначення з'єднання з числом зубців Z=8, внутрішнім діаметром d=36 мм, зовнішнім діаметром D=40 мм, шириною зубця b=7 мм, записується в такий спосіб:

-

Рисунок 5.10 – Фрагменти креслень з прикладами позначення посадок шліцьових з’єднань

при центруванні по d:

- при центруванні по D:

-при центруванні по b:

_.

При центруванні по d умовне позначення втулки таке: d-8*36H7*40H12*7D9; а умовне позначення вала має вигляд d-8*36e8*40a11*7f8 .