Тема 1. Загальні засаді здійснення правового регулювання конкурентних відносин в Україні.

1. Економіко-правова сутність конкуренції.

2. Поняття та види конкурентних правовідносин.

3. Джерела правового регулювання конкурентних відносин в Україні.

4. Історія розвитку конкурентного законодавства.

5. Місце конкурентного права в системі права України.

1. Економіко-правова сутність конкуренції. Характеристика основних понять, що застосовуються у сфері здійснення конкуренції.

Конкуренція – основа розвитку бізнесу і господарства будь-якої країни. Цілком зрозумілим є той факт, що доступ до ринку як з боку продавців, так і з боку покупців – є запорукою вдоволення одних та інших. Якщо когось з цих суб’єктів не допускають до бажаної цілі, вони відчувають невдоволення. Таким чином, негативний прояв обмеження конкуренції може проявлятися як для покупців, так і продавців. Для покупця конкуренція важлива, оскільки він може вибрати необхідні товари за привабливою ціною та належної якості. Продавець за наявності конкуренції має, як правило, одну перевагу – безперешкодний доступ до ринку, з чого випливають деякі економічні пріоритети (великий ринок збуту та справедлива ринкова ціна). Однак, за відсутності конкуренції він може вільно диктувати ціни, виставляти критерії якості тощо, і таким чином, для інших продавців конкуренція є негативним явищем.

Разом з тим конкуренція не завжди вигідна і покупцю, адже іноді монополіст може виставити значно нижчу ціну, аніж на вільному ринку. Зрозуміло, що такий стан речей може не сподобатися конкурентам монополіста, і тут на допомогу має прийти державне регулювання.

З іншого боку, не можна не відмітити, що свобода конкуренції – це не лише економічна категорія. Адже економічна конкуренція важлива і для соціального життя людей. Так, недобросовісна конкуренція загрожує нормальному інтелектуальному розвитку суспільства. Європейські науковці відмічають, що неекономічні цілі (особливо в Європі) відіграють більшу роль в конкурентній політиці сьогодення. Видатний американський економіст Портер писав, що в новому думанні конкуренція бере свій початок від збільшення продуктивності та використання ресурсів.

На думку В. С. Щербини, функціонування ринкових відносин, в основі яких лежить багатоукладна економіка, передбачає створення рівних можливостей для суб’єкта господарської діяльності, їхню конкуренцію, колі їхні самостійні дій обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, які потребує споживач.

У ст. 42 Конституція України закріпила положення про державне забезпечення захисту конкуренції. Зокрема, на конституційному рівні не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Господарським кодексом України (далі – ГК) встановлено, що антимнопольно-конкурентна політика є одним із основних напрямів економічної політики держави, що спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб’єктів іншими.

Конкуренція – економічна категорія, що застосовується в праві. Спочатку звернемося до законодавчого визначення економічної конкуренції. Згідно ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі – Закон про захист конкуренції) конкуренція – це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Вчені-юристи по-різному розуміють це поняття. Так, С. І. Сєрьогін під конкуренцією виводить «змагальність господарюючих суб'єктів, коли їх самостійні дії ефективно обмежують можливість кожного односторонньо впливати на загальні умови обігу товару на відповідному товарному ринку». Автор відзначає, що в даному випадку під конкуренцією розуміється характер, що носять відносини господарюючих суб'єктів, які присутні на ринку, коли вони перебувають у стані змагальності (а не співробітництва), що призводить до неможливості кожного з них визначати ціну та обсяг пропозиції на ринку в цілому.

А. Н. Варламова  визначає поняття конкуренція в «широкому» та «вузькому» (законодавчому) сенсі. Під конкуренцією в широкому сенсі слова пропонується розуміти процес суперництва (боротьби) господарюючих суб'єктів за переваги на ринку з використанням різних методів. У вузькому розумінні слова (законодавчому) конкуренція може бути визначена як процес суперництва на ринку між господарюючими суб'єктами (групами осіб) за досягнення переваг з метою отримання найбільш вигідних умов збуту товарів у межах, встановлених законом.

Вцілому поняття конкуренції на юридичному рівні визначити досить важко, оскільки це є переважно економічною категорією, а право обслуговує цю категорію. З позиції економіки конкуренція - це економічні відносини між суб'єктами господарювання на ринку, результатом яких є певний стан ринку, при якому можлива свобода вибору для споживачів та суб'єктів господарювання і виключений вирішальний вплив окремого суб'єкта господарювання на ринок. З суб'єктивної сторони конкуренція - це вільні і правомірні дії суб'єктів господарювання змагального характеру, засновані на власних досягненнях і спрямовані на одержання переваг над іншими суб'єктами господарювання і, в остаточному підсумку, максимального прибутку.

Часто в юридичній та економічній літературі наводяться визначення конкуренції Адама Сміта. Це не зовсім коректно, оскільки сам видатний економіст його не давав, однак активно аналізував зміст та характеристики конкуренції, особливо в Главі 7 Книги 2 «Про природну та ринкову ціну товарів» класичної праці «Дослідження про природу та причини багатства народів». Лише в 50-тих рр.. ХХ ст. нобелевський лауреат в галузі економіки Д. Стігллер виводив ідеальну ринкову конкуренцію як стан, коли є невизначена кількість торговців (з яких ніхто не контролюється чи значно зазнає впливу щодо попиту та пропозиції), що діють незалежно на ідеальному ринку. На ідеальному ринку торговці знають всю цінову пропозицію.

Інший відомий американський економіст М. Портер визначав п’ять сил конкуренції: загроза появи продуктів-замінників; загроза появи нових гравців; ринкова влада постачальників; ринкова влада споживачів; рівень конкурентної боротьби.