3. Анатомо-фізіологічна перебудова організму та її вплив на психологію підлітка.

Закономірності анатомо-фізіологічної перебудови організму підлітків означують принципові змішення всіх соматичних систем від дитячого типу до дорослого. Перехідний процес охоплює усі рівні біологічної організації підлітка і є одним з найважливіших чинників, що обумовлює процес формування особистості у період дорослішання.

Основними напрямками анатомо-фізіологічної перебудови організму традеційно вважвоть фізичний розвиток, статеве дозрівання, особливості функціонування нервової системи.

Фізичний розвиток. Активізація і складна взаємодія гормонів росту і статевих гормонів викликають інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток. Збільшуються зріст і вага дитини, причому у хлопців в средньому пік «пубертатного стрибка зросту» припадає на 13 років, в закінчується в 15 років, іноді триваючи до 17. У дівчаток «стрибок зросту» починається і завішується на два роки раніше. Зміна зросту і ваги супроводжується зміною пропорцій тіла. Спочатку «дорослих» розмірів досягають готова, ступні, потім кінцівки (подовжуються руки і ноги) і в останню чергу – тулуб.

Інтенсивне зростання скелета, що досягає 4 - 7 см в рік, випереджує розвиток м'язів. Кістки кінцівок випереджають у своєму розвитку кістки грудної клітки і тазу. Зростання м’язової тканини не встигає за збільшенням довжини тіла. Порушується координація рухів. Усе це призводить до непропорційності тіла та підлікової незграбності.

Прискорюється обмін речовин.

У зв'язку зі швидким розвитком виникають труднощі у функціонуванні серця, легенів, кровопостачанні головного мозку. Підлітки 11-14 років переживають погіршення здоров’я, фізичний дискомфорт, стомлення, млявість. Для них характерні зміна артеріального тиску, підвищена стомлюваність, перепади настрою, неурівноваженість. Цей стан вдало виразив американський підліток: «У 14 років моє тіло ніби сказилось». Емоційну нестабільність посилює сексуальне збудження, яке супроводжує процес статевого дозрівання.

Статеве дозрівання. Більшість психофізіологічних особливостей підліткового віку зумовлені формуванням репродуктивної функції, або статевим дозріванням. Біологічні зміни, пов’язані із статевим дозріванням, розвиваються поступово, і у цьому процесі вилітають п'ять стадій (Т.Д.Марцинковська, О .О.Сергієнко):

• перша стадія - дитинство (інфантилізм) для якої характерний повільний розвиток репродуктивної системи статеві органи розвиваються повільно, вторинні ознаки відсутні. Регуляція розвитку здійснюється гормонами щитоподібної залози і соматотропними гормонами гіпофізу. Ця стадія завершується у 8 — 10 років у дівчат та 10- 13 рокв у хлопчиків;

• друга стадія (гіпофізарна) - початок пубертату. Активізація гіпофізу (зростати втілення секреції гіпофізарних гормонів - соматотропну і фоллітропіну) зумовлює прискорення росту тканин і появу початкових ознак статевого дозріванні. Це стадія завершується у дівчат в 9 - 12 років тау хлопчиків б 12- 14 років;

• третя стадій - стан активізація статевих залоз. Гормони гіпофізу стимулюють статеві залози, які починають виробляти стероїдні гормони (андрогени та естрогени) та посилюють функціонування інших залоз внутрішньої секреції (щитовидної залози, наднирковиків). Це спричиняє так звані «стрибки росту» (прискорене збільшення у зрості (в основному за рахунок трубчастих кісток кінцівок) та у вазі), що є суттєвим біологічним показником початку підліткового періоду. Дівчата ростуть більш активно у 11 -12 років (до 10 см нарік), хлопці більше набувають у зрості у 13 -14 років, в після 15 років переганяють у зрості дівчат. Разом із зростом збільшується і маса тіла (до 4-8 кг на рік). Темпи зростання маси тіла відстають від темпів росту скелету, що зумовлює диспропорції зовнішності підлітка та недостатню координацію, надлишок рухів. Разом з тим підлітковий вік є оптимальним дій оволодіння складними руховими навичками (несформована система управлені рухами с більш пластичною і здатного до тренування). При ньому продовжується розвиток статевій органів те вторинних ознак;

• четверта стадія - період максимального стероідогенеза (максимальної активності статевих гормонів: андрогенів (чоловічих) та естрогенів (жіночих)) - починається у 11 - 1З років у дівчат та у 12- 16 років у хлопчиків. На цій стадії найбільшої активності досягають статеві залози (яєчники і сім’яники), завершується формування вторинних ознак. В кінці цієї стадії у дівчат з' являється менструація;

• п’ята стадія - завершення формування репродуктивної системи (починається у 11 - 14 років у дівчат та 15-17 років у хлопців), що означує встановлення регуляції між окремими ланками системи: гормонами гіпофізу і периферійними залозами. Вторинні статеві ознаки вже виражені повністю . Загачується оволосіння нижньої частив живота.

Вік закінчення пубертатного процесу у дівчат 15 - 16 років, у хлопців 17-18 років. Однак, тут можливі значні індивідуальні варіації: коливання у строках можуть досягати ло2-3 років (особливо у дівчат).

Пубертатний розвиток визначає такі завдання розвитку як необхідність реконструкції тілесного образу Я; побудова чоловічої або жіночої «родової» ідентичності ; поступовий перехід до дорослої геніальної сексуальності .

Статеве дозрівання розпочинається і закінчується раніше, ніж завершується загально органічний розвиток підлітка, і раніше, ніж завершуєтеся власне соціально-культурне становлення.

Невідповідність психічного і біологічного розвиту, підвищена збудливість центральної нервової системи можуть ефективні стани, хворобливі реакції на зауваження, хизування недоліками, збільшення немотивованих вчинків, можливість проявів асоціальної поведінки, потяг і здатність до героїчних учинків, тобто статеве дозрівання, як наголошує В. М.Поліщук, спричиняє низку виховних проблем.

У підлітковому періоді інтенсивно розвивається нервова система, під контролем якої відбувається процес статевого дозрівання. Провідну роль відіграє гіпоталамо-гіпофізарна система, яка контролює діяльність всіх залоз внутрішньої секреціїї (щитовидної, надниркових залоз, статевої). Підвищена активність гіпоталамусу у пубертатний період впливає на співвідношення кіркових і підкіркових процесів у структурах мозку.

У 9 - 10 років кора відіграє провідну роль у регуляції поведінки датини: спостерігається високий рівень розвитку довільних процесів, висока продуктивність когнітивних процесів, врівноваженість емоційних проявів, баланс між системою активації і гальмування . Протягом пубертатного періоду відбувається значне посилення підкіркової активності, що спричиняє дестабілізацію і зрушення кірково-підкоркових відношень. Означене призводить до переваги збуджуваних впливів і послаблення гальмівних процесів. Показниками посилення підкіркових виявів і послаблення тонусу кори головного мозку є різкі порушення вегетативних функцій серцебиття, судинні розлади тощо (А.Г.Хринкова).

Наприкінці пубертатного періоду підкіркові впливи послаблюються і відновлюються зрілі співвідношення (116» с. 19 - 20],

Статеве дозрівати - стадіальний процес, тому регресивні зміни у мозковій організації відбуваються поступово та знаходять відображенні в особливостях поведінки підлітків.

Вплив пубертатну на психічне життя підлітка:

1) Зміни у функціонуванні нервової системи (зокрема, у взаємодії кори та підкоркових структур та підвищення ативності останніх) призводять до підвищеної збудливості емоційної лабільності, слабкості гальмівннх процесів, гіперактивності. У зв'язку з послабленням контрольних функцій фронтальних відділів кори мозку страждає вся система довільної регуляції психічної діяльності та поведінки. Це впливає також на когнітивні процеси передусім, на_сприймання та увагу. Так, молодші підлітки відчувають ускладнення у підтриманні довільної уваги, диференційовані сенсорних те вербальних подразників. Таким чином, на початку статевого дозрівання високий рівень підкоркової активності призводить до негативних рушень в роботі мозкових систем, які відповідають за реалізацію когнітивних функцій.

На четвертій та п'ятій стадіях статевого дозріванні збільшується активність статевих залоз, відповідно гальмуєтася активність гіпоталамуса та гіпофіза та відновлюється контрольна функції кори великих півхкуль. В результаті у старших підлітків (14 — 15 у дівчат, 15-17 років у хлопців) відновлюється довільна саморегуляція поведінки та психічної діяльності.

2) Під впливом посиленого функціонування залоз внутрішньої секреції підвищується збудливість нрвової системи (генералізація збудження) підлітка, що супроводжуються додатковими супутніми рухами рук, ніг, тулуба (особливо у хлопчиків). Молодші підлітки (10 - 12 у дівчат, 11 - 13 років у хлопців) часто виявляють непосидючість, емоційну, реактивність, екзальтованість, конфліктність, агресивність, підвищену дратівливість, надмірну образливість, загальність, різкість.

Активність гормональних процесів визначає високу емоційність підлітків. Емоції підлітків відрізняються не лише силою, але і великою нестійкістю. Настрій часто і різко змінюється можливі бурхливі афективні спалахи. На дріб'язкове прохання або зауваження підліток може відповісти криком, сльозами, грюканням дверима. Емоційна сфера підлітка характеризується підвищеною чутливістю. У молодшого підлітка підвищується тривожність у сфері спілкування з однолітками, у старших підліткв - з дорослими.

3) Під впливом пубертату відбувається формування такого важливого компонента Я-концепції як сексуальна орієнтація. Статеве дозрівання дає поштовх психосексуальному розвитку, засвоєнню соціально схвалених норм і правил сексуальної поведінки, вибору певної статевої ролі (сексуальної орієнтації). Бурхливі гормональні зрушення викликають нові сексуальні передавання та змушують підлітка по-новому оцінювати і осмислювати свою статеву приналежність і сексуальну ідентичнісґь в усіх її проявах (соматичних, психологічних і поведікових).

4) Формується новий образ фізичного «Я», різко підвищується ітерес до своєї зовнішності. Підліток повний тривог і хвилювань з приводу свого тіла і зовнішності в цілому (занепокоєння з приводу повноти, маленького або великого зросту, наявності вугрів, нібито короткого статевого члена у хлопчиків, слабкого розвитку грудних залоз у двчаток тощо). Вони пов’язані із статевими ознаками і невідповідністю свого тіла зазвичай завищеним уявленням про необхідні риси маскулінності (мужності) і фемінності (жіночності). Іноді це призводить до почуття неповноцінності, замкнутості, навіть неврозу.

В цілому тотальна анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка підвищує сприйнятливість організму до впливу різноманітних факторів середовища і знижує його опір (резистентність). Соціально-середовищні чинники можуть як загострити труднощі пубертатного періоду, так і пом’якшити їх, послабити травматичні наслідки протікання.

Акселерація. Існують значні індивідуальні відминості у часі і швидкості фізичного розвитку у підлітковому віці. На образ фізичного «Я» і самосвідомість підлітків у цілому значно впливає темп статевого дозрівання, пов'язаний із феноменом акселереції (Е.Кох) - прискореного росту і , фізичного розвитку дітей і підлітків порівняно із попередній поколіннями.

Ця проблема виокремилася у XIX ст. (Roberts, 1876) у контексті аналізу психології дитини. Порівняльні антропометричні дослідження. проведені у 30‑х роках XIX та на початку XX ст.. довели, що процес акселерації охопив населення всіх економічно розвинених країн, що виявляється у прискоренні процесів дозрівання, зниженні процесів старіння (особливо у сфері інтелектуальної діяльності), унаслідок чого розширюється віковий діапазон зрілості.

Особливості прояву темпів статевого дозрівання зумовлює диференціацію підлітків:

• акселерат - ранньозрілі особи;

• діти із оптимальним розвитком, - розвиток яких відповіднє середнім показником вікового фізичного зростання;

• ретарданти - пізньозрілі підлітки, які, як правило через 2-3 роки після кризи 13 років наздоганяють ровесників.

Аналізуючи особливості психічного розвитку підлітків із різним темпом фізчного дозрівяння, психологи (D.Klozen, І.С.Кон) наголошують на трьох профільних векторах:

1. відносна зрілість, зріст і тілобудова безпосередньо впливають на певні фізичні здібності: переваги у зрості вазі та силі підлітка-акселерата можуть забезпечити йому переваги у спорті та інших фізиих заняттях порівняно із підлітками-ретардантами;

2. зрілість і зовнішність мають певну соціальну цінність, що причиняють відповідні почуття і очікування серед оточення;

3. власні здібності та їхне спряймання і оцінка у соціумі зумовлюють особливості образу «Я» підлітка.

Діти з пізнім дозріванням опиняються в найменш вигідному статусному положенні та сприймаються дорослими як менш компетентні; і навпаки - акселерація створює більш сприятливі можливості для особистого розвитку підлітків. Акселерати здаються оточенню більш зрілими, їм не доводиться виборювати бажаний статус у групі. Вони користуються повагою однолітків і довірою дорослих, які надають їм більшу свободу дій, а отже, акселерати мають можливість швидше і ефективніше розв'язувати власні проблеми. Водночас, вони більш конформні порівняно із ретардантами, які сприймаються як «менші» (фізично і психічно) і тому виявляють значну соціальну активність, щоб привернути до себе увагу.

Особливо важливі терміни дозрівання для хлопчиків. Фізично розвинений хлопчик більш успішний у різних видах діяльності, більш упевнений у стосунках о однолітками та частіше відчуває ставлення до себе як до дорослого. Навпаки, до хлопчика із пізнім дозріванням частіше ставляться як до дитини, що провокує його протест або роздратування. Такі хлопчики менш популярні серед однолітків, вони часто стають збудливими, надмірно балакучими, демонстративними, їм частіше притаманна низька самооцінка і комплекс неповноцінності (Brackbill, Craig, Nevill, Newcombe, Pelletz, Weisfeld ets.). Проте, як наголошує І.С.Кон, підліток-акселерат «має у своєму розпорядженні менше часу на те, щоб консолідувати самосвідомість і волю, необхідні, щоб витримати випробування пубертатного періоду, пов'язані із гормональними із фізіологічними зрушеними, як би позитивно ці зрушення не сприймалися». Разом з тим у психології визнано, що анатомо-фізіологічні зміни в організмі підлітка не можуть розглядається в якості прямої першопричини психічного розвитку. Ці зміни мають опосередковане значення, преломляються через культурні традиції дорослішання, через ставлення інших до підлітка і порівняння підлітком себе з іншими тощо (А.Рetersen, B.Teylor, Е.І.Ісаєв, В.І.Слободчиков та ін.).