Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
К Т 8 закінчена.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
6.25 Mб
Скачать

Тема 8. Живопис як вид образотворчого мистецтва.

План.

    1. Визначення поняття «Живопис», коротка історія та його види.

8.2 Види живопису за технологічними засобами закріплення пігменту на поверхні.

8.3. Виражальні засоби живопису і основні живописні манери накладання фарби на

поверхню твору.

8.4 Формат, обрамлення, етапи роботи над живописним твором.

8.1. Визначення поняття «Живопис», коротка історія та його види

У світовій історії мистецтв серед інших видів живопис користується у глядачів найбільшою популярністю. Адже жодним іншим видом образотворчого мистецтва не можна передати видимі явища світу, образ людини або природи, оскільки саме живопис дозволяє розкрити  глибинний внутрішній зміст та сенс суспільних явищ, духовне життя людини, її думки, почуття.

Якщо твори скульптури являють собою об'ємні тіла, а графіки – здебільшого чорно-білі рисунки на аркушах паперу, то живопис втілює образи дійсності в їх колористичному багатстві й блиску за допомогою фарб, що наносяться на певну тверду поверхню.

Отже, Живопис – вид образотворчого мистецтва, специфічною особливістю якого є відтворення художніх образів на площині за допомогою фарб.

Образи живопису дуже наочні і переконливі для того, хто їх сприймає. Твори живопису здатні виконувати безліч завдань:

  • відтворювати на площині об'єм предметів, їхню матеріальну плоть, глибину зображуваного простору, світлоповітряне середовище, що оточує предмети, вражаючі ефекти освітлення;

  • Зображувати й розкривати складний світ людських почуттів, переживань, характерів, передавати найтонші відтінки настрою, невловимі миті в житті людини і природи;

  • може передавати найвищий політ художньої фантазії, здібний втілювати неперехідні вічні загальнолюдські ідеї.

Ідейний зміст твори живопису зазвичай конкретизуються в сюжеті. Це може бути розгорнута розповідь, часто запозичена з певного міфологічного, легендарного або літературного джерела. Живописець відтворює сюжет живописними пластичними засобами (композиція, рисунок, колір, ритм тощо) і надає зображуваній події свою оцінку. Тому один і той же сюжет у різних художників в різні епохи отримує своє неповторне тлумачення: в їхніх картинах знаходять своє вираження як загальні уявлення епохи, так і глибоко особиста позиція художника, його власне ставлення до зображуваного явища.

Живопис виник в епоху пізнього палеоліту (40-8 тисяч років тому). Збереглись наскальні розписи (у південній Франції, північній Іспанії), виконані земляними фарбами (вохрами), чорною сажею і деревним вугіллям за допомогою розщеплених паличок, шматочків хутра і пальців (зображення окремих тварин, а потім і мисливських сцен). У живописі палеоліту зустрічаються як лінійно-силуетні зображення, так і нескладне моделювання об’ємів, проте композиційне начало в ньому виражено ще досить слабо. Більш розвинені, абстрактно узагальнені уявлення про світ відобразились в живопису неоліту, в якому зображення складаються в оповідні цикли, з’являється образ людини.