Тема 7. Графіка .

План.

1. Коротка історія та значення графіки як мистецтва.

2. Оригінальні графічні техніки.

3. Друкована графіка. Гравюра.

4. Силует.

5. Книжкова ілюстрація і шрифт

6. Прикладна та промислова графіка.

1. Коротка історія та значення графіки як мистецтва

Графічне мистецтво є одним з найвідоміших серед образотворчих мистецтв. Перші контурні й силуетні зображення тварин і людей на стінах печер первісної людини були суто графічними. Орнаментика на побутових речах та зброї доби неоліту та бронзового віку також є зразками графічного мистецтва.

Мова графіки порівняно з мовою живопису більш скупа і лаконічна, має більше умовностей. У графіці основними засобами зображення є лінія, штрих, крапка, контраст білого і чорного. Для виконання графічних творів використовують олівець, вугіль, туш, сангіну, соус та інші матеріали. Це відрізняє графіку від живопису, в якому вдаються до розмаїтої палітри фарб. З бігом часу образотворчі можливості графіки розширювалися й удосконалювалися До них віднесли й ті види гравюри та літографії, у техніці яких вживаються кольори, щоправда, які мають допоміжне значення.

Можливості застосування графіки досить широкі. Види й форми її дуже різноманітні: станковий та учбовий рисунок, естамп (усі види гравюри та літографії), книжкова ілюстрація та орнаментика, журнальний та газетний рисунок, плакат, афіша, торговельна реклама та етикетка, грошові знаки й поштова марка та листівки. Все це графічні твори, з якими ми повсякденно зустрічаємось, оскільки графіка є найбільш демократичним видом мистецтва.

Можна припустити, що рисунок був найбільш давнім видом образотворчого мистецтва, якщо згадати наскальні рисунки первісної людини. Звичайно, рисунок розвивався паралельно із скульптурою і прикладним мистецтвом і здебільшого складав їхню органічну і необхідну частину. Високі зразки рисунка дав нам античний вазопис, основу якого складали лінія і силует (пляма).

Як самостійний вид мистецтва рисунок існує з кінця ХУ – поч. ХVІ ст. Раніше до нього ставилися як до підсобного, підготовчого матеріалу під час роботи над картиною, скульптурою, фрескою, гобеленом. Потім він набув самостійного художнього значення, як й інші станкові види мистецтва.

В процесі історичного розвитку в рисунок (так як і у друковану графіку) активно став проникати колір і до графіки стали відносити і рисунок кольоровими крейдяними паличками – пастель, і кольорову гравюру, і живопис водяними фарбами – акварель, і гуаш.

У найбільших музеях світу бережливо зберігаються як швидкі начерки, так і скрупульозно пророблені довготривалі малюнки, що найчастіше є прообразами майбутніх картин і монументальних розписів. При багатьох музеях тепер існують спеціальні сховища – кабінети графіки.

Якщо у живописця в руках ціла палітра фарб, то художник-графік, як правило, користується одним кольором, що створює особливі труднощі. Графік знаходиться в «умовному» світі, що не має кольору і користуючись скупими засобами створює тим не менш трепетну і живу картину світу.

Рисунок, виконаний художником в одному примірнику – твір унікальний. Друкована графіка дозволяє відтворювати рисунок у великій кількості примірників. Основним видом друкованої графіки є гравюра (на дереві, металі, камені). Найбільш раннім засобом гравірування, який став застосовуватись у ХУ ст. у Західній Європі і у ХVІ ст. в Росії та Україні, була гравюра на дереві (ксилографія). Пізніше починають застосовуватись й інші гравірувальні техніки.

Зараз більшість друкованих графічних технік з великим успіхом може замінити комп'ютер (як чорно-біле, так і кольорове зображення). «Видатні» умільці вміють навіть гроші «друкувати» за допомогою цієї новітньої техніки.

Ось як про графічне мистецтво говорить видатний графік сучасності, ректор Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури Андрій Володимирович Чебикін: «Як на мене, графіка — найбільш економна техніка. Треба вміти найменшими засобами досягти найбільшої виразності. І потрібні емоції: якщо ти схвильований сам, то схвилюєш і глядача».

З творами графіки людина стикається протягом всього життя. Рисунки і гравюри, що мають самостійні, закінчені за задумом твори мистецтва, шрифт у книзі і на плакаті, книжкові ілюстрації, плакат, поштові марки, журнальні і газетні карикатури, упаковки для різних товарів, різноманітні етикетки, театральні і кіноафіші, дорожні і товарні знаки і навіть ділові бланки установ – все це твори станкової і прикладної графіки.

Що ж таке графіка? Саме слово «графіка» походить від грецького слова «графо» -- «пишу», «креслю», «малюю».

Отже, “суха” графіка – це передовсім рисунок, лінійне, строге мистецтво, засноване на сукупності чорного і білого, причому білим є сам папір, а чорним – і олівець, і вугіль або якийсь інший «сухий» матеріал, що фарбує.

Рисунок може бути відтвореним у багатьох примірниках за допомогою різних технік, як рукотворних, так і машинних. Тому графіку можна розділити на два види:

1. безпосередній рисунок на папері;

2. друкована графіка.