Геронтологічні зміни імунної системи

Механізми старіння організму людини пов’язані з геронтоло- гічними змінами багатьох фізіологічних функцій, серед них саме в імунній системі відбуваються зміни на клітинному і мо​лекулярному рівнях.

Імунна система, яка пов’язана з пристосуванням організму до стресу, що спричинюється змінами навколишнього середо​вища, втрачає свою ефективність у виконанні важливих функ​цій. Тому з віком підвищується сприйнятливість організму до вірусів, грибкових захворювань, схильність до розвитку пух​лин, автоімунних захворювань.

Послаблення імунних реакцій під час старіння передусім пов’язане зі змінами Т-системи імунітету. Маса загруднинної залози в старечому віці зменшується за рахунок атрофії клітин кіркового шару. У клітинному складі селезінки, лімфатичних вузлів відбуваються зміни — зменшується кількість зародко​вих центрів, розростається сполучна тканина. У людей похило​го віку кількість лімфоцитів у периферійній крові досягає 70 % від того рівня, який був у людей зрілого віку. Пропорційно змен​шується кількість Т-лімфоцитів, але кількість В-лімфоцитів не змінюється.

Перші зміни під час старіння — це зміни росту Т-лімфоцитів і зміни у співвідношенні їх популяцій. Зв’язок між імунітетом і старінням проявляється в збільшенні автоантитіл. Це поясню​ється послабленням активності Т-клітин і особливо їх супресор- ної функції. Фізіологічна супресія синтезу автоантитіл з віком знижується. Процес старіння організму супроводжується під​вищеною частотою таких автоімунних захворювань, як ревма​тоїдний артрит та тиреоїдит.

Послаблення Т-хелперів у людей старечого віку посилює сприйнятливість до інфекцій, затримує одужання від них, а та​кож порушує імунний контроль за розвитком пухлин.

Методи дослідження імунної системи

Методи оцінювання Т-системи імунітету:

​ підрахунок лімфоцитів у периферійній крові та кількості Т-лімфоцитів;

​ за наявності лімфопенії і зниження рівня Т-клітин мож​на припустити дефіцит клітинного імунітету;

​ рентгенографія грудної клітки в бічній проекції дає змо​гу діагностувати гіпофункцію загруднинної залози, якщо відсутня тінь залози;

​ рентгенографія грудної клітки в прямій проекції дає змо​гу діагностувати тимомегалію;

​ внутрішньошкірні тести на гіперчутливість затриманого типу. Методи орієнтовної оцінки гуморального імунітету:

​ визначення кількості В-лімфоцитів у периферійній крові;

​ визначення рівня імуноглобулінів у сироватці крові;

​ дослідження імуноглобулінів у різних секретах (слині, сльозах, секреті потових залоз тощо).

У разі зниження кількості В-лімфоцитів і загальної концен​трації імуноглобулінів можна припустити дефіцит гуморально​го імунітету.

Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій імунної системи

Можливі три типи порушень функцій системи імунітету:

1.​ Первинні та вторинні імунодефіцитні стани — порушен​ня одного з ланцюжків імунної системи.

2.​ Автоагресія проти нормальних компонентів організму тюдини (автоімунні захворювання, підвищене накопичення :-:омплексів антиген—антитіло).

3.​ Дисфункції, при яких один ланцюжок імунної системи в гтані гіперплазії, а другий — у пригніченому стані (злоякісні захворювання).

Частота спадкових форм імунодефіцитних станів становить слизько 2:1000, серед них дефект В-системи — 50—75 %, де- рект Т-системи — 5—10 %.

Про проблеми природженого імунодефіцитного стану в ди​тини можна думати за таких умов:

•​ у дитини рецидивуючий інфекційний процес, сепсис; від​значаються незвичні реакції на інфекційні агенти (пнев​монія під час краснухи або вітряної віспи);

•​ інфекційні процеси мають нетипову етіологію (пневмо- цисти);

•​ гематологічний дефіцит (анемія або лейкопенія);

•​ стійкі розлади травлення;

•​ розвиток злоякісних процесів.

Пацієнти з дефіцитом Т-системи схильні до вірусних, гриб​кових захворювань, до бактеріальних інфекцій, таких, як ту​беркульоз, сальмонельоз. У пацієнтів розвиваються системні реакції у відповідь на живі вірусні вакцини і БЦЖ. Пацієнти, в яких спостерігається дефіцит В-системи імунітету, схильні до тяжких гнійно-бактеріальних інфекцій дихальних шляхів і шкіри. Природжені імунодефіцитні стани зумовлені гіпоплазі​єю загруднинної залози, синдромом гіпоплазії волосся і хрящо​вої тканини, хронічним слизово-гнійним кандидозом.

У крові новонароджених дітей можуть бути виявлені зниже​ні рівні окремих класів імуноглобулінів. Найважчий перебіг має природжена пангіпогаммаглобулінемія (природжена агамма- глобулінемія — хвороба Брутона). При цьому захворюванні не виробляються імуноглобуліни всіх класів. Захворювання про​являється з 6 міс, коли зникають трансплацентарні імуногло​буліни. Селективний (вибірковий) дефіцит імуноглобулінів А або А і G супроводжується хронічною діареєю, яка не підлягає корекції. Дефіцит імуноглобулінів MiG супроводжується гнійно- септичними інфекціями. Іноді спостерігаються тяжкі форми природженої недостатності всіх ланцюжків імунної системи.

Проблеми пацієнтів, які пов’язані з розвитком вторинного імунодефіциту, виявляються в разі:

​ патологічних процесів, які супроводжуються втратою білка: нефротичного синдрому, опіків;

​ дистрофій, авітамінозів;

​ багатьох вірусних захворювань (кір, грип), бактеріаль​них процесів (дизентерія, сальмонельоз, холера), грибко​вих інфекцій та гельмінтозів;

​ важких хірургічних операцій;

​ деяких методів лікування (терапія кортикостероїдами та цитостатиками);

​ злоякісних захворювань.

Причиною імунодефіцитного стану можуть бути патологіч​ні зміни загруднинної залози, які виникають під впливом різ​них етіотропних чинників, а також порушень окремих ланок у системі гіпоталамус — гіпофіз — надниркові залози.

Генералізоване ураження всіх ланок імунної системи харак​терно для СНІДу.

Медична сестра повинна врахувати вік пацієнта, причини розвитку дефіциту імунної системи, його клінічні прояви. Від​повідно до імунологічних проблем необхідно організувати кон​сультацію пацієнта в імунолога, ендокринолога, інфекціоніста, провести імунологічні дослідження, контролювати проведення лікування за призначенням лікаря.

Проблема	Виявлення антитіл до ВІЛ у крові дитини раннього віку
Причина	Набутий імунодефіцит у разі перинатального інфікування дитини.
Мета	Надати спеціалізовану допомогу.
Дії медичної сестри	Під час проведення анатомічного тестування на ВІЛ-позитивність дитини необхідно оцінити епіданамнез батьків, стан здоров’я батьків і дитини. Надати інформацію щодо сучасних методів лікування СНІДу побічної дії анти вірусних препаратів. Надати батькам інформацію про те, що в Україні є антиснідова асоціація, що допомагає вирішувати медичні та соціальні питання. Надати батькам інформацію щодо територіальних спеціалізованих відділень, палат, кабінетів, в яких можна отримати кваліфіковану медичну допомогу. Допомогти батькам дитини у вирішенні медичних питань, які стосуються консультацій спеціалістів: невропатолога, пульмонолога, педіатра, кардіолога, гастролога, хірурга тощо. Допомогти батькам по можливості вирішити питання правового захисту, соціальні та психологічні питання.
Проблема	Рецидивуюча пневмоцистна пневмонія, тяжка гіпотрофія, розлади травного тракту
Причина	Клінічні стадії СНІДу.
Мета	Надати кваліфіковану медичну допомогу в спеціалізованому стаціонарі.
Дії медичної сестри	У разі госпіталізації дитини в спеціалізоване відділення інфекційного дитячого стаціонару організувати індивідуальний медсестринський пост, постійне медсестринське спостерігання. Організувати режим суворого виконання наказів МОЗ України щодо дотримання санітарно-протиепідемічного режиму. Організувати для матері та дитини нормальний психологічний клімат, а для дитини — ліжковий режим. Організувати дієтичне харчування відповідно до віку дитини. Суворо виконувати всі призначення лікаря щодо лікування дитини. Алергійні захворювання

У сучасних умовах набувають значного поширення алергійні захворювання. Як імунна, так і алергійна відповідь на алерген неоднорідна і підрозділяється на декілька типів.

Анафілактичний шок — найважча форма алергійного захво​рювання, в основі його лежить реакція швидкого типу. Найчас​тіше ця реакція розвивається на введення медикаментів. Вона може статися на укус комах, а також різке охолодження тіла у пацієнтів з холодовою алергією.

Класичні алергійні захворювання спричинюються гіперчут- ливістю організму до пилку різних рослин. Спостерігаються різ​ні нозологічні форми полінозів: з ураженням очей, ЛОР-органів, дихальних шляхів (трахеїт, бронхіт, бронхіальна астма), шкіри (кропив’янка, набряк Квінке, екзема), нервової системи (астено- вегетативний синдром) та інших органів і систем.

Вирізняють респіраторні алергійні захворювання. Цей термін об’єднує клініко-патогенетичні варіанти бронхіальної астми.

Інші форми алергії можна розрізняти за етіологією — хар​чова, медикаментозна, побутова та ін.

Пацієнтам із проявами алергійних реакцій необхідна допо​мога алерголога. У ранні терміни захворювання ефективні ме​тоди діагностики і лікування, запропоновані в алергологічних кабінетах.

Медичні сестри повинні вміти надавати допомогу особам із гострими алергійними реакціями за типом анафілактичного шоку.

Проблема	Гостра алергійна реакція - анафілактичний шок
Причина	Алергійна реакція швидкого типу побутового, харчового, медикаментозного генезу, реакція на укус комахи, прояв холодової алергії.
Мета	Припинити вплив і дію алергену, зупинити перебіг гострої алергійної реакції.
Дії медичної сестри	Негайно ввести підшкірно 0,1 мл 0,1 % розчину адреналіну. Вводити 0,1 % розчин адреналіну по 0,1 мл кожні 15 хв (3—5 ін'єкцій до виведення з алергійного шоку). До місця ін’єкції або укусу комахи прикласти холод. Місце ін’єкції або укус обколоти 0,1 % розчином адреналіну в розведенні 1:10 000. Готують розчин: 0,1 мл 0,1 % розчину адреналіну і 0,9 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Якщо лікарські засоби введені в кінцівку, то накласти на кінцівку джгут вище від місця введення. Внутрішньовенно ввести 2,5 % розчин піпольфену — 0,1 мл на 1 кг маси, в іншому шприці — 10% розчин кальцію хлориду— 0,2—0,3 мл на 1 кг маси. Згідно з показаннями ввести внутрішньом’язово або внутрішньовенно глюкокортикоїди: преднізолон — 2—3 мг на 1 кг маси, гідрокортизон — 5—10мгна1кг маси, проводити штучну вентиляцію легень, закритий масаж серця. Терміново госпіталізувати хвору дитину.
Проблема	Сухий кашель, утруднене дихання
Причина	Гострий бронхоспазм.
Мета	Припинити вплив алергену. Зняти бронхоспазм.
Дії медичної сестри	Провести інгаляцію за допомогою дозованого інгалятора з аерозолем (0,2 мг препарату на 1 вдих): беротек, сальбутамол, алупент, антастман, астмопент, ізадрин, інтал. Внутрішньом’язово ввести: адреностимулювальні препарати — 5 % розчин ефедрину гідрохлориду — 0,1 мл на кожен рік життя, а також антигістамінні засоби: 2% розчин супрастину — 0,1 мл на 1 кг маси. Уразі відсутності ефекту внутрішньовенно ввести 2,4 % розчин еуфіліну— 1 мл на кожен рік життя (3 мг на 1 кг маси) у 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. В іншому шприці ввести 20 мл 20 % розчину глюкози кокарбоксилазою — 8 мг на 1 кг маси. Негайно госпіталізувати дитину до стаціонару.