Визначення поняття та критерії здоров’я

Здоров’я населення — поняття статистичне, складається з комп­лексу демографічних показників: народжуваності, смертності, в тому числі дитячої, захворюваності, рівнем фізичного розви­тку, індексами здоров’я, середньої тривалості життя, прирос­том населення.

Здоров’я людини — це природний стан життєдіяльності, який характеризується здібністю організму до саморегулюван­ня, підтримування гомеостазу, самовідновлення і самовдоско­налення соматичного і психічного статусу за умов оптимальної взаємодії органів і систем, адекватного пристосування до змін 30внішнього середовища (фізичних, біологічних, соціальних чинників).

Здоров’я людини — це можливість використовувати резерв­ні та компенсаторні механізми відповідно до фенотипічних по­треб та здатність виконання біологічних і соціальних функцій, у тому числі народжування та виховування нащадків.

Втрата будь-якої з перелічених ознак поняття здоров’я ви­значає часткову або повну відсутність його. Повна відсутність здоров’я, не сумісна з життям.

Здоровий спосіб життя населення — це такий спосіб життя, який забезпечує взаємодію повноцінної біологічної та соціальної адаптації з можливістю максимального самовираження нації, класу, соціальної групи, окремих людей у конкретних умовах життя і передбаченням подальшого розвитку суспільства.

Здоровий спосіб життя людини — це максимальна кіль­кість біологічних і соціальних форм, засобів життєдіяльності, адекватних потребам і можливостям людини. Вони свідомо ре­алізуються людиною і забезпечують формування, зберігання та укріплення здоров’я, можливість народжувати нащадків та до­сягати активного довголіття.

Критерії здоров’я — це складне поняття. За визначенням ВООЗ медичними критеріями є: захворюваність і частота окре­мих станів здоров’я, смертність загальна і немовлят, фізичний розвиток і інвалідність.

Соціальне благополуччя характеризується такими показни­ками:

• демографічна ситуація;

• санітарно-гігієнічний стан середовища;

• спосіб життя;

• рівень медичної допомоги.

Психічні показники визначаються захворюваністю на пси­хічні хвороби, частотою виникнення невротичних станів і пси- хопатій, психологічним мікрокліматом.

В. А. Іванченко запропонував критерії громадського здоров’я, які називаються експрес-оцінкою здоров’я. Це такі показники:

• вік;

• частота пульсу;

• маса навантаження;

• частота пульсу після навантаження;

• активність життя;

• наявність шкідливих звичок.

Більш конкретні показники громадського здоров’я запро­понував Г.Л. Апанасенко, а саме:

• артеріальний тиск;

• життєва ємкість легень;

• сила кисті.

Серед критеріїв здоров’я є характеристики інтелектуаль­ного, освітнього, морально-етичного рівня відповідно до вимог суспільства.

Групи здоров’я — умовний термін для оцінювання здоров’я дітей і підлітків.

1. група — особи з нормальним розвитком і нормальним рівнем функціональних можливостей;

2. група — є незначні функціональні, або морфологічні від­хилення, а також зниження опірності організму до гострих і хронічних хвороб;

3. група — пацієнти з хронічними хворобами в стані компенсації, з обмеженими функціональними можливос­тями організму;

4. група — пацієнти з хронічними хворобами в стані субкомпенсації зі зниженими функціональними можливостями організму;

5. група — пацієнти з хронічними хворобами в стані деком­пенсації зі значним зниженням функціональних можливостей.

Довкілля — збірне поняття. Воно включає такі підпоняття: —середовище проживання — це комплекс біотичних і абіо­тичних факторів, що знаходяться поза організмом і ви­значають його життєдіяльність. Середовище проживання — житловий будинок, місце відпочинку, лікування тощо. Діяльність людини у середовищі проживання від­бувається поза виробництвом;

—виробниче середовище — частина середовища, що оточує людину. Це природньо-кліматичні умови та професійні чинники, які впливають на трудову діяльність. Таким середовищем є місце роботи людини;

• незмінне природне навколишнє середовище — сере­довище, яке не змінилося від прямого чи опосередкового впливу людини, воно здатне до самореалізації та само- відновлення. Без нього життя людини неможливе. Воно є єдиним і цілісним з внутрішнім середовищем людини;

• змінене природне навколишнє середовище — змінене се­редовище внаслідок діяльності людини, що негативно впливає на її здоров’я;

• штучне навколишнє середовище — середовище, яке ство­рено людиною для тимчасового підтримання свого життя і діяльності;

• соціальне середовище — частина середовища, що визна­чає суспільні, матеріальні, духовні умови формування людини.

• Для вивчення впливу довкілля на організм людини розгля­даються біотичний та абіотичний компоненти біосфери.

Біосфера — це нижня частина атмосфери, гідросфери та верхня частина літосфери Землі, населена живими організма­ми (академік В.І. Вернадський). Усі живі організми були назва­ні «жива речовина».

У 1965 році академік В.І. Вернадський з розвитком науково- технічного прогресу запропонував новий термін для позначен­ня нової оболонки Землі — «ноосфера». Цей термін об’єднує по­няття антропосфери, соціосфери, техносфери, біотехносфери, сфери праці та інші.

Під ноосферою розуміють нову оболонку планети, на яку по­ширюється діяльність або результати діяльності людини.

Діяльність живих організмів об’єднує всі оболонки земної кулі у єдину систему, яка зв’язана обміном речовин та енергії.

Академік В.І. Вернадський відзначав, що біосфера — це кі­бернетична система, яка має свої концепції, а саме:

—термодинамічна оболонка з температурою +70 °С та —50 °С (істоти живуть у гарячих джерелах і вічній мерз­лоті), при цьому атмосферний тиск становить близько 1 атмосфери (ці умови обмежують життя живих організмів в атмосфері на 22 км вище від рівня моря, в океані на гли­бині 10 км, у літосфері — верхній шар 4—5 км);

—біохімічна та біогеохімічна оболонки. ЦІ концепції пов’язані із складним перетворенням речовин, які втягу­ються у кругообіг речовин у природі та проходять через організм людей та всіх живих істот;

—біогеоценотична — ця концепція визначає елементарну одиницю, яка називається біогеоценоз; у ньому існують продуценти (автотрофи), консументи (гетеротрофи) та обов’язково наявні редуценти, що мінералізують орга­нічні речовини;

—інформаційна оболонка Землі отримала таку назву тому, що в біосфері відбувається трансформація речовин, енер­гії та інформації з моменту зародження життя, що суттє­во змінює нашу Землю;

- соціально-економічна концепція пов’язана з визначен­ням академіком В.І. Вернадським ноосфери у вік науково- технічного прогресу.

Таким чином, нова оболонка Землі — ноосфера, сфера ро­зумного життя і діяльності людини, яка впливає на клімат, склад атмосфери, видову численність флори і фауни, накопи­чування в біосфері радіонуклідів, підсилення біогенної міграції елементів, скорочення чисельності живих організмів.

Академік В.І. Вернадський визначив поняття ноосфери з метою планування, наукового обґрунтування використання людиною природних ресурсів, яке передбачило б їх відновлен­ня у кругообігу речовин.