Переваги грудного вигодовування представлені на схемі.

Функції грудного молока та його вплив на здоров’я матері та дитини

1. Харчова цінність грудного молока. Молоко матері — най­краща їжа для немовляти. Воно ідеально пристосовано до всіх особливостей травлення і обміну речовин новонародженої дити­ни. Білковий, жировий, вуглеводний компоненти жіночого мо­лока, вітаміни, мінеральні речовини — індивідуальні для кож­ної дитини, а деякі речовини, що входять до складу молока, є незамінними для фізіологічного росту і розвитку немовляти.

2. Захисна функція грудного молока забезпечується вмістом у жіночому молоці і молозиві низки специфічних і неспецифіч­них протиінфекційних факторів.

Роль грудного молока у профілактиці харчової алергії. Грудне молоко містить цитокіни — біологічні медіатори імун­ної відповіді, які необхідні для зміцнення імунітету у немов­лят. Найважливіші цитокіни:

• Фактор некрозу пухлин ТМГ-Ь.

• Інтерлейкіни-ІЬ.

3. Регуляторна функція грудного молока пов’язана з наяв­ністю в ньому різних гормонів: гіпоталамічних; гіпофізарних; тиреоїдних; стероїдних; гормонів підшлункової залози; про­стагландинів; ферментів (пепсину, трипсину, ліпази, амілази тощо); факторів росту (епідермального, інсуліноподібного).

Ці речовини забезпечують:

• поступовий перехід від амніотрофного до лактотрофного живлення дитини;

• сприяють дозріванню, в першу чергу, травного тракту дитини;

• запобігають перевантаженню гіпоталамо-гіпофізарної системи новонародженого;

• регулюють процеси асиміляції і синтезу білка.

4. Становлення психоемоційної єдності. Природне вигодо­вування відіграє важливу роль у становленні психоемоційного зв’язку матері та дитини. Сьогодні саме годування груддю роз­глядається як могутній емоційний стимул у процесі становлен­ня психічних функцій дитини. Відомо, що під час годування груддю між матір’ю і дитиною встановлюється особлива близь­кість, яка зберігається на все життя.

Новонароджена дитина має чути мову матері та батька. Це сприяє покращенню психоемоційного розвитку дитини, фор­муванню почуття прив’язаності та єдності дитини і батьків. Те, що дитина з перших годин життя чує голос матері, сприяє та­кож формуванню мови у немовляти в подальшому.

Отже, для повноцінного розвитку дитини вигодовування груддю та тісний контакт з матір’ю має надзвичайно важливе значення:

1. фізіологічне харчування;

2. звичні запахи і смаки;

3. тілесний комфорт;

4. відчуття безпеки;

5. джерело їжі і життя;

6. налагодження всіх життєво важливих функцій організму;

7. становлення і розвиток імунної, нервової та ендокринної систем.

5. Віддалений вплив грудного молока на здоров’я дитини. Сучасними науковими дослідженнями доведено, що ризик розвитку в майбутньому ожиріння, атеросклерозу, цукрового діабету, хронічних захворювань органів травлення, стоматоло­гічних проблем значно нижчий, ніж у дітей, які перебували на штучному вигодовуванні.

Згідно з даними Американської академії педіатрії, діти, які перебували на грудному вигодовуванні, легше встановлюють контакти з оточуючими, мають вищий індекс інтелектуального розвитку, що сприяє життєвому успіху.

6. Вплив годування грудьми на здоров’я матері. Природне вигодовування у післяпологовий період зменшує ризик крово­теч, анемії, є профілактикою гнійно-септичних захворювань, маститу, пухлин молочної залози, онкологічних захворювань матки і яєчників у майбутньому.

Грудне вигодовування — надійний фізіологічний метод за­побігання небажаній вагітності протягом перших 6 міс після пологів, коли жінка годує немовля виключно груддю.

Годування груддю є фізіологічним етапом репродуктивного циклу, який формують такі попередні етапи:

• дозрівання статевих клітин;

• запліднення;

• розвиток вагітності;

• пологи.

Головним у роботі медичної сестри є допомога матері впер­ше прикласти дитину до грудей. Медична сестра вибирає зруч­не для матері положення: лежачи на боці, спираючись на одну руку, другою підтримуючи груди знизу; лежачи на спині, а ди­тина животиком на матері («метод кенгуру»); сидячи, коли ди­тина лежить у матері на руці, голівка на ліктьовому згині мате­рі, а інша рука підтримує груди. Якщо у матері двійня, медичні сестри навчають, як годувати одночасно обох діток. Мати зруч­но сідає в ліжку, медична сестра кладе їй на коліна 2 подушки і на них дітей (ніжки дітей поза боками матері). Мати руками притримує голівки і плечі дітей.

Правила прикладання до грудей:

• тіло дитини притулити до материнського, підборіддя — до грудей;

• рот дитини широко відкритий;

• нижня губа вивернута, захоплює не тільки сосок, а й аль­веолу 30вні;

• голівка дитини має бути на одній лінії з тілом;

• дитина робить повільні, глибокі, смоктальні рухи;

• мати не відчуває болю;

• чути як дитина ковтає молоко.

Немає потреби тримати палець на груді біля носика дитини, щоб не вийняти груди з ротика. Грудь має вільно лягати, щоб не заважати дитині дихати.

Від правильної підтримки, допомоги в лікувальному закла­ді залежить, чи буде мати після виписування годувати дитину груддю. Жінці потрібно вселити віру в те, що вона може году­вати, і що у неї виробиться стільки молока, скільки потрібно її дитині, незалежно від розміру і форми залози.

Питання, з якими часто звертаються матері, які годують груддю

Чому у жінок «голубе» рідке молоко?

Грудне молоко завжди біліше від коров’ячого, але корисні­ше для дитини, ніж жовте й жирне.

Чи достатньо дитина з’їдає молока?

Якщо дитина наїдається, вона спокійна, багато мочиться (до 15—25 разів на добу), набирає вагу. Медична сестра може зробити контрольне зважування, тобто зважити дитину до і піс­ля годування. Так визначають, скільки дитина з’їла.

Чи потрібно обробляти молочні залози фурациліном або ін­шим засобом?

Цього не потрібно робити. Обов’язково перед годуванням слід ретельно помити руки, щоденно приймати душ. А якщо мити щоразу груди з милом, то змивається з ореоли природний секрет залоз і утворюються тріщини.

Як запобігти нагрубанню молочних залоз?

Необхідно зціджувати частину молока, частіше прикладати дитину до грудей.

Зціджування повинно бути обережним, не травмуючи гру­ди. Зціджування стимулює недостатню лактацію. Але якщо лактація достатня, то не слід зціджувати залишки після кож­ного годування.

Якщо груди м’які, можна зціджувати вручну, якщо дуже тверді — спеціальним молоковідсмоктувачем. Краще, щоб зці­джування робила сама жінка. Слід вимити руки, заспокоїтися, випити тепле молоко або чай, нагріти руки, промасажувати груди. Зручно сісти, тримати чашку біля груді. Покласти вели­кий палець на ореолу над соском, навпроти вказівного. Всере­дину обома пальцями натискати в напрямку до грудної клітки. Потім натискати на ореолу за соском між вказівним і великим пальцем. Натискаємо і відпускаємо, якщо жінка відчуває біль, то це свідчить про неправильне зціджування. Зціджувати по­трібно протягом 3—5 хв. Як зменшиться потік молока, зціджу­ємо другу залозу, другою рукою. Пальці не повинні ковзати по шкірі і не давити на сосок. Щоб зцідити все молоко потрібно 20—30 хв, не слід поспішати, зменшуючи цей час.

Молоковідсмоктувач буває двох видів: ручний і електрич­ний. Електричний ефективніший, ніж ручний.

Ручний має стічну трубку з розширенням для соска, випу­клість для молока і резинову грушу.

Правила користування ручним молоковідсмоктувачем:

• зняти грушу, щоб вийшло повітря;

• широкий кінець розмістити на залозу, щоб сосок був усе­редині, скло має герметично охопити шкіру;

• відпустити грушу. Сосок і ореола втягуються в трубку;

• декілька разів зжати-розжати, поки не потече молоко;

• при розжатій груші відняти трубку від груді і злити мо­локо в посуд.

Молоко, зціджене за допомогою молоковідсмоктувача, не придатне для годування, оскільки конструкція і матеріал не

дозволяють його простерилізувати. Тому важливо навчити ма­тір зціджувати молоко вручну. Наприклад, за методом «теплої пляшки», особливо коли болючі груди. Для цього взяти велику пляшку на 1 літр з широкою горловиною до 3 см:

• простерилізувати її;

• налити в неї трохи гарячої перевареної води, щоб нагрі­лась пляшка, потім налити повну, дати постояти;

• вилити воду. Пляшку замотати в тканину (пелюшку);

• коли вистигне горловина, прикласти її до ділянки навко­ло соска, притиснути, щоб було герметично;

• потримати пляшку. Через декілька хвилин, як вона ви­стигне, сосок почне повільно витягуватися в горловину пляшечки.

Тепло стимулює рефлекс вироблення окситоцину, молоко почне текти і збиратися в пляшечці. Якщо потік молока змен­шиться, зняти пляшечку, натиснувши на шкіру пальцем, щоб зайшло повітря. Не можна довго тримати пляшку, щоб не по­шкодити сосок.

Як біль мине, можна зціджувати молоко руками.

Чи може годування груддю погіршити фігуру?

Навпаки, якщо правильно харчуватися і годувати дитину, жінка зможе скинути вагу, набрану під час вагітності.

Груди змінюють форму і розміри після пологів, незалежно від годування. Анатомічні зміни у жінок пов’язані з віком, за­кладені генетично.

Як довго годувати дитину груддю?

Годувати можна до 1,5 року і більше, аж поки дитина сама не відмовиться.

Основну кількість молока дитина ссе протягом 10 хв (а може ссати 30—40 хв). Часто діти плачуть після годування і перестп ють плакати, якщо їх прикласти до грудей. Це не означає, що дитина голодна, просто годування викликає відчуття комфорту, захищеності. Якщо дитина ссе жадібно, дуже енергійно — над ходить багато повітря, що призводить до зригування, неспокою. Необхідно робити перерви в годуванні 2—3 рази, потримати дії тину вертикально, для відригування повітря.

Матері жаліються, особливо недоношених дітей, що дитини не вимагає їсти (адже годувати слід за вимогою), не кричить, спить протягом 4—5 год. У таких дітей треба особливо спосте-

рігати за збільшенням маси тіла і годувати хоча б через 3 год. Якщо дитина слабка, не може ссати, треба догодовувати її з ло­жечки. Іноді діти навпаки дуже часто вимагають їсти. У тако­му разі медична сестра повинна проконтролювати техніку году­вання. Якщо техніка не правильна — дитина не наїдається.

Дитина може мати «улюблену» грудь і не брати іншу — тоді матері потрібно поміняти положення (наприклад, тримати ди­тину з-під пахви, як годують двійню) і, можливо, дитина при­йме іншу грудь за «улюблену».

Деякі матері не хочуть годувати дітей вночі. Медична сестра пояснює, що це необхідно недоношеним дітям, щоб набрати вагу, а також для підтримання надходження молока і вироблення гормону пролактину.

Якщо у дитини ГРВІ, закладений ніс, то обов’язково його потрібно перед годуванням прочистити, а якщо пліснявка в ро­тику, то спочатку обробити її, потім годувати.

Дитина може відмовитися від грудей з багатьох причин.

1. Коли молока багато і воно рідке, швидко тече — дитина давиться, їй страшно. Тоді потрібно перед годуванням трішки зцідити груди і давати лише одну грудь.

2. Мати погодувала із пляшечки з соскою, дитина відчула, що так легше і не хоче брати грудь.

3. Якщо дитина була довго без матері (діти у відділеннях па­тології новонароджених).

4. Дитині може не подобатися новий запах матері (нові пар­фуми).

5. Діти відчувають, коли їх не люблять, годують машиналь­но. І тоді важливо переконати матір, що це маленьке живе ство­ріння потребує захисту, тепла і від любові матері залежить його майбутнє.

Жінки скаржаться на недостатню кількість молока.

Причиною може бути неправильне положення дитини під час годування груддю. Матерям рекомендують вживати лакто- стимулюючі чаї. На зменшення молока також впливає втомлю­ваність жінки. Лише 1 % жінок не можуть виробити необхідну дитині кількість молока.

Ефективно годувати дитину груддю за вимогою, і якщо ви­никає потреба догодовувати, то тільки після прикладання до грудей і бажано з ложечки.

Годування недоношених дітей

Недоношені діти (більшість з них в термін гестації до 34 тиж) не мають вроджених рефлексів: смоктального, ковтального. Тому вони не можуть ссати груди, а якщо і можуть, то настільки слабкі, що швидко стомлюються. Тому грудне вигодовування таких дітей має свої особливості.

Недоношені діти потребують особливого імуноглобулічного захисту, забезпечення білками, жирами, вітамінами, мікроеле­ментами. При передчасних пологах грудне молоко має особливі поживні й енергетичні властивості. В ньому більше білка, полі­насичених жирних кислот, вуглеводів, вітамінів, заліза, міді, йоду, які необхідні для росту, розвитку ЦНС. У дітей, що на­родились у термін гестації 24—30 тиж, не сформовані рефлек­си смоктання і ковтання. Тому годувати їх потрібно зцідженим грудним молоком.

Використовують зондове годування материнським молоком з проведенням часткового парентерального харчування.

Раніше більше використовували парантеральне харчуван­ня, але було помічено, що ранній початок ентерального ви­годовування сприяє стимуляції розвитку сли30вої оболонки травного тракту, покращує моторику кишківника, сприяє фі­зіологічному заселенню його мікрофлорою, підвищує секрецію регуляторних гормонів, нормалізує кровопостачання кишків­ника. Ранній початок ентерального вигодовування зменшує ризик розвитку виразково-некротичного ентероколіту.

Показання до проведення зондового годування:

• Відсутність смоктального чи ковтального рефлексів уна­слідок вираженої морфофункціональної незрілості.

• Тяжка внутрішньоутробна чи постнатальна інфекція, яка супроводжується інтоксикацією.

• Внутрішньочерепна пологова травма, пологова травма шийного відділу хребта, спинного, продовгуватого мозку.

• Ішемічно-гіпоксичне ушкодження центральної нервової системи.

• Вади розвитку твердого і м’якого піднебіння, верхньої губи.

• Тяжка дихальна і серцево-судинна недостатність.

• Проведення ентерального харчування можливо при:

• відсутності вад розвитку, які потребують термінового хі­рургічного втручання;

• відсутності здуття живота;

• наявності активної перистальтики;

• нормального відходження меконію.

Необхідне обладнання:

1. Стерильний шлунковий 30нд відповідного розміру (табл. 21), який повинен відповідати таким вимогам: бути виготовленим із термолабільного матеріалу зі спеціальним обробленням поверх­ні для зниження ефекту залипання на слизо0вій оболонці, мати стандартний перехідник типу «луер» для з’єднання зі шприцом чи крапельницею, кришку на перехідник, кольоровий код пере- хідника, сантиметрову шкалу, рентгеноконтрастну полоску.

2. Стерильний шприц.

3. Лейкопластир.

4. Харчування дитини (грудне молоко, приготовлена суміш).

Використовуються різні методики зондового годування, як че­рез рот так і через ніс, як введення 30нда на одне годування, так і на добу і більше. При звичайному (дробному) 30ндовому годуванні під дією сили тяжіння тривалість годування становить не менше ніж 10—15 хв. Після годування 30нд залишають у шлунку, за­кривши його, або ж перетискають і виймають.

Для годування через зонд недоношених дітей перших днів життя використовують спеціальні апарати лінеомати, за допо­могою яких молоко в шлунок надходить рідкими краплями. При постійному зондовому годуванні через дозатор швидкість і об’єм розчину визначає лікар, а медична сестра контролює стан дитини під час уведення.

Методика годування зондом через носовий катетер при його постійному перебуванні в шлунку має багато позитивних мо­ментів:

• немає потреби в частому введенні зонда;

• економиться час при годуванні;

• вирішується проблема погодинного введення розчинів,

лікарських засобів, біопрепаратів через рот;

• запобігає виникненню можливих ускладнень при частому введенні зонда (травма сли30вої оболонки носа, травма стравоходу, блювання з можливою аспірацією).

Годування з ложечки проводять за наявності в дитини ковтально­го чи слабовираженного смоктального рефлексу. Такий метод потребує великого терпіння. При годуванні недоношеної дити­ни з ложечки її тримають на руках і обережно, малими порці­ями вливають молоко в рот. При цьому не можна поспішати, наступну порцію молока вливають в рот тільки після того, як дитина ковтне попередню. Закінчивши годування, медична се­стра 30бов’язана оглянути ротову порожнину дитини і переко­натися, що молока в роті не залишилося. Залишати молоко в ротовій порожнині дитини небезпечно, так як воно може потра­пити в дихальні шляхи і спричинити напад вторинної асфіксії чи призвести до аспіраційної пневмонії.

Якщо маса тіла дитини досягла 1600 г, можна пробувати давати ссати груди. Це допоможе дитині розвивати вміння ссати і стимулювати рефлекс виділення молока. Якщо дити­на має ковтальний рефлекс, але через слабкість висисає мало молока, то її слід прикладати до груді, використовуючи допо­міжну систему. Це спеціальний резервуар, в який заливають зціджене молоко, знизу вставляють катетер, резервуар за до­помогою прищіпки кріпиться до одягу матері, а катетер, за­фіксований лейкопластиром до грудної залози, вставляють у ротик ра30м з соском матері і молоко повільно по катетеру ка­пає в рот. Медична сестра пояснює матерям недоношених ді­тей, що молоко у них виробиться пізніше, можливо на 3—4-й день. Але навіть кілька крапель молозива — це найкраще, що може дати немовляті мати. Особливо цінне молозиво для про­філактики жовтухи.

Також особливої психологічної підтримки і допомоги по­требують матері, діти яких мають вади («заяча» губа, роз­щілина піднебіння). Необхідно переконати матір спробувати годувати дитину, не боятися, що дитина захлинеться. Вади розвитку лікують хірургічним шляхом у З міс і в 1 рік. Якщо дитина добре захопить грудь, вона буде над «заячою» губою,

і дитина може ссати. «Заяча» губа може переходити у двох- сторонню розщілину і молоко виливається через ніс. Треба замовляти спеціальну довгу соску і пластину на піднебіння, а молоко слід зціджувати.

Отже, з вищенаведеного можна зробити висновок, що прак­тично не має причин (крім хвороб, що передаються з молоком, психічних хвороб у стадії загострення), щоб відмовлятися году­вати дитину груддю.

ОСНОВИ РАЦІОНАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ ВАГІТНИХ І МАТЕРІВ, ЯКІ ГОДУЮТЬ ГРУДДЮ