Психосоціальний розвиток дітей у школі

Більшість дітей у віці від 6 до 12 років значну частину енер­гії витрачають на засвоєння нових знань і навичок. їх від­носини з однолітками і дорослими поза сім’єю стають більш стійкими. Якщо діти можуть самостійно досягти успіху, вони сприймають працездатність як складову свого «Я», і навпаки, ті діти, які не можуть досягти успіху в школі, починають по­чувати себе неповноцінними. Це почуття може залишатися і загострюватися при самооцінюванні. Дуже важливо, щоб в такій ситуації дитина була успішною в спорті, музиці, живо­писі тощо. Тоді буде зберігатися робочий настрій, позитивне оцінювання свого «Я».

Важливим аспектом психосоціального розвитку дітей цьо­го вікового періоду є виховання в них моральних принципів — чесності, порядності, справедливості. Моральні принципи ди­тина засвоює в родині, але з віком авторитет батьків менше впливає на школяра, оскільки зростає вплив однолітків, вчи­телів. У цьому віці може сформуватися така модель поведінки дитини, яку не очікували побачити батьки. Якщо однолітки, дорослі, батьки ставляться до дитини доброзичливо, то в неї розвиваються почуття самоповаги, гідності.

Однією з проблем сучасності є неповні сім’ї. Розлучення батьків — це стрес, який серйозно впливає на життя дітей. У них можуть з’явитися почуття занепокоєння, страху тощо. Діти повинні адаптуватися до життя з одним із батьків або до появи вітчима, мачухи з новими характером та вимогами. На адаптацію дітей після розлучення батьків значно впливають негативні, ворожі стосунки батька і матері до розлучення.

Іншою проблемою сучасності є агресивне, жорстоке став­лення батьків до дітей, застосування в сім’ях насильства над дітьми.

Багато батьків, які жорстоко поводяться зі своїми дітьми, у своєму дитинстві відчули жорстокість та насильство. Вони пе­реносять таку модель поведінки і в свою сім’ю. Крім фізичної жорстокості діти відчувають ще й психологічну, яка проявля­ється у таких формах:

1. відмова від дітей;

—приниження дитини;

—залякування;

—зґвалтування.

Важливим аспектом для дітей цього періоду стає дружба.

Салман вивчав розвиток дружби у дітей і виділив такі ста­дії:

—на 1 стадії (до 6 р.) дружба має егоцентричний характер, в основі її лежить взаємовигода;

2. на 2 стадії (7—9 р.) значну роль починає відігравати знан­ня про почуття подруги або друга;

3. на 3 стадії (9—12 р.) стають важливими взаємні обов’язки й оцінка поведінки друга;

—на 4 стадії (після 12р.) діти вбачають у дружбі взаємну довіру.

Завдяки дружбі діти засвоюють соціальні поняття і нави­чки. Друзі можуть доповнювати один одного. Формуються гру­пи однолітків, які мають спільні інтереси, цілі, схожу модель поведінки. Як почуває дитина себе в колективі залежить від її вміння пристосовуватись. Популярними між однолітками ста­ють діти, які легко спілкуються, схильні до участі в спільній роботі. Високий інтелект, успіхи в навчанні можуть підвищу­вати популярність дитини. Дитина з індивідуальними особли­востями, схильністю до чогось, може не користуватися попу­лярністю. А діти з низькою самооцінкою часто відчувають тиск з боку однолітків.

З віком діти більш схильні встановлювати дружні взаємо­відносини за принципом схожості, а не відрізнення.