Соціальна повага

За даними спеціалістів, вирішальним у сімейному житті є соціальний вид поваги. У деяких сім’ях цінується тільки особиста повага, яка ґрунтується на любові й симпатії. Легко розуміти і поважати людину, яка тобі приємна, приносить ра­дощі, задоволення, але важко, коли її погляди не збігаються з твоїми, коли її бажання і помисли не є подібними до твоїх. У таких випадках кожен намагається підігнати іншу людину під свій ідеал. Що сильніше люди кохають одне одного, то більше розчарувань принесе невідповідність ними ж створеного ідеа­лу з реальністю. У такому разі на допомогу приходить соціаль­на повага до особистості. Л.М. Толстой писав: «Не легкое дело стать одною душою и одним телом... А средство я знаю одно главное: ни на минуту из-за любви супружеской не утрачи­вать любви и уважения как человека к человеку. Чтобы были отношения, как мужа с женой, — но в основе всего чтобы были отношения как к постороннему, к ближнему — эти-то отно­шения главные. В них держава». Соціальна повага дозволяє рахуватися з індивідуальністю іншої людини, з її звичками, бажаннями, інтересами, примирятися з її хобі. Ця повага при­мушує людину обмежувати свої інтереси, не перекладати їх на іншу людину, а також дозволяє вирішувати конфлікти і не до­водити її до взаємної неповаги і розчарувань. Можна отруїти життя людини своїм коханням, якщо кохати, але не поважати особистість. Кохання без соціальної поваги душить, гнітить і принижує.

Невихованість, безкультур’я — загибель для кохання

Чому народжується антипатія? Антипатія не пов’язана ні з 30внішністю людини, ні з її характером. Найважливіша при­чина розвитку антипатії — непримиримість. Антипатія збу­джується, коли нам заперечують. Антипатичною стає людина, коли вона сердиться, кричить, лається. Культура поведінки в шлюбі має велике значення. Подружжя не завжди можуть вбе­регти себе від неприємностей, турбот, а відсутність культури і нестриманість перетворюють малі неприємності на великі.

Наша психіка має негативну властивість: більше реагувати на недоліки інших, ніж на свої. Коли ми критикуємо, ми ви­ступаємо в ролі судді. Людина вихована, культурна недоліки в сім’ї намагатиметься не помічати, а допоможе їх уникнути, а людина груба, невихована перетворює їх на конфлікт.

Життя в сім’ї потребує відповідальності, взаємної допомоги, терпимості до помилок, вміння пристосовуватись одне до одно­го, дружелюбного бажання всі тяготи життя долати спільно.

Культура людини полягає у самовитримці. Людина, яка об­межує власні негативні емоції, виявляє характер.

«Я не знаю провини, — писав Гете, — в якій би я сам не міг провинитися». Народне прислів’я стверджує: «Любити — це вміти прощати».

Кожен з подружжя сприймає життєві фактори по-своєму

Жінка менше, ніж чоловік, цікавиться абстракцією. Чоло­вік приносить конкретну реальність у жертву своїм широким планам. Чоловік кохає абстрактно. Для нього достатньо розу­міння, що він кохає жінку. Найчастіше він мало говорить про кохання, хоча кохає по-справжньому. Жінка кохає конкретно, її почуття базуються на потребі ніжності, турботи про неї. Чоло­вік не турбується про те, яким чином виявляється його кохан­ня. Жінка вимагає, щоб кохання виявлялося конкретно в кож­ному слові, жесті, при кожній зустрічі. Чоловік надає більшого значення роботі, науковим дослідженням. Жінка більше живе інтересами сім’ї, дітей. Інтереси сім’ї в цілому вище інтересів кожного з подружжя. Але це не обмежує індивідуальності, навпаки, сім’я збагачує, розширює індивідуальність. Подруж­жя, які поважають одне одного, знаходять шляхи спільного гармонійного існування.

Поведінка подружжя в суспільстві й у сім’ї

Серед близьких людей поводяться вільніше, спокійніше, безтурботніше, ніж поза родиною. І це зрозуміло, однак у сімей­них стосунках завжди має зберігатися взаємоповага і почуття міри. Розумна жінка вдома намагатиметься бути привабливою, охайно вдягненою і зачісаною. У сімейній поведінці завжди слід бути тактовним, стриманим і зберігати почуття власної гідності.

Суперечка і сварка в сімейному житті

Гете якось сказав: «Я помічаю, що в сімейному житті супе­речки корисні, бо вони допомагають краще пізнати одне одно­го». Але не можна допускати, щоб суперечка, дискусія пере­творилася на сварку, коли дошукуються не істини, а причини, щоб звинуватити іншого. Щоб уникнути сварки, дуже важливо бути самокритичним. Варто шукати провину не в іншому, а в собі, пам’ятаючи східну мудрість: «Той, хто дивиться на власні недоліки, не встигає побачити недоліки інших». Чуйність — за­порука того, що в сім’ї буде взаємоповага, взаєморозуміння, де­лікатність — усе, що складає культуру поведінки подружжя.

Жити в сім’ї — це постійно бути цікавим одне для одного, будувати такі відносини, які не набридають, адже нудьга й од­номанітність роз’їдають сім’ю, як іржа

Ніяка краса не зможе замінити свіжість контактів і легкість спілкування. Е30пу належать такі слова: «До краси звикаєш так само, як і до потворності. їх перестаєш помічати». Якщо людям нічого сказати одне одному, їм нудно, нецікаво, краса не допоможе. Тоді починається охолодження, самотність у сім’ї. Подружжя перестають спілкуватися.

Ворогами кохання передусім є: 1) гонитва за грошима, ма­теріальними цінностями; 2) прямолінійність у відносинах;

• звичка з’ясовувати відносини.

Чи важливо, щоб чоловік і дружина були друзями?

1. Любов розвивається за своїми законами, якщо з роками вона втрачає яскравість, на перший план виступає дружба.

2. Питання розподілу обов’язків у сім’ї вирішуються на за­садах дружби.

3. У доброзичливій сім’ї діти засвоюють стиль поведінки батьків.

4. Дружба оберігає затишок сім’ї.

5. Організація здорового відпочинку в сім’ї — спорт, подо­рожі, музика тощо — найчастіше визначається дружніми сто­сунками чоловіка і дружини. У сім’ях друзів чоловік і дружина довіряють один одному. Там же, де сім’я тримається тільки на емоціях і фізичному контакті, часто виникають підозра, ревно­щі, недовіра.

Перш ніж створювати сім’ю, варто подумати, чи надійного друга ви матимете на все життя.

У дружбі між чоловіками або між жінками прийнятними є критика і прямолінійність. У сім’ї такі характеристики друж­би мають деяку обмеженість, аби вони не порушили сімейні взаємовідносини.