Планування сім’ї

Планування сім’ї, вагітності — основа здоров’я і щастя сімей­ної пари.

Молоді батьки мають пам’ятати, що від стану їхнього здоров’я, способу життя залежить здоров’я майбутньої ди­тини.

Молодим сім’ям необхідні знання про репродуктивне здоров’я, підготовку до вагітності, фізіологію розвитку плода, хід пологів.

За визначенням ВООЗ планування сім’ї включає в себе:

—вільний вибір кількості народжуваних дітей;

—запобігання небажаній вагітності;

—часу народження дітей, залежно від віку і здоров’я бать­ків.

На сьогодні виділяють 5 основних методів контрацепції:

1. Гормональні контрацептиви (таблетки, ін’єкції, імплан­тати).

2. Внутрішньоматкові засоби.

3. Бар’єрні методи і сперміциди.

4. Природні методи:

1. метод лактаційної аменореї;

2. цервікальний метод;

3. температурний метод тощо.

5. Добровільна хірургічна стерилізація.

Вибір методу залежить від:

4. віку жінки;

5. годування груддю;

6. бажання мати дитину;

7. наявності чи відсутності супутніх захворювань;

8. прийнятності методу для статевого партнера.

Одним з головних завдань планування сім’ї є профілакти­ка першого аборту й інфікування хворобами, що передаються статевим шляхом. Молоді дівчата-підлітки, які рано розпочи­нають статеве життя, мають по декілька партнерів, будучи самі психоемоційно незрілими і економічно залежними, не завжди або 30всім не використовують контрацепцію.

У містах на базі жіночих консультацій, інститутів гіне­кології, центрів матері і дитини створені центри плануван­ня сім’ї. Якщо сімейна пара хоче мати здорову дитину, вона може проконсультуватись у такому центрі. Для деяких сімей обов’язковою є консультація генетика, якщо:

• у сім’ї вже є хвора, розумово відстала дитина;

• партнери є родичами;

• один із партнерів має спадкову хворобу (діабет, гемофі­лію);

• жінці понад 40 років.

Генетик не може заборонити мати дитину, не може гаранту­вати народження здорової дитини, він оцінює ризик виникнен­ня аномалії в розвитку дитини.

Стать дитини можна спланувати. Сперматозоїд з чоловічим хромосомним набором рухається швидше, але живе менше. Співпадання статевого акту з овуляцією (приблизно за 14 днів до менструації) збільшує вірогідність народження хлопчика.

Якщо чоловік та жінка вирішили мати дитину, до цього важливого кроку потрібно підготуватись обом майбутнім бать­кам. Потрібно обстежитися, просанувати порожнину рота, пе­рестати вживати за 2 міс до вагітності протизаплідні засоби. Уникати дії токсинів, поліпшити харчування, зменшити, а з часом 30всім відмінити, вживання кави, чаю, алкоголю, ки­нути курити. Припинити або звести до мінімуму вживання лі­карських засобів. Необхідно більше бувати на свіжому повітрі, менше нервувати.

Моделі шлюбу

Соціологи поставили нареченим запитання: «Чому ви виріши­ли вступити в шлюб?» Була відповідь: «Тому, що ми любимо один одного». За даними соціологів, більшість наречених не погоджуються з коханням «палким і сліпим». Вони надають перевагу почуттям, які народжуються не тільки в серці, а й у голові, і поєднують ці почуття з вірністю подружжя. При цьо­му підкреслюється важливість таких рис у супутника життя: інтелектуальність, працездатність, турботливість, відповідаль­ність, почуття гумору. Якщо ці вимоги виконуються, шлюб по­винен бути ідеальним. Але прогноз не завжди здійснюється.

Сьогодні соціологи світу говорять про типові моделі сім’ї.

Першою моделлю можна вважати «замкнуту сім’ю», яка будується на ідеалі30ваних ідеях подружжя. Ці ідеї назива­ють малореальними. Обидва з подружжя переконані, що «на­лежать тільки одне одному», що в сім’ї «особистість ніколи не буде почуватися одинокою», що «ревнивість — це гасло любо­ві». Подружжя впевнені, що вони повинні завжди бути ра30м, а конфлікти — це ознака згасання любові. Серед таких сімей високий відсоток довгого подружнього життя, хоча згодом романтичні уявлення поступово минають, переважає відпові­дальність за сім’ю, дітей, працездатність, турботливість. Але добра половина таких шлюбів закінчується розривом через нескінченні конфлікти, оскільки не здійснюються мрії і при­ходить розчарування. Іноді в таких випадках ревнивість стає нестерпною, поряд з нею розвиваються грубість, неповага і це призводить до розриву шлюбу.

Друга модель сім’ї порівнюється з дубом і плющем. Один із подружжя — «дуб» — владика над життям іншого, опорою якого він є. Другий з подружжя — «плющ». Він обвиває «дуб» і перекладає на його плечі всі проблеми, вирішення всіх питань. Не завжди «дубом» є чоловік, це може бути і дружина. Іноді ці ролі між подружжям можуть змінюватися. Такі родини жи­вуть добре, коли ролі в «сімейному театрі» розподіляються за спільним бажанням. Розпадаються такі шлюби, якщо присутні лише відповідальність, турботливість за дітей, а відсутні тепло­та, сердечність, взаємодопомога.

Третя модель сім’ї — це сім’я «борців». Ледь прозвучить шлюбний марш, як починається боротьба за право бути «во­лодарем сім’ї», диктатором своєї волі. Кожна дрібничка — це привід для конфліктів, для приниження протилежної сторони. У цих конфліктах ніколи не зважають на почуття іншого. Такі шлюби можуть існувати довго, коли один із подружжя підко­ряється і повністю виконує волю і бажання іншого. Буває, що шлюби не розпадаються, хоча триває нескінченна боротьба, ра­дощів у такій родині мало, подружжя зв’язані відповідальніс­тю за дітей.

Четверта модель сім’ї — це сім’я «незалежних людей». Ко­жен із подружжя зберігає право на особисту свободу (іноді — до права на позашлюбні зв’язки). Буває, що подружжя живуть окремо, зустрічаються на спільній території однієї зі «сторін». Сім’я зберігається, обидва подружжя проявляють турботу про дітей. Кожен із подружжя перед іншими людьми хвалиться сво­єю прогресивністю, відсутністю закостенілої моралі пращурів, наявністю нової сучасної моралі. Але такий шлюб без справж­ньої любові, частіше будується на грошовій зацікавленості обох сторін або однієї сторони (шлюб за розрахунком). Кохання від­сутнє з самого початку, іноді подружжя вступають у шлюб за домовленістю батьків і їм здається, що вони кохають одне одно­го. Обидва з подружжя за все життя можуть не зустріти справж­нього кохання і тому такий шлюб триває. Живуть у шлюбі без конфліктів, без радощів, страждають на апатію, але переважає відповідальність за дітей, а іноді — почуття самозадоволеності, матеріального благополуччя, небажання щось змінювати.

П ’ята модель сім’ї — це «шлюб соратників». Подружжя ко­хають одне одного. Любов зряча, спокійна, ґрунтується на дові­рі одне до одного, взаєморозумінні. У таких шлюбах подружжя доповнюють одне одного, допомагають одне одному у вдоскона­ленні особистості. Конфлікти в таких сім’ях перетворюються на розумні суперечки, коли народжується істина. Такі суперечки не є джерелом розчарування, навпаки, вони рухають родинний корабель. У таких сім’ях висока відповідальність, турботли­вість про дітей, яка є піклуванням не тільки про їх здоров’я, а й про виховання, формування особистості.

В абсолютно чистому вигляді класичні варіанти моделі сім’ї зустрічаються рідко. Відбувається змішування типів сімей. Але така класифікація соціологів заставляє подумати, переглянути свої власні спостереження, почуття іншої людини і, можливо, щось змінити, щоб не довести свій шлюб до розлучення.

Сімейне життя — довга дорога, щоб іти по ній ра30м, тре­ба над цим працювати, сенс і мету цієї праці повинні розуміти обоє з подружжя.

Для планування сім’ї працюють психологи. Психолог обов’язково проводить бесіду з людьми, які вступають у шлюб. У своїй бесіді він насамперед пояснює, що є головним у шлюбі.