Основні показники фізичного та психічного розвитку жінок та чоловіків у зрілому віці

Фізіологічна діяльність найважливіших органів і тканин орга­нізму жінки і чоловіка має багато загальних рис. Ра30м з цим організм жінки в біологічному відношенні суттєво відрізняєть­ся від чоловічого. Такі фізіологічні процеси, як менструація, вагітність, пологи, годування дитини груддю, клімактеричний період накладають особливий, властивий тільки жінці відби­ток на всю роботу її організму.

У більшості жінок у віці 45—46 років починається клімак­теричний період, для якого характерні нервові розлади, пору­шення обміну речовин і погіршення самопочуття. Жінки скар­жаться на приливи крові до лиця, серцебиття, запаморочення, головний біль, поганий сон. Нерідко в цей період, унаслідок послаблення діяльності ЦНС, спостерігаються зміна настрою, підвищена дратівливість, нав’язливі думки, швидка розумова втомлюваність.

У зрілому віці часто змінюється форма тіла жінки, розви­вається загальне ожиріння з надлишковим відкладенням жиру на обличчі, в ділянці молочних залоз, на стегнах і животі.

У більшості жінок статеві відчуття знижуються, хоча у де­яких вони бувають навіть підвищеними, а самі жінки стають легко збудливими і прагнуть задоволення статевих потреб.

Для чоловіка зрілий вік є найважливішим, оскільки в цьо­му віці чоловік досягає «межі» своїх життєвих можливостей.

Повна рівновага психічно-фізичних функцій сприяє тому, що досвід, накопичений протягом років, тільки тепер починає приносити «відсотки». У той же час виникає протиріччя: фі­зичний стан не відповідає інтелектуальному рівню. Організм починає старіти, хоча мо30к ще працює добре.

Важливе значення у зрілому віці має психічний стан. У того, хто до процесу старіння ставиться спокійно і зберігає до­брий настрій, сама старість настає повільно і проходить не так обтяжливо, як для себе самого, так і для оточуючих. Такий пси­хічний настрій потрібно виробляти своєчасно.

Роль та значення статевого життя

Статеве життя — це сукупність соматичних, психічних і соці­альних процесів, в основі яких лежить і за допомогою яких за­довольняється статевий потяг.

Статева функція здійснюється в тісному зв’язку з усіма функціями організму, регулюється центральною і вегетатив­ною нервовою системою, ендокринно-гуморальними механіз­мами.

Статевий інстинкт — найбільш давній, тому людині знадо­билось багато зусиль і волі, щоб позбутися безпосередньої за­лежності від нього.

У поняття повного статевого життя людина включає задо­волення статевих потреб і духовне спілкування. У свою чергу, статеві гормони, які регулюють статеву діяльність чоловічого і жіночого організму, впливають на емоційний і психічний стан, беруть участь в обміні речовин. Основна роль статевого жит­тя — продовження людського роду.

АСПЕКТИ ШЛЮБУ.

РОЛЬ ШЛЮБУ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Сім’я — це маленька святиня для кожного з нас. Вона об’єднує в собі не лише біологічні аспекти продовження роду, але й духо­вні, матеріальні. Згідно із старими соціальними доктринами, сім’я є первинною ланкою суспільства.

Аспекти шлюбу

Сьогодні в суспільстві все більшої соціальної ваги набувають цивільні шлюби, тобто фактичні сімейні відносини між чоло­віком та жінкою. Чинне законодавство України передбачає та­кож поняття фіктивного шлюбу, тобто шлюбу між чоловіком та жінкою, зареєстрованого у встановленому порядку, але такого, що не має на меті створення фактичних сімейних відносин. По­вертаючись до цивільного шлюбу, слід відзначити, що сімейні відносини плануються та прогнозуються таким шлюбом, і в цьому його принципова відмінність від фіктивного.

Характеризуючи основні права та обов’язки «подружжя» у фактичному шлюбі, слід відзначити, що відмінностей між заре­єстрованим та незареєстрованим шлюбом у сфері немайнових прав та обов’язків не так вже й багато, і, в цілому, ці права та обов’язки відповідають загальноприйнятим людським стан­дартам. Наприклад, люди є вільними у виборі професії, місця проживання, мають право на свободу совісті, думки, релігії, особистої свободи, свободи духовного та фізичного розвитку і т.д. Ці права надані людині від природи, будь-яке їх ущем­лення переслідується законом. Як і в законному шлюбі, «по­дружжя» може спільно вирішувати питання щодо проживання сім’ї, розподілення обов’язків; батьки повинні піклуватись про здоров’я, розвиток, матеріальне забезпечення своїх дітей, не­зважаючи на те, чи народжені ці діти в законному шлюбі, чи ні.

У той же час, право зміни прізвища одним «учасником» таких сімейних відносин на прізвище іншого виникає лише після ре­єстрації шлюбу.

Іншою сферою немайнових сімейних відносин виступають правові відносини, що виникають у зв’язку з визнанням бать­ківства. У чинному Сімейному кодексі існує презумпція, згід­но з якою, якщо дитина народилась у зареєстрованому шлюбі, дружина записується матір’ю дитини, а чоловік — батьком (стаття 133). Якщо дитина народилась не в законному шлюбі, то батьківство встановлюється або за сумісною заявою батька та матері дитини, які не перебувають у шлюбі, або за заявою бать­ка, або в судовому порядку. Якщо батьківство встановити не­можливо, то дитину записують на прізвище матері, а ім’я та по батькові записують за заявою матері. Оскаржити батьківство, за чинним Сімейним кодексом України, має право доволі широ­ке коло осіб. По-перше, це особа, що записана батьком. Строки по30вної давності до оскарження батьківства не застосовують­ся, але здійснити його можна лише після народження дитини та не пізніше досягнення повноліття дитиною. Не можна оскар­жувати батьківство щодо померлої дитини. По-друге, оскаржи­ти батьківство після смерті особи, записаної батьком дитини, мають право його дружина, батьки, діти. Єдиною умовою в та­кому випадку виступає те, що особа за життя повинна була по­дати заяву про те, що вона не визнає батьківство. Дитина, на­роджена у фактичному шлюбі, прирівнюється в своїх правах та обов’язках до дитини, що народилась у законному шлюбі. Мати та батько мають рівний комплекс прав та обов’язків сто­совно дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі (стаття 141), як і діти мають рівні права та обов’язки щодо бать­ків, не зважаючи на те, чи перебувають батьки в шлюбі. Отже, обов’язками батьків є: забрати дитину з полового будинку чи іншого закладу здоров’я, зареєструвати народження дитини в державних органах реєстрації актів громадського стану, вихо­вувати та розвивати дитину і т.д. Батьки також мають право: особисто виховувати дитину, обираючи для цього форми та ме­тоди, що не суперечать моральним засадам суспільства, спілку­ватись із своїми дітьми, захищати дітей, обирати місце прожи­вання дитини і т.д.

На сьогодні найбільш важливим є питання, пов’язані з май­новими правами та обов’язками у фактичних шлюбах. Фунда­мент для вирішення цієї категорії проблем закладено статтею 74 Сімейного кодексу України: якщо чоловік та жінка прожи­вають однією сім’єю та не перебувають між собою у шлюбі, то майно, нажите ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встанов­лено договором між ними, і щодо цього майна діють норми Сі­мейного та Цивільного кодексів України, які регулюють питан­ня спільної сумісної власності подружжя. З цього випливає, що для законодавця має значення лише той фактичний шлюб, в якому має місце тривале спільне проживання. Всі інші випад­ки не мають суттєвого значення, навіть якщо у пари, що спіль­но не проживає, з’являються діти, то жоден з пари не може пре­тендувати на майно іншої особи.

Отже, за правом спільної сумісної власності фактичному «подружжю», як і законному, належить все майно, що нажи­те під час спільного проживання, за виключенням речей інди­відуального вжитку. Стосовно майна, що є власністю одного з фактичного «подружжя», закон встановлює наступне пра­вило: таке майно є у праві спільної сумісної власності, якщо за час фактичного шлюбу воно суттєво збільшилось, напри­клад, унаслідок трудових чи грошових витрат. Отже, віднос­но майна пари, що перебуває у фактичному шлюбі, виникає наступний комплекс прав: «подружжя» може розпоряджа­тись майном за взаємною згодою, укладати угоди щодо майна, домовлятись щодо порядку використання майна, розподілу майна і т.д. Слід зауважити, що кожен з фактичного «подруж­жя» має рівні права щодо майна незалежно від того, чи мав він самостійний заробіток. Розподіл майна, за загальним пра­вилом, проводиться або за довіреністю фактичного «подруж­жя», або за рішенням суду. Щоправда, в останньому випад­ку потрібно надати докази спільної праці, оскільки докази перебування в фактичному шлюбі судом не розглядаються, і такий факт встановленим бути не може. Крім того, останнім часом актуальним стає питання про те, чи можуть отримати кредит так званого молодіжного житлового будівництва осо­би, що перебувають у фактичному шлюбі. Ще раз очевидною стає нерівність законного та фактичного шлюбів, оскільки су­часне сімейне законодавство не містить жодної прямої норми, що урівнює фактичний та законний шлюб. Відповідно особи, що перебувають у фактичному шлюбі, не можуть бути визнані сім’єю, не можуть отримати кредит як сім’я, в тому числі і на молодіжне житлове будівництво.

Отже, чи потрібна зайва печатка в паспорті, вирішує кожен сам. Як можна було пересвідчитись, держава не в повній мірі за­безпечує юридичну та фактичну рівність фактичного та закон­ного шлюбу. Насамкінець, слід зауважити, що церква негатив­но ставиться як до фактичних шлюбів, так і до громадянських, вважаючи їх без Божого благословення блудом. А держава, в свою чергу, не надає жодного значення вінчанням у церкві.