7. Неформальні групи

Неформальна група – це:

- соціальна спільність, яка формується на основі міжособистих відносин і не має офіційно визначеного статусу.

- спонтанно, самостійно створена група людей, які вступають у регулярну взаємодію для досягнення певних цілей.

Неформальні групи виникають у складі формальних організацій стихійно, поза сферою впливу офіційного керівництва, а іноді всупереч йому. Основою виникнення неформальних груп є постійна взаємодія, спільні погляди, інтереси, симпатії та антипатії людей.

Працівники стають учасниками неформальних груп за такими причинами:

1. Потреба в належності, бажання людей мати друзів, знайомих, підтримувати з ними соціальні контакти.

2. Одержання і надання допомоги. Формальні організації обмежують можливості працівника у одержанні допомоги через завантаженість керівництва. Тому люди звертаються за порадами, допомогою до своїх колег, більш досвічених співробітників.

3. Захист від ворожих прояв зовнішнього середовища (конкуренції, безробіття, складності життя, тиску з боку керівництва, старших колег, тощо).

4. Потреба у спілкуванні, одержанні необхідної інформації, яка не доводиться до працівників керівництвом своєчасно і у повному обсязі. Це примушує людей звертатися до неформальних джерел інформації. Крім того, існує звичайна потреба у доброзичливому людському спілкуванні з колегами, обміні інформацією, консультаціях і порадах, що сприяє активній участі працівників у неформальних комунікаціях.

5. Симпатія. Люди часто приєднуються до неформальних груп для того, щоб бути ближче до тих, кому вони симпатизують.

Характерні особливості неформальних груп

У складі великих формальних колективів може біти не одна, а декілька неформальних груп.

• між учасниками неформальної групи існують більш тісні взаємовідносини, ніз з іншими співробітниками;

• службові та робочі проблеми у неформальних групах відходять на другий план;

• термін виникнення неформальних груп коливається від 4-х неділь до 4-х місяців після створення формальної організації;

• склад неформальної групи звичайно не перевищує 8-10 чоловік; найбільш тісні відносини встановлюються між 2-5 учасниками;

• на відміну від адміністративних підрозділів у неформальної групи відсутні штатний розклад, організаційна структура , посадові інструкції, але вона також проходить процес поступової структуризації, створення стабільної функціональної та рольової структури. У добре структурованій неформальній групі внутрішні зв’язки визначаються і підтримуються лідером, інакше він може втратити контроль за групою.

Звичайно неформальні групи мають явно чи неявно виражених лідерів.

Їх визначальними рисами є впевненість у собі, активність, відчуття справедливості, захист інтересів групи, помірна фізична (моральна, інтелектуальна) перевага над іншими, особисте прагнення до лідерства.

В залежності від видів діяльності групи, ситуації, типи неформальних лідерів можуть бути наступними:

- лідер-організатор

- лідер-ініціатор (чи провокатор)

- лідер-ерудит (майстер)

- емоційний лідер (позитивний, негативний)

- лідер-„зірка” (еталон)

• всередині групи шляхом взаємодії, дискусій, знайомств із точками зору учасників формується свої погляди, установки, мораль, свій соціальний і психологічний мікроклімат, який визначає норми поведінки членів групи;

• неформальна група здійснює соціальний контроль за дотриманням норм поведінки її членами. Соціальний контроль може бути значно ширшим формального дотримання норм поведінки і розповсюджуватися на зовнішній вигляд, жести, потреби людей. Група може застосувати жорсткі санкції до порушників норм;

• з часом група здійснює все більший вплив на своїх членів, зменшує індивідуальні розбіжності поведінки і оцінки тих чи інших явищ;

• сила впливу групи залежить від її привабливості, престижності, згуртованості частоти колективів.

Рекомендації менеджерам по роботі з неформальними групами у складі організацій:

1. Признати наявність неформальної групи, працювати з нею і не загрожувати її існуванню.

2. Кожному керівнику колективу необхідно знати неформальних лідерів і співпрацювати з ними, заохочуючи тих, хто своїми діями сприяє досягненню організаційних цілей.

3. Вислуховувати точки зору членів і особливо лідерів неформальних груп і враховувати їх в ході прийняття організаційних рішень.

4. Перед виконанням будь-яких управлінських дій потрібно прораховувати їх можливий вплив на неформальну групу.

5. Для послаблення опору змінам з боку неформальної групи бажано дозволити її членам приймати участь у процесі прийняття рішень.

6. Оперативно доводити повну інформацію підлеглим для недопущення розповсюдження пліток і чуток.