3.6 Действия в кризисной ситуации

Кризис может привести к возникновению или крушению ком­пании. Если к нему подойти со знанием дела и со знанием дела освещать происходящее - это окупится на многие годы впе­ред. Таким образом, чрезвычайно важным представляется первоклассное информационное обеспечение вашей деятель­ности в условиях кризиса.

Основные этапы подготовки к действиям в кризисной си­туации могут быть следующие (рис. 5).

ПОДГОТОВКА К ДЕЙСТВИЯМ В КРИЗИСНОЙ СИТУАЦИИ • Разработка пакета стандартных заявлений для кризисных ситуаций • Разработка антикризисных инструкций • Информация только из одного источника • Действия на опережение • Откровенность и честность • Корректность и полнота информации

Рис. 5

Разработка пакета стандартных заявлении

Заранее подготовьте позиционные материалы, фактические справки, а также пакет стандартных заявлений, который мож­но было бы использовать в любой кризисной ситуации, на­пример, на случай аварий на заводе, поломок оборудования, угрозы загрязнения окружающей среды, перестановок в выс­ших кадровых эшелонах, пожаров, финансовых неудач, несча­стных случаев, ранений, временных увольнений и закрытия предприятия. Классифицируйте эти документы, снабдите ком­ментариями, периодически обновляйте их. Если кризис вдруг возникнет, подготовленность к нему сослужит вам добрую службу.

Разработка антикризисных инструкции

Разработайте антикризисные инструкции, в которых четко изложите порядок действий, имена и номера телефонов людей, которых следует оповестить, фактические данные и про­екты заявлений. Укажите в инструкции, кому поручено делать заявления по различным вопросам и темам, а также сведения о том, где эти люди работают и как можно вступить с ними в контакт. Регулярно обновляйте эти инструкции.

Информация только из одного источника

Если возникнет кризисная ситуация, немедленно оповестите ваших собственных сотрудников и сделайте так, чтобы вся внутренняя и внешняя информация о кризисе исходила толь­ко из одного источника (это позволит предотвратить проти­воречия в ваших сообщениях).

Действия на опережение

Действуйте на опережение. Быть первым - значит держать ситуацию под контролем.

Откровенность и честность

В освещении кризисных событий будьте достаточно откро­венны и честны. Многие факты очень легко проверяются, и вы не должны попасть в неловкую ситуацию.

Корректность и полнота информации

Проверяйте, чтобы исходящая информация была аккуратной и полной.

Тема 11. Проведення інформаційно-аналітичної роботи в організації

Зв'язки із засобами масової комунікації (методика їх використання у виборчій кампанії)

Сьогодні одним із головних елементів успішної діяльності держав­них органів, політичних партій, підприємницьких та інших організа­цій є розробка розгорнутої програми зв'язків із засобами інформації. Дійсно, ті організації або окремі політичні діячі, які налагоджують двосторонній зв'язок із громадськістю, досягають більшої популярностї, мають сприятливий імідж; користуються-довірою та повагою,-добрим ставленням до себе з боку населення.

Перший крок у розробці успішної програми зв'язків із засобами ін­формації розпочинається з призначення керівника, відповідального за зв'язки з громадськістю. Це має бути особа, яка постійно шукає но­ві шляхи підвищення популярності організації, особливо через контак­ти із засобами масової Інформації, а також, особа, яка стежить за тим, щоб авторитет організації набирав ще більшої ваги.

Другий крок полягає в тому, щоб керівництво організації приділя­ло час, знаходило ресурси та докладало максимум зусиль для успіш­ного поширення інформації про неї.

Як тільки ці два кроки зроблено, настає період постійного викорис­тання інструментарію зв'язків із громадськістю та засобами інфор­мації на користь конкретних потреб організації.

Розглянемо детально практичні питання використання засобів ма­сової інформації у виборчій кампанії. Наведені тут поради, що пев­ною мірою запозичені з досвіду західних країн, можуть допомогти ке­рівникам наших виборчих кампаній, партійним лідерам завоювати більшу довіру громадськості (виборців) у разі більш професійного ви­користання засобів інформації.

Робота з засобами інформації

Налагодження плідних ділових відносин із друкованими та елек­тронними засобами інформації є життєво необхідним для комітетів виборчих кампаній або партійних організацій. Завоювання поваги з боку працівників цих важливих ланок спілкування з громадськістю може позбавити кандидата й партію від багатьох неприємностей.

Висвітлення в засобах інформації, що «заслуговується». Термін «заслужити пресу» означає отримати висвітлення в засобах інформа­ції завдяки своїм досягненням, помітній діяльності, визначним поді­ям або заявам, які заслуговують, щоб потрапити у програму новин. На відміну від платної реклами така преса, безперечно, дуже важли-

ва для кандидата або партії, оскільки цей шлях висвітлення їхньої ді яльності у засобах інформації не потребує фінансових витрат. Однак таке висвітлення не зовсім безкоштовне Воно вимагає творчих зу­силь, активності й копіткої праці.

«Заслужене» висвітлення у пресі має значення для виборчої кам­панії через такі причини:

По-перше, оскільки кандидат не спроможний зустрітися з кожним виборцем у своєму окрузі, репортажі у пресі про його кампанію мо­жуть бути основним каналом спілкування з населенням.

По-друге, «заслужене» висвітлення в засобах Інформації дає канди­датові такий кредит довіри, який не можна одержати за допомогою платної реклами. Поява на телеекрані, виступ по радіо чи в газеті мо­жуть скласти у виборців враження, що кандидат - видатна особа, яка потрапляє в новини. Це важливо для його подання як людини, що має достатній рівень підготовки та авторитету, аби обійняти виборну посаду.

По-третє, вартість оплачуваної реклами настільки висока, що під час багатьох виборчих кампаній кандидати не можуть собі цього доз­волити. Слід використовувати кожну можливість висвітлення в пресі своєї діяльності, оскільки воно є надзвичайно важливим компонен­том виборів будь-якого масштабу. Як відомо, виборчим кампаніям часто не вистачає грошей та інших ресурсів. Добре сплановане «зас­лужене» висвітлення у засобах масової інформації може принести кандидату кредит довіри І привернути до нього виборців так, як це ні­коли не вдалося б зробити за допомогою оплачуваної реклами.

Як правило, виборчі кампанії обласного та місцевого рівнів одер­жують лише дві можливості гарантованого «безплатного» висвітлен­ня в пресі:

• коли кандидат висуває свою кандидатуру;

• коли кандидат виграє або програє вибори.

В інших випадках увагу преси потрібно активно завойовувати. У виборчих кампаніях такого рівня часто доводиться працювати вдвічі більше, щоб привернути увагу преси, ніж під час проведення кампа­ній республіканського рівня. Вибори до місцевих органів влади не ви­даються пресі такими вже й важливими.

Щоб привернути увагу засобів інформації, кандидата і його кам­панію слід зробити цікавими для преси. З огляду на це, потрібно пра­цювати наполегливо; виборча кампанія має справді заслужити вис­вітлення у засобах інформації.

Що таке новини? Не існує суворих правил, які визначали б те, що заслуговує бути новиною. Тут може бути багато варіантів. Проте вар­то поміркувати над наступними питаннями, коли планується або ор­ганізовується захід, інформація про який має потрапити в пресу:

• Чи виходить даний захід за рамки буденного?

• Чи своєчасний він?

• Чи є захід, коментар або дія значущими?

• Чи є подія новиною з точки зору спостерігача: репортера, редак­тора новин, видавця або власника станції тощо?

« Чи цікава вона для даної місцевості, чи має локальний характер⁷

• Чи емоційна вона⁷

• Чи стане вона неприємною для кандидата і його кампанії або для його опонента?

• Чи викликає вона загальний Інтерес⁷ « Чи містить вона елемент конфлікту?

• Чи схвилює подія читача, слухача або глядача⁷

• Чи причетні до неї місцеві знаменитості та видатні особи?

• Чи це те, про що говорять люди?

Цей список далеко леліовний, але він дає уявлення про те, щс та­ке новини. Не треба думати, що створення новтш є самодостатнім процесом. Від кандидата чимало вимагається, щоб потрапити в пре­су. Для цього потрібно, щоб він поставив проблему і запропонував шлях її розв'язання. Проте кандидат не отримає преси лише одними заявами про це. Має бути ще щось вагоме, що підтверджує заяву. Один із найкращих способів для кандидата стати об'єктом новин - по­водити себе так, ніби він уже обраний посадовою особою. Кандидат має продемонструвати свої якості лідера, привертаючи увагу громад­ськості до проблеми і пропонуючи новаторське розв'язання.

Щоб потрапити в поле зору преси, розробку ефективних заходів щодо завоювання права висвітлення виборчої кампанії у ЗМІ слід зро­бити одним із головних завдань виборчої кампанії. Заходи щодо заво­ювання уваги до кандидата з боку засобів масової інформації мають стати невід'ємною складовою й плану. Щоб добитися висвітлення у пресі, яке необхідне для перемоги, треба бути готовим виділити для цього певні ресурси.

Прес-секретар кампанії. Особу, яку кандидат призначає відпові­дальною за роботу, спрямовану на завоювання уваги преси, можна назвати прес-секретарем, директором із питань інформації, керівни­ком служби зв'язків із громадськістю та засобами інформації тощо.

В ідеалі прес-секретаря треба брати на повну ставку на час виборчої кампанії. Часто при виборах до місцевих органів влади немає можли­вості одночасно оплачувати роботу і керівника виборчої кампанії, і прес-секретаря. Тому, як правило, прес-секретар працює на добровіль­них засадах або ж керівник кампанії бере на себе додаткові функції від­повідального за привернення уваги засобів інформації. Обидва варіан­ти або 'їх комбінація можуть спрацьовувати, якщо вдало підібрані люди.

Прес-секретар має бути членом команди, що бере безпосередню участь у прийнятті рішень і допомагає реалізовувати план кампанії. Завоювання уваги засобів інформації - вузлова складова реалізації стратегії виборчої кампанії. Щоб добре виконувати свою роботу, прес-

секретар повинен розуміти загальний план кампанії І а стратегію Ба­жано, щоб у нього був широкий політичний кругозір І вміння працю­вати з пресою. Прес-секретар повинен бути людиною, якій довіряє кандидат, оскільки їм обом доводиться багато працювати спільно. І щоб його робота була плідною, йому треба знаходити спільну мову з усіма Іншими членами команди.

Основні обов'язки прес-секретаря зводяться до того, щоб розроб­ляти тему кампанії і поширювати й за допомогою уміло організова­них зв'язків із пресою. Він повинен розуміти, як розвивати тему кам­панії в різноманітних публікаціях і дебатах Із різних проблем. Прес-секретар має знати, коли і як кандидат бажає пропагувати тему в хо­ді кампанії, та чітко розуміти, в який спосіб вона розгортатиметься в усіх формах оплачуваної реклами.

Прес-секретар - єдина людина з командир що разом із кандидатом має справу із засобами інформації. Це дуже важливе, перевірене ча­сом правило. Усі прохання про надання інформації з будь-яких пи­тань мають задовольнятися однією особою. Такий підхід оберігає кам­панію і особливо кандидата від помилок у роботі з пресою.

Розвиток добрих відносин із засобами інформації є наріжним ка­менем ефективної роботи з пресою. Треба чимало часу І послідовних зусиль у наданні представникам преси надійної інформації, перш ніж удасться досягти взаєморозуміння.

Налагодивши взаєморозуміння з пресою, прес-секретар не тільки добивається позитивного висвітлення своєї виборчої кампанії, а й здатний отримувати важливу інформацію про окремі проблеми та виборчі змагання в цілому. Представники засобів Інформації бажа­ють мати справу з однією людиною Із складу команди, на яку вони мо­жуть зіслатися і бути впевненими, що їм надається надійна інформа­ція, яка заслуговує на довіру.

Окремі обов'язки прес-секретаря можуть змінюватися з кожною виборчою кампанією. Але в цілому прес-секретар зобов'язаний:

• забезпечувати позитивне висвітлення кандидата в пресі;

• при необхідності діяти як речник команди кандидата;

• планувати кожне інтерв'ю;

• відповідати на всі запити преси про інформацію незалежно від то­го, які стосунки конкретних журналістів із кандидатом;

• стежити за тим, щоб кандидат був всебічно поінформований з усіх питань, якими може цікавитися преса;

• повідомляти кандидата про все, що стосується інтерв'ю або дій, пов'язаних Із пресою;

• готувати і поширювати прес-релізи, заяви для преси, радіо і теле­бачення, бюлетені, пояснення та промови кандидата;

• організовувати дослідження проблем і вивчення опозиції з точки зору політичної стратегії кампанії і стратегії роботи з пресою;

« організовувати І контролювати деталі всіх прес-конференцій І за­ходів для преси;

• координувати висвітлення кампанії «заслуженою» пресою та платною рекламою.

Порада: варто двічі подумати, перш ніж узяти на постійну роботу місцевого журналіста. Доброзичливо настроєний журналіст принесе набагато більше користі кампанії, якщо він залишиться там, де увесь час працює. Крім того, журналісти не часто - умілі пропагандисти, як тільки-но вони стають членами команди кандидата.

Зв'язки з працівниками засобів інформації

«Заслужене» сприятливе висвітлення у пресі - це результат добрих зв'язків із засобами масової інформації. Представники преси такі ж як і всі інші люди. У них є свої сильні і слабкі сторони, симпатії та антипатії. Досягнення взаємодовіри і взаємоповаги з представни­ками преси вимагає часу й терпіння.

Якщо представники засобів інформації особисто знайомі з канди­датом, вони з більшим бажанням будуть прислуховуватися до нього. А якщо вони до нього більше прислуховуються, то, ймовірніше, що він одержить позитивну пресу.

Кандидат і члени його команди не повинні бути упереджені до журналістів. Журналісти - не вороги. Найкраще забути про колишні непорозуміння. Якщо кандидат І члени його виборчого комітету від­носяться до преси з підозрінням, преса відплатить їм тим же.

Засоби масової інформації, обрані представники влади, кандида­ти, що виборюють місце у представницьких органах, мають спільну аудиторію - громадськість. Працівники засобів інформації безпосе­редньо спілкуються з нею. Водночас кожний кандидат або особа, яка вже перебуває при владі, зобов'язані мати справу з пресою, щоб ін­формувати громадськість.

До основоположних принципів зв'язків із ЗМІ можна передусім віднести такі:

1. Щоб мати доступ до конкретних ЗМІ, необхідно з'ясувати, хто їх представляє і як вони працюють.

2. Щоб мати хорошу пресу, кандидат повинен подавати свої звернен­ня і повідомлення так, щоб вони були зрозумілі репортерам і їх легко було друкувати.

Складання повних списків засобів інформації. Для полегшення спілкування із ЗМІ складається уважний, детальний, постійно понов­люваний список засобів інформації. Цей список повинен охоплювати всі щоденні, тижневі та щомісячні видання, а також теле- і радіостан­ції, що обслуговують населення виборчого округу.

Можна скористатися наведеним нижче підходом до складання та­кого переліку засобів масової інформації, використовуючи окремі довідники, де вказані адреси І телефони організацій та установ даного профілю

Крім даних про журналістів і репортерів, бажано також мати Інфор­мацію про керівників засобів інформації - редакторів І видавців.

Контрольний список засобів інформації

Телевізійні станції

» поштова адреса;

• власник, належність до мережі, номер каналу;

• телефонні номери; години роботи у вечірній час, робочі та вихід­ні дні, розмір і характер аудиторії;

імена керівника, редактора новин, -черювога-редактора, місцевих репортерів, а також їхні особисті контактні телефони;

• час і тривалість щоденних програм новин, їх рейтинг;

• строк подання інформації чи звернення про висвітлення подій у програмі новин;

» графік і вимоги до висвітлення подій (Коли? В якому вигляді"? Хто відповідає за форму та обсяг матеріалу? Живий ефір чи поперед­ній запис? Вимоги до попереднього замовлення?);

• політична платформа станції (Чи надає станція підтримку канди­датам? В якій формі і коли це робиться?);

• можливості станції в питаннях «живого ефіру» (Наприклад, чи має станція технічні можливості для ведення передач на великій відстані?);

• наявність у станції будь-яких «дочірніх» станцій, з якими вона ді­литься інформацією, наявність бюро чи кореспондента у столиці.

Радіостанції

поштова адреса;

власник, належність до мережі, частота виходу в ефір, тип (зміша­ний, тільки новини, музика тощо); телефони студії новин;

ім'я керівника, редактора новин, місцевого репортера та їх особисті телефони;

частота, тривалість і рейтинг кожної програми місцевих новин; строки подання інформації;

належність станції до загальнодержавної «мережі новин» або са­мостійність;

можливість подачі станції готових програм; імена людей, що складають і контролюють програми місцевих но­вин; час запису і виходу в ефір; тип, жанр програм (наприклад, чи є програми із запрошенням виступаючих, гостей); організація вис­тупів запрошених;

• політична платформа станції;

• тривалість роботи (наприклад 24 години, вечірній час тощо),

• дані про слухачів станції (вік, Інтереси, місце проживання),

• політичні симпатії основних працівників станції; кандидати, яких вони підтримували в минулому,

• вартість платної реклами для кандидатів.

Щоденні газети

• поштова адреса;

• ім'я власника й видавця;

• контактні телефони редакції;

• імена й телефони видавця, редактора новин, політичних та інших оглядачів;

• кількість випусків на день, на тиждень І строки подачі матеріалів;

• наявність суботніх (недільних) випусків І відповідного штату для них;

• рейтинг газети;

• політична платформа газети, її ставлення до кандидатів, готов­ність публікувати матеріали, які висвітлюють Інші думки;

• тираж і де поширюється;

• політика використання фотоматеріалів;

• агентства, якими користується газета;

• наявність у газети бюро або кореспондента у столиці;

• ставлення до рубрики «Листи до редактора»,

• наявність колонки політичного оглядача, пліток, світської хроніки,

• хто готує ці колонки І як збирається Інформація?

• політичний настрій редакційних статей і хто з кандидатів раніше користувався підтримкою; політична упередженість провідних ке­рівників і репортерів;

• які питання обстоювала газета, й керівництво І репортери;

• вартість платної реклами для кандидатів

Тижневі газети

Крім питань, що перекликаються з попередніми (щоденні газети), слід звернути увагу на такі:

• останні строки подачі матеріалів, звернень про висвітлення, час, коли передплатники отримують газету;

• наявність зв'язків з іншими редакціями газет у країні;

• ставлення газети до й Колонки гостей» або редакційних статей;

• територія розповсюдження газети і демографічна характеристи­ка передплатників;

• наявність у газеті тижневого «Календаря подій» і коли має пода­ватися оглядовий матеріал.

Додаткові канали інформації. Джерелами інформації для бага­тьох друкованих видань, радіо- і телестанцій є телеграфні агентства як вітчизняні, так і закордонні. Прес-секретар виборчої кампанії по­винен мати їх телефони, імена керівників центральних і місцевих від­ділень, прізвища репортерів, які висвітлюють те або Інше коло пи­тань, мати уявлення про політичну спрямованість таких агентств.

Необхідно також скласти список незалежних журналістів, які над­силають власні матеріали до різних засобів інформації.

Відомо, що, крім політичних партій, які мають власні засоби інфор­мації, є чимало громадських організацій, спілок, релігійних організацій, асоціацій, які також друкують і розповсюджують газети й бюлетені. Ця група організацій із готовністю відгукнеться на прохання надрукувати матеріали, в яких порушуються проблеми, які їх особливо цікавлять.

Порада. Поширюючи прес-релізи або надсилаючи запрошення, слід потурбуватися про те, щоб жодний інформаційний канал не залишився поза увагою. Преса надто чупгава'до того, тдоб бути в курсі всіх подій. Дуже важливо також постійно поновлювати контрольний список засобів інформації. У засобах масової Інформації, особливо на радіостанціях, часто трапляється перестановка кадрів. Якщо канди­дат стане надсилати матеріали не туди або не тій особі, шансів, що во­ни будуть надруковані чи обнародувані, мало.

Підхід до працівників засобів інформації

Проаналізувавши коло засобів інформації та їх можливості, пере­ходять до розробки стратегії ефективного підходу до них. Вона зале­жить від особливостей політичної ситуації, завдань кандидата й опо­нентів, їх особистостей. Головне: не боятися працівників засобів ін­формації, але ставитися до них з повагою.

Наведемо окремі поради, як спілкуватися з працівниками засобів інформації.

Нанести перший візит. Кандидат має особисто познайомитися з клю­човими працівниками місцевих засобів Інформації. Перший візит - це візит ввічливості, під час якого кандидат інформує працівників ЗМІ про свій намір балотуватися на виборну посаду та передає кожному з них добре підготовлений пакет для преси. Кандидата може супроводжувати прес-секретар. Ця довірена особа може нанести пізніше й окремий візит

Підтримувати контакти. Кандидат повинен зустрічатися з керів­никами засобів інформації і репортерами регулярно, а не лише тоді, коли в нього є що «продати». Він організовує щотижневі сніданки з ними сам на сам, візити і зустрічі типу «забіг на хвилинку».

Бути джерелом інформації. Робота репортерів - постійно шукати новини та Інформацію. Сенсації, події, повідомлення тощо - усе це їх­ній хліб, особливо в ринкових умовах. Якщо кандидат надає репорте­рам відповідну інформацію, він стає необхідним і важливим для них. Кандидат і його прес-секретар мають стати постійним і надійним джерелом Інформації для преси.

Використовувати телефон. Прес-релізи, безперечно, відіграють роль документів, що містять новини. Але новини можна повідомляти і телефоном. Кандидат телефонує репортерам, коли в нього є про що розповісти. Телефонне повідомлення кандидата вони можуть проци­тувати значно швидше. Прес-реліз, надісланий факсом, можна також швидко використати для поширення в засобах інформації.

Думати, перш ніж говорити. Кандидат може вважати якого-небудь репортера своїм добрим «товаришем», а потім бути шокованим небажаним або нищівним для його виборчої кампанії матеріалом, на­писаним цим «товаришем». Слід пам'ятати: завдання репортера по­відомляти новини (хороші вони чи погані), незважаючи на особисті стосунки. Кандидату і членам його команди треба остерігатися, адже все, про що вони говорять репортерові, може бути опублікованим. Контролювати ситуацію. Перш ніж розмовляти з репортером, кандидат або його прес-секретар повинні твердо знати, що вони хочуть по­відомити. Вони не дають репортерові збивати себе з пантелику або вкладати їм в уста чужі слова, володіють усіма тонкощами повідомлен­ня або проблеми, не дозволяють відволікати себе від теми інтерв'ю.

Бути професійним і співчутливим. Повідомляючи новини про хід кампанії, варто поступати так, щоб задовольняти запити і режим ро­боти засобів інформації, відповідати на всі телефонні дзвінки з боку преси. Слід не надсилати погано складеної інформації та уникати друкарських помилок.

Бути чесним. Ніколи не треба брехати репортеру. Зробивши це раз, можна втратити довіру назавжди. Якщо ж він поцікавиться чи­мось занадто делікатним, можна сказати, що це необхідно перевіри­ти, перш ніж давати відповідь. Однак кандидат і його команда нічого не доб'ються, відмовляючи подавати інформацію, яка і без них стане відомою громадськості. Крім того, не треба блефувати, відповідаючи на делікатні питання.

Не затівати бійки з тим, хто закуповує чорнила бочками, а папір тоннами. За пресою завжди залишається останнє слово. У ситуації, ко­ли штаб кампанії відчуває, що преса ставиться до кандидата несправед­ливо, спочатку необхідно переконатися, чи припустився репортер ми­мовільної помилки, чи справді хотів зашкодити йому. Якщо в інформа­ції виявлені серйозні перекручення, слід поставитися до ситуації так:

1. Зв'язатися з репортером і спокійно обговорити статтю. Запропо­нувати свої пояснення думки чи факту, але не встрявати в гостру суперечку.

2. Попросити про поправку, а не про спростування.

3. Попросити написати або поширити через ефір матеріал, що відоб­ражає точку зору кандидата.

4. Якщо репортер не погоджується, можна звернутися по допомогу до його керівника. Але слід мати на увазі, що так можна нажити собі ворога в особі репортера. У будь-якому випадку не треба зви­нувачувати його в тому, що він навмисне упереджений.

Як поводитися з інформацією

Щоб отримати хорошу пресу, роблять так, аби репортерам було легко писати про кандидата і кампанію. При цьому не покладаються на журна­лістів, просто надаючи їм факти і дозволяючи їм вирішувати, що є найважливішим для поширення. Кандидату і його команді потрібно управ­ляти своїми повідомленнями для того, щоб преса діяла в їхніх інтересах.

Надаючи інформацію пресі, краще дотримуватися середини між „примітивним” викладом фактів і відвертою саморекламою. Щоб знайти щасливу середину, до засобів інформації передають релевантні і такі, що заслуговують бути новиною, повідомлення, які опосеред­кованосприяють інтересам кампанії. Репортери зовсімтіе наївні, во­ни відразу здогадуються, що такі повідомлення прислуговують цілям виборчої кампанії. Але вони негайно відхилять матеріал, який відвер­то нагадує платну політичну рекламу кандидата.

Кожне повідомлення повинне мати певний «кут зору». Цей «кут зо­ру» або «гачок», на які потрібно «впіймати» читача, мають бути голов­ними в матеріалі. Часто кандидати намагаються зробити наголос відра­зу на декількох основних пунктах в одній заяві, повідомленні або ін­терв'ю. Якщо так трапляється, преса опиняється перед фактом надмір­ності інформації. Аналізуючи її, репортер або редактор у такому випад­ку мають самі визначати той кут зору, на якому треба зробити наголос.

При будь-якому контакті з пресою з якогось одного конкретного питання слід акцентувати увагу на одній головній думці. Саме зара­ди цього «гачка» журналісти приходять на прес-конференцію. Це - головний момент прес-релізу або головна цитата із заяви в інтерв'ю для радіо або телебачення. Саме це можна потім побачити в газеті чи почути в передачі.

Для успішної комунікації із ЗМІ потрібно мати уявлення про те, як збираються новини. Індустрія новин працює поспішно, на «позичено­му в борг часі». Репортери - це дуже зайняті люди. Повідомлення про виборчу кампанію всього тільки одне з багатьох, які їм потрібно опра­цювати і передати. Повідомляючи про швидкоплинні новини, репор­тери й редактори не мають часу проаналізувати всі факти, щоб під­готувати статтю. Не вистачає часу й для повного звіту про подію. Тридцятисекундне повідомлення про подію, побудоване на поданому кандидатом матеріалі, у п'ятихвилинній передачі місцевих новин по радіо чи телебаченню, - це досить добре висвітлення.

Постійний дефіцит часу в роботі працівників засобів інформації можна обернути на свою користь. Для цього їм подають такі повідом­лення, щоб було легко розсортувати інформацію і знайти той «стер­жень», на який, як кажуть, можна нанизати матеріал.

Щоб отримати хорошу пресу, необхідно:

Планувати повідомлення заздалегідь. Кожний матеріал має ак­центувати увагу на чомусь одному. Працівників засобів інформації переконують, що надані їм розповідь або повідомлення заслуговують бути новиною.

Використовувати ключові слова. Основну думку подають у вигля­ді положення, яке можна процитувати. Повторюють це ключове поло­ження в усіх матеріалах, які передають пресі. Положення має бути коротким і простим.

Не перевантажувати пресу надмірною інформацією. Працівни­кам преси надають достатньо фактів для того, щоб зробити висновок, але не так багато, щоб заплутати питання. Не треба сподіватись, що репортери читатимуть матеріали обсягом десять сторінок. Тому виділяють головні думки та показують, як вони розвивають тему.

Дублювати зусилля. Використовують усі можливі засоби для про­сування повідомлення: прес-релізи, інтерв'ю по телефону, інтерв'ю один на один, радіорепортажі та заходи, що заслуговують бути нови­ною. Повторюють головну думку в усіх матеріалах.

Бути послідовним. Повідомлення завжди мають бути такими, аби підтримувати і просувати тему кампанії, а також його необхідно по­годжувати з її стратегією. Кожна думка, наголошена в інтерв'ю або статті, має працювати на головний кут зору, що в них закладається.

Розмовляти з пресою «людською» мовою. Новини повідомляють­ся для того, щоб показати, як проблеми впливають на життя людини. Саме тому й купують газети. Поняття й ілюстрації, які використову­ються в матеріалах, поданих пресі, повинні бути викладені просто і зрозуміло, розкривати, яке значення та або інша новина чи проблема матимуть для життя людей.

Існує основний інструментарій, яким потрібно користуватися, щоб сприяти «заслуженому» висвітленню виборчої кампанії у пресі.

Пакет для преси. Пакет для засобів інформації або пакет для преси розрахований на те, щоб забезпечити репортерів повною вихідною ін­формацією про кандидата і його виборчу кампанію. Ним може скорис­татися репортер як готовою довідкою при підготовці матеріалів про кан­дидата і кампанію. Цей пакет як представлення кампанії має надсилати­ся до кожного каналу поширення новин за списком засобів інформації, його можта також вручити персонально кандидатом, оскільки це відкри­ває йому можливість особисто зустрітися з репортерами і редакторами.

Папка. Матеріали пакету для преси необхідно вкласти у папку з двома відділеннями. Титульна сторінка може бути прикрашена ембле­мою виборчої кампанії. Найважливішу інформацію слід помістити у праве відділення папки (останній прес-реліз або інформація про особ­ливо важливу подію). У ліве відділення папки вкладають матеріали із загальною інформацією, наприклад фотографії, біографія тощо.

Вміст пакету для преси:

1. Прес-реліз - коротке повідомлення про суть події, що відбувається.

2. Заява - остання заява або текст виступу кандидата з певного питання.

3. Аркуш з біографічними даними - односторінкове резюме, що міс­тить повідомлення про політичну і службову кар'єру кандидата, а також інформацію особистого характеру (сім'я, освіта, місце народження).

4. Виклад біографії- декілька абзаців більш детальної розповіді про життя, походження, освіту, досягнення кандидата, яку репортери можуть або повторити дослівно, або використати під час написан­ня статей.

5. Дані про штаб виборчої кампанії- імена головних членів команди, робочого комітету, почесного голови, фінансового директора, скарбника тощо. Список телефонів лише керівників штабу.

6. Матеріали виборчої кампанії - зразки брошур, емблеми, значки кампанії, а також копії доброзичливих статей або нарисів, написа­них про кандидата.

7. Характеристика округу - короткий, на декілька абзаців, виклад політичної, демографічної та історичної інформації про округ. Це особливо корисно для представників преси з іншої місцевості та з огляду на більшу інформативність кампанії.

8. Фотографії - чорно-білі глянцеві портрети кандидата (газети не люблять кольорових фото) розміром 8x10 см; один з усміхненим, а інший із серйозним виразом обличчя кандидата (на різні випад­ки). Спеціальні кольорові слайди для телебачення, які дають мож­ливість режисерові накласти зображення на свій матеріал (слайди з усміхненим і серйозним виразом обличчя кандидата).

Прес-релізи. Прес-реліз - надійний спосіб побачити у пресі мате­ріал таким, яким бажає побачити кандидат. Він готується прес-секретарем і передається пресі. Прес-реліз пишуть у газетному стилі, зосе­реджуючись на одному питанні.

Прес-релізи використовуються для повідомлення про наступні за­ходи, дії або плани та склад штабу виборчої кампанії; презентації зві­ту або матеріалу з певного питання; поширення до відома громад­ськості точки зору кандидата з окремої проблеми; звинувачення опо­нента; з метою підтримки певних дій або осіб. Усі прес-релізи необ­хідно ретельно перевірити кандидату і керівнику виборчої кампанії або комусь одному з них.

Основні правила підготовки прес-релізу:

• прес-реліз друкується на фірмовому бланку штабу виборчої кам­панії кандидата чітким, розбірливим шрифтом і містить назву ви­борчої кампанії, адресу штабу, контактний телефон;

• у правому верхньому кутку сторінки друкується ім'я людини, яка відповідальна за контакти (керівника кампанії або прес-секретаря);

• над заголовком, у лівому кутку сторінки, ставиться гриф: «Для не­гайного поширення», якщо немає потреби з якихось причин при­тримати матеріал. В останньому випадку пишуть, що це - для по­ширення в певний час, але гарантій, що репортер не використає інформації до вказаного строку, немає;

• використовується заголовок, який привертає увагу, щоб зацікави­ти репортера або редактора;

• вказуються дата і місце, звідки надіслано прес-реліз;

• найважливіші факти підсумовуються в першому абзаці. У цьому ключовому абзаці повинна даватися відповідь на запитання: хто? що? коли? де? чому? Інколи ц на запитання: як?

• другий абзац містить одну чи дві цитати з виступів кандидата;

• кожний наступний абзац по низхідній повинен бути менш важли­вим (перевернута піраміда). Це робиться для того, щоб редактор у разі браку місця для подання всього матеріалу міг скоротити його кінець, не спотворюючи основного змісту;

• прес-реліз друкується через два інтервали на одній сторінці з вели­кими полями. Не слід друкувати на звороті сторінки. Якщо текст не можна помістити на одній сторінці, внизу пишуть «див. далі» і про­довжують писати на наступній сторінці. У самому кінці тексту прес-релізу відступають рядок і друкують посередині рядка знак ###. Це вказує на закінчення матеріалу (міжнародний стандарт);

• інформація прес-релізу має бути точною. Важливо не перестара­тися з редагуванням. Якщо прес-реліз підготовлено в газетному стилі, у нього більше шансів побачити світ.

• необхідно уникати граматичних помилок, уважно редагувати текст. Будь-яка помилка підриватиме довіру до виборчої кампанії;

• прес-реліз передається власноручно. Поштою або факсом користують­ся у крайньому випадку. Слід брати до уваги режим роботи засобів ін­формації. Своєчасність - гарантія того, що прес-реліз надрукують;

• треба вести реєстрацію всіх прес-релізів, позначаючи теми і дати.

Повідомлення для преси. Повідомлення для преси - спеціальний тип прес-релізу. В повідомленні доводиться до відома преси специфіка май­бутньої події, яка повинна бути висвітлена в засобах масової інформації.

Повідомлення для преси друкується і поширюється практично так са­мо, як і прес-реліз. Однак, крім заголовка, у ньому має бути помітка «По­відомлення для преси» без цитат і не довше двох-трьох абзаців. Повідом­лення для преси теж має відповідати на запитання: хто? що? коли? де?

Воно має містити якраз стільки інформації, щоб пресу зацікавив який-небудь захід, але не стільки, щоб завадити його висвітленню. Після розповсюдження повідомлення треба не забути зателефонува­ти і ще раз нагадати про захід.

Прес-конференції. Прес-конференції - ефективний спосіб потра­пити у пресу. Проте тут дуже важливе значення має завчасна підго­товка, оскільки кандидат у ході прес-конференції почуватиметься мов «на сковорідці». Слід заздалегідь підготувати і провести репети­цію відповідей на можливі запитання. Хоч планується, як правило, прес-конференція на певну тему, преса може це проігнорувати. Тому треба бути готовим до запитань на інші теми.

Заздалегідь пишуть вступне слово, в якому пояснюється головна причина скликання прес-конференції. Поширюється прес-реліз, який містить витримки з майбутньої заяви кандидата. Готується пакет для преси з усіма матеріалами на тему прес-конференції. Сюди додають­ся й матеріали виборчої кампанії.

Прес-конференції потрібно використовувати для головних заяв кандидата і готувати завчасно відповідно до стратегії й плану вибор­чої кампанії. Важливо при цьому не зловживати прес-конференціями і скликати їх лише тоді, коли кандидатові є що сказати. Серія інтерв'ю з репортерами, особисто чи телефоном, може донести інформацію до преси і без прес-конференції.

Плануючи та організовуючи прес-конференцію, необхідно дотри­муватися таких правил:

1. Прес-конференцію планують з урахуванням графіка роботи засо­бів інформації. Вибираються день і час, коли преса не завантаже­на іншими подіями, наприклад регулярними заходами державних органів.

2. Передбачається можливість того, що представникам преси що-не-будь може завадити відвідати прес-конференцію.

3. Пресу повідомляють про захід не пізніш як за 48 годин, а краще за тиждень. Періодично нагадують журналістам про час і місце про­ведення прес-конференції.

4. Нагадуючи про прес-конференцію, представників преси переко­нують у важливості заходу. Підказують журналістам, під яким ку­том зору краще розглядати ті новини, про які вони довідаються на прес-конференції.

5. Вибирають зручне і красиво оформлене приміщення, причому найкраще знайти таке, яке б символізувало зміст повідомлення на прес-конференції. Це особливо важливо для телебачення. Завжди завчасно турбуються про отримання дозволу на використання да­ного приміщення.

6. Кандидата слід добре підготувати. Він має прорепетирувати заяву, підготуватися до запитань і відповідей, бути добре обізнаним про зміст усіх матеріалів, які передаватимуться представникам преси під час прес-конференції.

7. Журналістам виявляють гостинність. Готують для них прохолодні напої, каву.

8. Завчасно перевіряється приміщення, аби переконатися, що все го­тове. Потрібно потурбуватися про електричні розетки, якщо очіку­ється телебачення, сцену, стільці, освітлення, розташування мік­рофонів, якими користуватиметься преса.

9. Прес-конференцію треба починати своєчасно і закінчувати до то­го, як інтерес до неї почне спадати. В іншому разі якийсь репортер використає це для провокаційного запитання. Кандидат має бути готовим затриматися після прес-конференції і дати інтерв'ю «сам на сам».

10. Прес-реліз або пакети для преси поширюються.до початку конфе­ренції, причому забезпечується наявність достатньої кількості цих матеріалів у доступному для всіх учасників місці. Не зайве записати, хто з представників преси не прийшов, і надіслати їм усі ма­теріали пїсля прес-конференції.

11. Прес-конференція звичайно планується на півгодини: 10 хвилин на виступ і 20 хвилин на запитання й відповіді.

12. Прес-конференція записується на магнітофон, щоб документаль­но зафіксувати все, що було сказано.

Фотографії в кампанії. Фотографії - ефективний засіб комуніка­ції. Завчасно готується набір фотографій, щоб вони завжди були під руками протягом усієї виборчої кампанії.

У ході кампанії потрібні чорно-білі глянцеві фотографії кандидата для преси, розміром 8x10 см, одна фотографія - з усміхненим і одна - із серйозним виразом обличчя. Далі потрібно підготувати набір різ­них фотографій кандидата для використання в передвиборчій літе­ратурі та надсилання до засобів інформації. Нарешті кандидата фо­тографують під час усіх головних заходів і надсилають ці знімки до щоденних і тижневих газет.

Раціонально зібрати добірку фотографій, яка ілюструвала б імідж кандидата. Наприклад, якщо головною темою кампанії є освіта, готу­ється набір фотографій кандидата з дітьми.

Використовуються лише фотографії, які створюють імідж канди­дата. Ніколи не можна розповсюджувати фотографій, на яких він зображений не в кращому вигляді. Варто не шкодувати часу та кош­тів і підготувати фотографії високої якості.

Кандидат повинен бути у фокусі всіх фотографій, які використо­вуються під час виборчої кампанії. Найкращий тип фотографій - на­турні зйомки, зйомки кандидата з іншими людьми, де він виглядає не-вимушено й природно.

Різновиди фотографій, які знадобляться для кампанії:

офіційні фотографії - чорно-білі глянцеві, розміром 8x10 см, одне фото - із серйозним виразом обличчя, інше - з усміхненим вира­зом обличчя;

кандидат і робітники - знімки кандидата з робітниками одного з провідних підприємств району;

кандидат і сім'я- натурні фотографії кандидата з дружиною й дітьми;

кандидат працює- фотографії кандидата на його робочому місці;

кандидат виступає - фотографії кандидата, коли він виступає пе­ред різними групами громадськості;

кандидат і школярі;

кандидат і ветерани;

кандидат у своєму окрузі - знімки кандидата у визначних місцях округу.

Тижневі програми для засобів інформації. При їх підготовці та використанні важливо дотримуватися деяких порад:

1. До місцевої преси – надсилається список заходів, в яких кандидат братиме участь наступного тижня. Слід усе зробити так, щоб усі ці заходи були новиною.

2. Прихильникам кандидата і до преси надсилаються односторінко­ві бюлетені, щоб тримати їх у курсі справ кампанії.

3. Кандидат має бути поінформованим про місцеві та загальні для округу проблеми і, коли буде нагода, коментувати їх під час ін­терв'ю. При цьому коментарі потрібно робити своєчасно.

4. Представники преси запрошуються на всі виступи кандидата.

5. Необхідно робити вирізки з газет усіх статей і повідомлень, в яких йдеться про кампанію кандидата і його опонента.

6. Для випуску прес-релізів і заяв для преси можна використовувати свята і пам'ятні дати, які відзначаються під час виборчої кампанії.

7. Потрібно знати календар виборів і зберігати копії звітів кандида­та і його опонента про виборчу кампанію на випадок, коли преса звернеться із запитаннями з цього приводу. Будь-яке порушення строків, передбачених виборчим законодавством, можна вико­ристати для того, щоб мати пресу.

Репортажі з місця подій. В даному випадку репортаж - це просто записаний голос кандидата, що надходить до радіостанції телефоном із місця події. Оскільки радіоновини транслюються лише кілька хви­лин, такі репортажі мають звучати не більше 30 секунд.

Завжди телефонують до радіостанції заздалегідь, щоб з'ясувати, чи буде прийнятий такий репортаж. Інколи станції не приймають від кандидата запис його заяви. Вони надають перевагу інтерв'ю, записа­ному репортером. І це теж добре, оскільки є нагода, щоб голос канди­дата прозвучав у ефірі. Завжди варто погоджуватися давати такі ін­терв'ю сам на сам.

Репортажі з місця подій як особливий жанр радіопередач корисні для прес-секретарів, які прагнуть якнайбільше повідомити протягом короткого часу. До актуальних репортажів можна вдатися після важ­ливої заяви для преси, під час якої не було радіорепортера. Ними також можна скористатися і тоді, коли необхідно зробити заяву, а кан­дидат у цей час знаходиться десь далеко.

Сьогодні існує чимало технічних засобів, які сприяють поширенню актуальних репортажів як жанру радіопередач. Вони прості і недоро­гі, тому ними варто скористатися під час виборчих кампаній.

Щоб надіслати репортаж до радіостанції, у найпростішому випадку потрібно мати:

• недорогий касетний диктофон;

• пару прищіпок;

• один або два телефонних апарати (якщо два апарати - то це іде­альні умови, але успіху можна добитися і за допомогою одного апарата).

Магнітофон з`єднується прямо з телефонною лінією за допомогою дроту з прищіпками. Для цього один кінець дроту з наконечником для магнітофонного гнізда вставляється у гніздо з позначкою «вихід». Відкручується кришка, де знаходиться телефонна мембрана (нижня частина телефонної трубки), і інший роздвоєний кінець дроту з при­щіпками приєднується до металевих контактів, які добре видно, коли знімається мембрана. Після того, як натиснута клавіша магнітофона «ріау», повідомлення починає транслюватися по телефонній лінії. Декілька порад, як готувати репортаж:

• пишеться коротка (на 30 секунд) заява для кандидата, яку він по­винен прочитати;

• кандидат повинен прочитати увесь текст заяви так, немов він роз­мовляє з репортером;

• не можна дозволяти кандидатові монотонно читати текст, це все зіпсує;

• готується магнітофон, за допомогою дроту з прищіпками з'єднаний із телефоном, ставиться касета із записом заяви на актуальну тему. За допомогою другого телефону треба з'єднатися з радіостанцією;

• поруч із кандидатом завжди має бути особа (найкраще, щоб це був прес-секретар), яка б зателефонувала до радіостанції і домовила­ся з репортером про увімкнення магнітофона. Репортеру поясню­ють усі обставини, пов'язані з цим заходом. Коротко повідомляють про зміст прес-релізу, з приводу якого підготовлено репортаж;

• якщо радіостанція дала згоду прийняти репортаж, по телефону рахують: «Три, два, один». Після слова «один» вмикають магніто­фонну стрічку;

• залишаються на лінії, щоб переконатися, чи на станції зроблено якісний запис. Дякують репортерові і кладуть трубку.

Актуальними репортажами не можна зловживати. Навіть ті стан­ції, які їх транслюють, часто вважають за краще брати персональні ін­терв'ю в кандидата. Під час виборчих кампаній один або два актуаль­них репортажі кандидата протягом тижня - це забагато.

Якщо станція відмовляє, треба бути люб'язним. Подякувати за втрачений час і звернутися до іншої станції. Ніколи не слід вдавати­ся до суперечок: радіостанції не зобов'язані приймати подібні акту­альні репортажі.

І знову ж таки важливо бути переконаним, що заява кандидата заслуговує того, щоб бути новиною. Якщо ж вона не заслуговує цього, у майбутньому буде важко домовитися про наступний репортаж або інтерв'ю. Крім того, необхідно прагнути до того, щоб репортаж не виглядав як комерційна реклама.

Радіо- і телевізійні інтерв'ю

У деяких людей необхідність дати радіо- і телеінтерв'ю може вик­ликати страх. Навіть у деяких найбільш досвідчених державних і гро­мадських діячів зволожуються долоні, прискорюється серцебиття і спостерігаються інші симптоми страху, як тільки вони опиняються пе­ред камерою або мікрофоном.

Однак радіо- чи телеінтерв'ю не повинні спричинювати страх або хвилювання. Якщо дотримуватися декількох простих порад, радіо- і телеінтерв'ю можна буде давати легко і впевнено. Як наслідок, вдаєть­ся використовувати ці потужні засоби комунікації як складову розгор­нутої програми зв'язків із громадськістю і засобами інформації.

І у випадку, коли кандидат особисто дає інтерв'ю, і тоді, коли хтось супроводжує представника організації, в якого будуть брати інтерв'ю, ситуацію, що викликає страх, можна перетворити на ефективний ме­тод комунікації з громадськістю і популяризації організації. Для цьо­го необхідно:

1. Готуватися. Оволодіти глибоким знанням проблеми, передбачити найскладніші запитання і підготувати найкращу відповідь на них.

2. Визначити позицію виголошуваної заяви. Зробити це потрібно заз­далегідь. Позиція заяви має концентруватися на думці, яку бажано донести до глядачів або слухачів за допомогою інтерв'ю, і ґрунтовно спиратися на факти для того, щоб викликати довіру. Якщо буде пот­рібно, для її підкріплення необхідно користуватися матеріалами з авторитетних джерел. Слід показати зв'язок між організацією, пред­ставником якої є той, хто дає інтерв'ю, з позицією його заяви. По су­ті, інтерв'ю - це безплатна реклама. Треба якнайповніше використа­ти можливість поговорити з людьми і розповісти їм про організацію.

3. Бути природним. Розслабитися. Розмовляти з інтерв'юером як із товаришем. Говорити просто, не стримувати міміку та жести. Уни­кати довгих слів і слів, які важко вимовити, їх можуть не зрозумі­ти, і про того, хто дає інтерв'ю, складеться враження як про пре­тензійну людину.

4. Бути впевненим. Інтерв'ю беруть тому, що хтось обізнаний із пев­них питань. Тому не слід боятися того, хто бере інтерв'ю. Той, хто дає інтерв'ю, знає більше, ніж він. Треба спокійно і впевнено від­повідати на кожне запитання, користуючись стверджувальною та щирою мовою.

5. Відповідати коротко. Відповіді завжди мають бути прямими і по темі. Радіо- і тележурналістам потрібні короткі, чіткі, логічні поло­ження, що виголошуються не довше 30 секунд, а інколи й менше. Необхідно дотримуватися головної думки, яка заздалегідь проду­мана. Уникати довгих заяв, які розпорошуватимуть повідомлення, будуть втомлювати слухачів, забиратимуть у всіх дорогоцінний час і, як підсумок, не попадуть в ефір.

6. Зберігати довіру до себе. Бути щирим. Довіра до того, хто дає ін­терв'ю, залежить від нього самого. Ніколи не слід приховувати і перекручувати інформацію, брехати інтерв`юеру. Журналіст, який помітив, що його ввели в оману, ніколи більше небуде довіряти тому, в кого він бере інтерв'ю, і його організації.

7. Відповідно одягатися. Для телеінтерв'ю одягаються привабливо. Уникають зайвих яскравих кольорів, квітчастих суконь, капелюхів тощо. Потрібно, щоб телеглядачі зосередилися на тому, про що го­ворить виступаючий, а не на тому, як він зодягнений.

Інтерв'ю для друкованих органів

Манера поведінки під час інтерв'ю для друкованих органів у ціло­му та ж сама, що і під час інтерв'ю для радіо і телебачення. Тому в розмові з репортером газети, журналу або бюлетеня можна користу­ватися усіма порадами, наведеними в попередньому розділі, де йшло­ся про інтерв'ю для радіо і телебачення. Додамо лише кілька порад, які стосуються виключно особливостей друкованих засобів масової інформації і які допоможуть максимально використати зв'язки з гро­мадськістю на користь організації:

1. Запропонувати додаткову інформацію. Після того, як репортер одержав короткі відповіді на всі поставлені запитання, можна запро­понувати йому вихідну додаткову інформацію, якщо вона у вас є. Це підтвердить відповіді на запитання.

Навіть незважаючи на те, що газети мають обмежений обсяг, вони, як правило, використовують більше деталей на своїх сторінках порів­няно з радіо- або теленовинами. Тому треба скористатися можливіс­тю передати авторитетну інформацію, яка зробить інтерв'ю більш вагомим.

2. «Для друку», «не для друку», «на підставі». Найкращим прави­лом під час будь-якого інтерв'ю залишається правило «для друку». Це означає, що все сказане репортеру може бути процитовано або ж перефразовано і пов'язано у статті з прізвищем того, хто дає ін­терв'ю. Не треба ніколи розмовляти з репортером на будь-яких інших підставах, крім «для друку», або можна робити це дуже рідко, за надзвичайних обставин. Якщо небажано, щоб ім'я того, хто дав інтерв'ю, та інформація від його організації потрапили на шпаль­ти газети, краще взагалі не давати інтерв'ю.

Відомо, що більшість репортерів беруть інтерв'ю лише «для дру­ку». Але все ж таки існують два інших імовірних рівні діалогу з ре­портерами.

«На підставі» - це означає, що заяви можуть бути процитовані або перефразовані, однак ім'я їх автора не буде згадано як джерело ін­формації. Наприклад, репортер може приписати цитату «відповідаль­ному працівникові міськради, який попрохав не називати його імені».

«Не для друку» - це значить, що заява ніяким чином не може бути використана. Усе, що сказано «не для друку», не може бути процитовано, перефразовано, а ім`я автора заяви не повинно бути пов'язано з цією інформацією. Проте репортер може використати інформацію у своїй статті, якщо йому пощастить отримати її з іншого джерела.

Наведені вище визначення є загальновживаними, однак значення понять «на підставі» і «не для друку» кожний репортер може розумі­ти по-своєму. Зважаючи на це, перш ніж давати інтерв'ю, необхідно домовитися з репортером про спосіб використання виголошених за­яв. Не треба говорити репортеру вже після того, як він одержав від­повіді на всі запитання, що це «не для друку». Уже пізно, і репортер може це за бажанням відверто процитувати.

Ораторське мистецтво

Однією з найважливіших складових комунікації з громадськістю є усне слово, уміння виступати з промовами перед аудиторією, спілку­ватися з масами. Напевно, мало хто заперечуватиме, що більша час­тина часу керівника будь-якої організації витрачається на підготовку та виголошення різноманітних доповідей і промов. Зрозуміло, справа ця не проста і, щоб зробити її ефективною, потрібна велика майстер­ність. Томас Манн був абсолютно правий, наголошуючи, що лише од­на «мова сама по собі вже є особливою цивілізацією». Нею потрібно вміти користуватися, щоб якомога краще і зрозуміліше донести до громадськості ідеї й думки організації, привернути людей на свій бік і заручитися їхньою підтримкою.

Далі розглянемо в деталях деякі аспекти проблеми, як зробити публічний виступ максимально ефективним.

Предмет виступу

Існує вислів: «виступ, в якому не зачіпається будь-яка злободенна та цікава для всіх тема, - це однаково, що подорожування, розпочате без мети і місця призначення». Звідси перший крок у підготовці будь-якого виступу полягає в тому, щоб визначити його мету або конкретну тему. Яке завдання ви ставите перед собою, виступаючи з даною промовою, чого бажаєте добитися?

І лише після того, як це питання з'ясоване, приступають до необхід­них дій і кроків, думають над конкретним планом їх реалізації. Якщо виступ добре підготовлений і з самого початку логічно побудований, це надає промові більшої сили, а промовець упевненіший в успіху.

Завданням виступу може бути як поширення інформації, виклад відповідних інструкцій, так і реклама, «продаж» ідей і планів; інколи це різнопланові комбінації всіх перелічених цілей. Оратор може впливати на слухачів не лише за допомогою слова, а й манерою пове­дінки, формою подачі своєї доповіді. Якщо кожне речення промови добре продумане, то можна навіть простий перелік сухих фактів, тенденцій розвитку або навіть статистичних даних перетворити на засіб політичного впливу і збудника дій, тим самим повернути публіку на своїх прибічників. Тут можна погодитися з Кіплінгом, який говорив: «Слова - це найбільший наркотик, що є в руках людства».

З'ясувавши цілі та завдання виступу, необхідно добре попрацювати над тим, в якій формі його подати. Для досягнення максимального ре­зультату, і ефекту слід розробити план подачі проблеми або ідеї. Пот­рібно виходити з того, щоб не бути багатослівним, не вдаватися до над­то великого потоку непотрібних слів, тобто таких, що не містять у собі інформації, не тримати публіку в напруженні, виплескуючи на неї над­то багато зовнішніх подразників. Коротка та стисла, але переконлива десятихвилинна доповідь може мати набагато більше шансів досягти поставленої мети, а також зберегти час і кошти, ніж нудна доповідь на годину. Тобто, ефективність виступу має прямий зв'язок не з його три­валістю, а з якістю змісту і значенням того, що виголошується, з тим, як удасться донести думку до слухачів, використати якісне наочне при­ладдя та допоміжні матеріали. Наголосимо ще раз, що надто довга до­повідь, невміння правильно викласти мету свого виступу, погано підго­товлені наочне приладдя і матеріали можуть призвести до провалу та негативного ставлення до виступаючого присутніх у залі.

Коли тема виступу точно визначена, можна переходити до наступ­ного етапу - планування форми подачі та стратегії виступу. В цьому можуть допомогти відповіді на кілька основних питань. Зокрема, про­мовець має запитати себе: Чого він намагається досягти, яку ставить мету - тобто, що він «продає»? Кому він це «продає»? Проти кого діє і за що бореться? В якій аудиторії, перед якою публікою збирається зробити доповідь? Розглянемо ці питання більш докладно.

1. Що «продається»? Чому вирішено виступати з даною доповіддю? Важливо зуміти оцінити тему та основні ідеї доповіді сторонньому спостерігачеві. Що все ж таки «продається»? План чи ідея, почин чи спонукання до дії, якийсь конкретно товар, продукція чи послу­га? А може, це - просто виступ на захист і підтримку чиєїсь ідеї?

Треба точно визначити для себе цілі та завдання і викласти їх у кількох словах.

2. Кому це «продається»? Якщо виступаючому знайома аудиторія слухачів, у нього, напевно, мають бути якісь пропозиції відносно її реакції на доповідь. Виступ, потенційно спроможний принести ус­піх в одній аудиторії, може закінчитися повним крахом в іншій. Кожна стратегія виступу повинна бути спрямована на певну ауди­торію окремо. Адже аудиторія слухачів може складатися виключно із «фахівців» чи так званих «дилетантів» або поєднувати представ­ників цих двох груп. Варто подумати, що, можливо, люди, які зібра­лися в залі, вже обізнані з обговорюваною темою? Яку інформацію вони могли отримати? Чи здатні вони прийняти остаточне рішення відразу, покладаючись на свою думку, чи їм потрібно доповісти про рекомендації та думки, які вони почують у виступі, своєму вищому керівництву? Перед виступом бажано дізнатися якомога більше про аудиторію слухачів: їхню манеру поведінки і стиль роботи, ін­тереси, громадське положення та емоційний настрій. Чи не нада­ють вони переваги певному типові наочного приладдя, чи люблять, коли роблять перерви під час виступу, чи захочуть випити каву під час перерви? Чи не обмежений у них час? Не треба забувати, що люди в аудиторії різні і всі вони мають різні симпатії та антипатії.

3. Проти чого є намір боротися? Коли добре вивчені емоційні та ду­ховні потреби аудиторії, можна впливати на ставлення слухачів до промови і непомітно для них змінити їхню точку зору. Промо­ва здатна викликати жвавий інтерес у слухачів і легко зробити їх спільниками промовця, якщо точно знати їхні турботи і сподіван­ня. Під час виступу з доповіддю перепони, що найчастіше виника­ють, можна звести до наступного:

• побоювання з боку слухача, що пропоновані йому план або ідея можуть впливати на його престиж, авторитет у колективі або перспективні плани на майбутнє;

• небажання слухача сприймати щось нове тому, що це може по­тягти за собою організаційні перетворення або спричинити осо­бисті незручності і зайві клопоти;

• небажання слухача зійти з «уторованої» стежки, вагання й по­боювання накликати на себе неприємності;

• пиха слухача, його хворобливе самолюбство.