Контроль

Ствердлильні станки

Рис. 5 Рух предметів праці при технологічному типу виробничої структури.

Предметний (продуктовий) тип виробничої структури.

Застосовується у крупносерійному і масовому виробництві при відносно постійній і вузькій номенклатурі виробів. Передбачає спеціалізацію виробничих дільниць і цехів на виготовленні певних виробів чи їх складових частин. Наприклад, на автомобільному заводі створюються цехи двигунів, шасі, рам, тощо. Обладнання в цехах розміщується у відповідності з послідовністю виконання технологічних операцій, для того, щоб забезпечити прямолінійність руху виробів.(Рис. 4.6) Як правило, предметні цехи (дільниці ) оснащені всім обладнанням, необхідним для виготовлення продукції. Це створює умови для організації поточних виробничих ліній.

СКЛАД

Рис. 6. Варіанти організації предметної (продуктової) виробничої структури.

Переваги предметного типу виробничої структури:

• скорочується шлях руху виробів і витрати часу на їх транспортування у ході виробничого процесу;

• створюються передумови для організації поточних і автоматичних ліній;

• більш повно використовується обладнання;

• підвищується кваліфікація працівників ,покращується організація праці;

• зростає відповідальність за якість виробленої продукції.

В цілому застосування предметного типу виробничої структури сприяє зростанню продуктивності праці, зменшенню собівартості продукції.

Недоліки предметного типу виробничої структури :

• ускладнення структури і керівництва цехами, виробничими дільницями, в яких виконуються різноманітні технологічні операції;

• неповне завантаження обладнання на окремих операціях через незначні обсяги роботи.

Змішаний (предметно-технологічний) тип виробничої структури.

Характерний для великих машинобудівних підприємств з масовим і серійних типом виробництва. Заготівельні цехи (штампувальний, пресовий, ковальський) таких підприємств спеціалізуються за технологічним принципом, а оброблюючі (механічний, збиральний, термічний)- за предметним.

Концентричний тип виробничої структури.

Застосовується при створенні продукції, яку в ході виробничого процесу неможливо транспортувати, переміщувати (літаки, судна, будинки, мости тощо).

Об'єкт праці у цьому випадку знаходиться на одному місці (наприклад, на будівельному майданчику), куди концентруються виробниче обладнання, необхідні матеріальні ресурси, робітники. Характерний для спеціальних, одиничних замовлень.

За повнотою виробничого процесу виділяється комплексна і спеціалізована виробнича структура.

Комплексна виробнича структура поєднує всю сукупність основних, допоміжних, обслуговуючих цехів.

Спеціалізована виробнича структура складається лише із певних типів цехів. Спеціалізовану виробничу структуру мають підприємства заготівельного типу, складального типу і такі, що виробляють окремі деталі.

3. Основні характеристики і показники виробничої структури.

При створенні раціональної виробничої структури підприємства аналізують наступні її характеристики і показники:

• співвідношення між основними, допоміжними та обслуговуючими виробництвами (відносна частка основних, допоміжних, обслуговуючих підрозділів по кількості працюючих, обладнання, розміру виробничих площ, вартості основних фондів);

• розміри виробничих ланок (обсяг випуску продукції, кількість, вартість основних виробничих фондів, потужність технологічного обладнання );

• ступінь централізації окремих виробництв (відношення обсягів робіт, виконаних у спеціалізованих підрозділах, до загальних обсягів робіт даного виду);

• пропорційність виробничих ланок підприємства (визначається співвідношенням робочих місць, виробничих дільниць, цехів, зв'язаних між собою процесом виробництва, по виробничій потужності, працеємності). Аналіз пропорційності дозволяє виявити виробничі ланки з недостатніми і надмірними потужностями;

• рівень спеціалізації окремих виробничих ланок (характеризується відносною часткою предметно, подетально і технологічно спеціалізованих підрозділів, рівнем спеціалізації робочих місць);

• характер взаємозв'язків між підрозділами (визначається за допомогою наступних показників: кількість переділів, через які проходить предмет праці до перетворення його в готовий продукт, довжина транспортних маршрутів руху напівфабрикатів, вантажообіг між переділами);

• ефективність просторового розміщення підприємства (характеризується коефіцієнтами забудови, використанням площі виробничих приміщень чи територій, наприклад, відношення площі, зайнятої будовами, спорудами і всім обладнанням, до загальної площі підприємства.