5. Рекомендації щодо застосування системного підходу в управлінні організацією.

1. Число компонентів організації, які визначають її розмір, повинно бути мінімальним, але достатнім для реалізації організаційних цілей.

2. Для спрощення структури організації потрібно скорочувати кількість рівнів управління, зв’язків між її компонентами, автоматизувати процеси виробництва і управління.

3. Структура організації повинна бути гнучкою, з найменшою кількістю жорстких зв’язків, спроможною швидко переналагоджуватися на виконання нових завдань, пристосовуватись до нових вимог ринку.

4. Зміни у вертикальних зв’язках компонентів організації повинні здійснювати мінімальний вплив на її функціонування. Для цього необхідно розвивати делегування повноважень суб’єктам управління, забезпечувати оптимальну самостійкість і незалежність структурних підрозділів організацій.

5. Кількість горизонтальних зв’язків між елементами одного рівня організації повинна бути мінімальною, але достатньою для нормального її функціонування.

6. Вивчення ієрархічності системи та її структуризації потрібно починати з визначення систем вищого рівня (кому підпорядковуватися і куди входить дана організація), визначення її зв’язків з цими системами.

7. Число зв’язків організації із зовнішнім середовищем повинно бути мінімальним, але достатнім для нормального її функціонування. Надмірне зростання чисельності зв’язків ускладнює керованість організації, а їх брак знижує якість управління.

8. Для побудови, функціонування і розвитку організації в умовах розширення міжнародної інтеграції потрібно досягнення її сумісності з іншими системами за правовим, інформаційним, науково – методичним, ресурсним забезпеченням.

9. Ефективність і перспективність організації досягається оптимізацією її цілей, структури, системи менеджменту, інших параметрів.

10. При формуванні цілей організації потрібно враховувати невизначеність інформаційного забезпечення.

11. В умовах швидких змін зовнішнього середовища організація повинна бути здатною оперативно адаптуватися до змін.

6. Класифікація організацій

Класифікаційна ознака	Типи організацій
мета діяльності	комерційні, некомерційні
реакція на зміни середовища	механістичні (бюрократичні), адаптивні, інноваційні
зв’язки між підрозділами	традиційні, дивізіональні, матричні, сітьові
взаємовідносини з людиною	корпоративні, індивідуалістичні
функцуіонально - галузева	промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгівельні, виробничо – торгівельні, торгівельно – посередницькі, інноваційно – посередницькі, банківські, лізінгові, факторингові, страхові, інжинірингові, консалтингові, інші.
організаційно – правова форма і форма властності	індивідуальні, приватні, колективні, кооперативні, акціонерні, суспільні, релігійні, державні (загальнодержавні та комунальні), орендні, інші.
належність капіталу та контроль за ним	національні, іноземні, змішані (спільні підприємства).
сфера діяльності та ступінь підпорядкування	національні, міжнародні, головні, дочірні, відділення, філії, представництва;
масштаби розвитку бізнесу	дрібні, малі, середні, великі.
нові типи	едхократичні, багатомірні, партисипативні, підприємницькі, орієнтовані на ринок.

7. Особливості і види господарських товариств

Господарське товариство – це підприємство, в якому дві або більші особи домовляються у його володінні і управлінні з метою здійснення спільної підприємницької діяльності.

Головні відмінні риси господарського товариства:

1. Велика кількість власників. Партнери вносять паї в різних формах: грошима, фізичним капіталом, землею,ідеями та ін.

Кожний пай отримує відповідну грошову оцінку, кожному учаснику визначається його доля в вартості підприємства;

2. Спільний контроль діяльності підприємства власниками. Вони повинні домовитися між собою про порядок управління підприємством, форми контролю і відобразити це у відповідних документах;

3. Розподіл між партнерами доходів і видатків. Порядок розподілу обговорюється в установчих документах товариства. Взагалі доходи і витрати розподілюються пропорційно вкладеним паям.