Труднощі наголошення українських медичних термінів

Наголос в українські мові непостійний і динамічний: головá, але гóлови; зýби, але зубíв.

У медичних термінах та в більш загальновживаному шарі медичної лексики досить багато складних моментів наголошення.

Далі наводимо приклади правильного наголошення тих медичних термінів, уживання яких викликає труднощі.

Адгéзія, áкне (вугри), анáлог, анáмнез, анома́лія, апáтія, áпекс, асфіксíя.

Борóдавка (рос. “бородáвка”), борознá, борозéнка, брúжа, брижовúй, бубóн.

Веретéно (рос. “веретенó”), вúлиця (рос. “скулá”), війчáстий, віскозúметр, вóдорость, волосянúй, ворíтний.

Гáбітус, гіпертèнзія, гіпотéнзія, глабéла, глухонімотá, гнильнúй, грúжа, грижовúй; ґратчáстий.

Двояйцéвий, дебíт, диспансéр, диспепсíя, дрімóта, дріжджовúй.

Епіфíз.

Зáкрутка (рос. “закрýтка”), зáлоза, заміснúй, запальнúй, зáслінка (рос. “заслóнка”), зáдирка (рос. “заусéница”), защéлепний, зв’я́зковий (рос. “свя́зочный), зубоясéнний, зубчáтий (але “зýбчастий”).

Ікáння, інвáзія, інсýльт, íрис, íшіас.

Камéдь, кáрдія, кахексíя, кінезíя, кúшка (рос. “кишкá”), клітковúна, колáпс, коровúй, кíрковий, кістковúй (але “кісткóво-хрящовий”), крúжі (крижóво-кýприковий), кровоточúти, кýкса (рос. “культя́”).

Лемíш (рос. “сошнúк”), ліжковúй, лобкóвий, логопèдія.

Медикамèнти, менíск, метафíз, мікрогéнія.

Наднирковá зáлоза, надп’я́тковúй, надщéлепний, нашкíрний, нéжить, нетримáння, нирковúй, норицéвий (але “норúця”).

Ознáка, особи́на, óцет, óчний, óчна ямка. Ортогéнія, ортогнатíя, ортодонтíя.

Папíла (але – пáпула), пáрша, пахвá пахвúна, перéтинка, перéхрест, плéсно, плесновúй, позúв, пóхибка, покáзник, пóкрив (шкíрний пóкрив), покрúшка, корúсний, пітнúця, полого′вий, пристíнковий, промíжок, промíжний.

Рáновий (рос. “раневóй”), рóзчіс, ребéрний, рецéпторний (але “рецептýрний), руптýра, руслó (кров’яне).

Санітарíя, сúвіти, сенсóрний, сéча, сітчáстий, синéхія, слíдовий (рос. “следовóй), спúна (рос. “спинá), спиртовúй, саднó, сýкровиця, сутýра.

Тíльце, товстúй (рос. “тóлстый”), трубчáстий.

Фантóмний, фенóмен (рос. фенóмéн).

Чáсточка (але “часточкóвий”), чумнúй.

Шкíрний.

Щавлéвий (рос. «щавéлевый»), щíчний, щéлепний, щúпці (рос. “щипцы́”).

Ясéнний, ятрогéнія.

У медичних термінах поширені стабільні іншомовні морфеми (частки слова), які мають постійний наголос.

Наводимо найуживаніші:

• гнатíя, - грáфія, - естезíя, - мáнія,

• мегáлія, - мéтрія, - плазíя, - пáтія,

• рагíя, - скопíя, - томíя, - тонíя,

• трофíя, - урíя, - філíя, - фóбія,

• френíя, - холíя, - цефáлія.

Іноді наголос може диференціювати лексичне значення терміна.

Наприклад: водянúй – той, що має у своєму складі воду; вóдяний – із підвищеним умістом води, водянúстий; íрис (а) – оболонка ока, íрис (у) – рослина; ірúс (у)- сорт цукерок; глáдкий – рівний (глáдкі м’язи), гладкúй -жирний (гладкúй чоловік – вживається в розмовному стилі); лýпа (скло) і лупá (лусочки).

У медичній лексиці, як і в багатьох інших терміносистемах, наявні слова з подвійним наголосом, обидва варіанти якого є нормою:

вýгíлля, нýдúти, пóмúлка (але – помилкóвість, помилкóвий), пéрвíсний, спонýкáч, постáрíлий, пóперéк, прúсíнок, прóпóліс, прóсвíт, прóстúй, прýжнúй, рогíвкóвий, родóвúй, стáрíння, стáрíти, столá і стóлу,